Постанова

від 21.01.2015 по справі 915/1294/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р.Справа № 915/1294/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 2925 від 20.11.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.01.2015 року:

від позивача: Коблай І.А., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2014 року

по справі № 915/1294/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провес-Груп»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна»

про стягнення збитків у розмірі 77565, 60 грн.

В судовому засіданні 21.01.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Провес-Груп» (далі - позивач, ТОВ «Провес-Груп») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс» (далі відповідач, ТОВ «ВД-Транс») про стягнення 77565,60 грн. збитків, у тому числі 12927,60 грн. ПДВ, за неналежне виконання умов договору перевезення б/н від 12.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 22, 526, 610, п. 4 ч. 1 ст. 611, ст. ст. 623, 629, 920, 924, 925 ЦК України та ст. ст. 216, 218, 222 ГК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.10.2014 року по справі № 915/1294/14 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провес-Груп" 77565,60 грн. збитків, в тому числі ПДВ 12927,60 грн., та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність позовних вимог наявними в матеріалах справи доказами, а саме позивачем доведено факт порушення перевізником обов'язку щодо забезпечення цілісності і схоронності прийнятого до перевезення вантажу, що призвело до відповідальності відповідача за діючими нормами законодавства.

Не погодившись з рішенням суду від 06.10.2014 року, ТОВ «ВД-Транс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та припинити провадження у справі № 915/1294/14. Скаржник вважає що позов подано до неналежної сторони, а саме зобов'язаною особою за збереження вантажу є ТОВ «Провес-Груп», що на думку скаржника підтверджується наявною в матеріалах справи претензією ДП «Лакталіс-Україна» (власник вантажу) до ТОВ «Провес-Груп» про відшкодування збитків внаслідок втрати (нестачі) вантажу у розмірі 77565,60 грн.

01.12.2014 року ТОВ «Провес-Груп» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення від 06.10.2014 року.

Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату проведення судового засідання, проте представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, тим самим не скористались своїм процесуальним правом прийняти участь у засіданні суду, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі Закон) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ч. 11 ст. 11 Закону).

Як свідчать матеріли справи, 01.02.2014 року між ДП "Лакталіс-Україна" та ТОВ "Провес-Груп" укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортне експедирування № 22 АТ, за умовами якого ТОВ "Провес-Груп" зобов'язалось надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі періодичних замовлень від ДП "Лакталіс-Україна", а ДП "Лакталіс-Україна" зобов'язалось сплачувати вартість цих послуг.

Відповідно до умов договору ТОВ "Провес-Груп" зобов'язалось повністю та належним чином виконувати умови цього договору, а саме - доставляти в пункти призначення ввірені йому вантажі та нести, відповідно до п. 6.2. договору, повну майнову та матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, пошкодження чи псування при його перевезенні у розмірі фактичної шкоди.

Розмір збитку, відповідно до п. 6.5. договору, у випадку втрати, пошкодження чи псування вантажу, ДП "Лакталіс-Україна" визначає по ціні вантажу, вказаній у ТТН на перевезення цього вантажу.

Відповідно до п. 10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажень автомобільним транспортом в Україні» перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

Згідно з п. 3.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні за погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з урахуванням п. 3.8 Правил ТОВ «Провес-Груп» направило відповідачу електронним засобом зв'язку завірений договір заявку на разове перевезення від 12.05.2014 року, з умовами якого погодився відповідач, завіривши та підписавши вказаний договір.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відтак, місцевим господарським судом правильно встановлено, що 12.05.2014 року між ТОВ «Провес-Груп» (експедитор) та ТОВ «ВД-Транс» (перевізник) укладено договір заявку на разове перевезення, відповідно до якого перевізник - ТОВ «ВД-Транс» зобов'язався здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений угодою, і здати вантаж вантажоотримувачу по якості та кількості, забезпечивши збереження вантажу на весь час перевезення. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачеві.

Розділом 2 договору заявки на разове перевезення від 12.05.2014 року сторони узгодили, що угода набирає чинності з часу підписання і діє до повного виконання зобов'язань між сторонами по даній угоді.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору заявки на разове перевезення від 12.05.2014 року відповідачем по товарно-транспортній накладній № ПЦ-00003380 від 12.05.2014 року було прийнято до перевезення товар масло вершкове «Президент» на загальну суму 111284,00 грн. (без врахування ПДВ), однак при розвантаженні продукції на складі вантажоодержувача було встановлено нестачу вантажу - масло вершкове «Президент» 0,200 г у кількості 3240 шт. на загальну суму 77565,60 грн. (в т.ч. ПДВ)

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно ст. ст. 920, 924 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов правомірного висновку щодо покладення відповідальності за втрату вантажу на перевізника, і на законних підставах стягнув з ТОВ «ВД-Транс» на користь позивача вартість втраченого вантажу в розмірі 77565,60 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2014 року по справі № 915/1294/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов