Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/18697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18697/14 07.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»

до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»

про стягнення 242 956,80 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Назаров К.Є. - довіреність №6 від 14.08.2014 року;

від відповідача: Святина В.А. - довіреність б/н від 21.05.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про стягнення 242 956,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 242 956,80 грн. - заборгованості, 4 859,14 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.10.2014 року.

07.10.2014 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 07.10.2014 року представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (далі по тексту - позивач, продавець) та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір №0208-4 купівлі продажу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупця Логери (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, асортимент, ціна вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

15.09.2011 року між сторонами підписано специфікацію №1 до Договору, згідно якої вартість товару становить 242 956,80 грн.

19.09.2014 року на виконання умов Договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 242 956,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000326 від 19.09.2012 року.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 45 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (позивач, а також первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (далі по тексту - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1. Договору-2 в порядку та на умовах, встановлених даним Договором, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги за зобов'язанням між Первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством «По виробництву Інсулінів «Індар» (ідентифікаційний код 21680915, адреса: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5) (надалі - «Боржник»), яке виникло за :

- Договором №2007-1 від 20 липня 2011 р. в сумі 5 410 750,00 грн.;

- Договором №11/89 від 11 липня 2011 р. в сумі 488 608,60 грн.;

- Договором №0208-1 від 02 серпня 2011 р. в сумі 993 528,00 грн.;

- Договором №0208-2 від 02 серпня 2011 р. в сумі 2 099 980,08 грн.;

- Договором №0208-3 від 02 серпня 2011 р. в сумі 1 164 000,00 грн.;

- Договором №0208-4 від 02 серпня 2011 р. в сумі 242 956,80 грн.;

- Договором №0408-1 від 04 серпня 2011 р. в сумі 85 833,00 грн.;

- Договором №0408-2 від 04 серпня 2011 р. в сумі 117 600,00 грн.;

- Договором цесії від 01 серпня 2011 р. в сумі 2 306 315,00 грн.;

- Договором цесії від 01 серпня 2011 р. в сумі 2 347 321,00 грн.;

- Договором цесії від 19 липня 2011 р. в сумі 2 041932,00 грн. (надалі -«Договори").

Відповідно до п. 1.2. Договору-2 відступлене право вимоги складає собою право Первісного кредитора на погашення Боржником заборгованості за Договорами в сумі 17 298 824 (сімнадцять мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 48 коп., а також право пред'являти до Боржника вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання завдані порушенням зобов'язання за Договорами.

Згідно з п. 1.3. Договору-2 за відступлення права вимоги Новий кредитор зобов'язується сплатити Кредиторові кошти в сумі 17 298 824 (сімнадцять мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) гри. 48 коп. в 3-х місячний строк з моменту настання відкладальної обставини, а саме: добровільної сплати Боржником коштів на користь Нового кредитора за даними Договорами в сумі 17 298 824 (сімнадцять мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн.., 48 коп. або ж їх стягнення в примусовому порядку/відповідно до вимог чинного законодавства

Пунктом 1.4 Договору-2 передбачено, що з моменту підписання даного договору всі права та обов'язки первісного кредитора за основним договором повністю переходять до нового кредитора.

16.02.2012 року між позивачем (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» (новий кредитор) підписано Акт приймання-передачі документів До Договору про відступлення права вимоги від 12.02.2012 року, за умовами якого позивачем передано відповідачу наступні документи: Оригінал Договору №0208-4 від 02.08.2011 року; Видаткову накладну №ТД-0000326 від 19.09.2011 року; Довіреність №228421 від 16.09.2011 року.

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач не виконав свого обов'язку, згідно умов Договору №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року, в частині оплати вартості отриманого товару в розмірі 242 956,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 36 ГПК України Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду оригінали для огляду та/або належним чином засвідчених копій Договору №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року, видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011 року; довіреність №228421 від 16.09.2011 року.

У відповідності до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням вищевикладеного, обов'язком Позивача в даному випадку є доказування наявності між сторонами факту укладення договору на визначених між ними істотних умовах, що породжувало б обов'язок у Відповідачів доказування факту виконання ним боргових зобов'язань у відповідності до затверджених умов договору.

Щодо права вимоги за Договором №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року, суд зазначає наступне .

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом встановлено, що 16.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (позивач, а також первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за Договором №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар», а тому в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості яка виникла на підставі Договору №0208-4 купівлі продажу від 02.08.2011 року, право вимоги за яким перейшло від позивача до ТОВ ««Індар».

Щодо повноважень позивача (Арбітражний керуючий ліквідатор ТОВ «Торговий дім «Індар»).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 06.08.2013 року №5/30/2012/5003 визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" (код ЄДРПОУ 36423480 , 21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 21) банкрутом; Відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; Призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ґонту Оксану Анатоліївну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 01.02.2013 р., АДРЕСА_1); Ліквідатору до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Судом встановлено, що у справі №5/30/2012/5003 за заявою ТОВ «БСТ» до ТОВ «Торговий дім «Індар» про визнання банкрутом, Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» - є стороною з вимогою до ТОВ «Торговий дім «Індар» в сумі 17 255 277,00 грн.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Проте, з моменту визнання Позивача банкрутом Відповідач набув по відношенню до Позивача статусу Кредитора, а не третьої особи.

Згідно з п. 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Тому, враховуючи зазначену процедуру банкрутства, позовні вимоги Ліквідатора щодо стягнення дебіторської заборгованості з Відповідача, який відносно Позивача є кредитором, а не третьою стороною у справі №5/30/2012/5003, виходять за межі його повноважень та суперечать ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому не можуть підлягати задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.10.2014 року.