Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/18697/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/18697/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Назаров К. Є. - представник за довіреністю від 01.12.2014

від відповідача: Святина В. А. - представник за довіреністю № 1340/121-10-50 від 21.05.2014

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014

у справі № 910/18697/14 (суддя Якименко М. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»

до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар»

про стягнення 242 956,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 242 956,80 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу № 0208-4 від 02.08.2011, але неоплачений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014, повний текст якого складений 14.10.2014, у справі № 910/18697/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем, незважаючи на вимоги ухвали суду, не надано суду оригіналів для огляду та/або належним чином засвідчених копій договору купівлі продажу №0208-4 від 02.08.2011, видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011 та довіреності №228421 від 16.09.2011;

- за умовами договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 право вимоги за спірним договором купівлі-продажу перейшло від позивача до ТОВ «Індар», а тому в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі цього договору, на користь позивача;

- за правилами ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п. 7), ліквідатор має право пред'являти вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості до третіх осіб, проте з матеріалів справи слідує, що у справі №5/30/2012/5003 за заявою ТОВ «БСТ» до ТОВ «Торговий дім «Індар» про визнання банкрутом, Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» є стороною з вимогою до позивача в сумі 17 255 277 грн., а отже, з моменту визнання позивача банкрутом відповідач набув по відношенню до позивача статусу кредитора, а не третьої особи;

- що згідно з ч. 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів, а відтак, враховуючи зазначену процедуру банкрутства, позовні вимоги ліквідатора щодо стягнення дебіторської заборгованості з відповідача, який відносно позивача є кредитором, а не третьою стороною у справі №5/30/2012/5003, виходять за межі його повноважень та суперечать ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому не можуть підлягати задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 по справі №910/18697/14 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що відсутність в нього оригіналів документів є наслідком непередачі ліквідатору позивача печаток, штампів, бухгалтерської та іншої документації, в тому числі і оригіналів спірних документів.

Крім того, позивач послався на те, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції для залучення до матеріалів справи не надавався договір про відступлення права вимоги від 16.02.2012, в тексті оскаржуваного рішення не зазначається, як в матеріалах справи з'явився цей договір, не відомо, з яких підстав суд послався на якийсь договір, не долучивши його до матеріалів справи, не дослідивши його в судовому засіданні, беззаперечно прийняв його до уваги, не поцікавившись думкою сторін стосовно зазначеного договору, а відразу зробив категоричні висновки.

Також позивач зазначив про те, що, з огляду на приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність у ліквідатора позивача прав для звернення до суду з цим позовом, оскільки ліквідатор позивача звернувся до суду з позовом до ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» не як арбітражний керуючий до кредитора по справі № 5/30/2012/5003, а як керівник ТОВ «ТД «Індар» до юридичної особи, яка не виконала взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 0208-4 від 02.08.2011, за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 28.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябухи В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Враховуючи, що рішення судом першої інстанції прийняте з урахуванням договору купівлі-продажу, в той час як матеріали справи містять лише не засвідчену його ксерокопію, яка не є належним доказом в розумінні ст. 36 ГПК України, колегією суддів вирішено дослідити під час розгляду справи обставини, пов'язані з укладенням вказаного договору, для чого ухвалою від 17.12.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар», а позивача та третю особу зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 та акту приймання-передачі документів до нього, а оригінали надати для огляду в судовому засіданні, яке призначене на 21.01.2015.

Позивач вимоги ухвали суду не виконав, надавши суду письмові пояснення щодо неможливості надати вказані документальні докази.

21.01.2015 до канцелярії суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки керівник та юрист третьої особи перебувають у відрядженні, де третя особа послалася на наявність доказів, які спростовують висновки першої інстанції.

У задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки суду не надано як доказів того, що керівник та юрист третьої особи перебувають у відрядження, так і того, що лише вказані особи мають право представляти інтереси третьої особи.

Третя особа в судове засідання представників не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на те, що відповідач як покупець за договором купівлі-продажу № 0208-4 від 02.08.2011, отримавши товар на суму 242 956,80 грн., не виконав свого зобов'язання по його оплаті.

Однією з підстав відмови у позові судом першої інстанції зазначено відсутність в матеріалах справи оригіналів та/або належним чином засвідчених копій вказаного договору, а також видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011 та довіреності №228421 від 16.09.2011, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2013, повний текст якого складений 18.05.2013, у справі № 5011-9/11746-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» про стягнення 242 956,80 грн. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зі змісту вказаного судового рішення у справі № 5011-9/11746-2012 слідує, що:

- 02.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №0208-4, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - логери, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, які передбачені договором; згідно з п.2.1 вказаного договору кількість, асортимент, ціна товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору;

- на виконання вказаного пункту договору сторонами було складено специфікацію №1 від 15.09.2011р. на загальну суму 242 956,80 грн.;

- відповідно до видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011 третьою особою на виконання договору №0208-4 від 02.08.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 242956,80 грн.;

- пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 45 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2013, повний текст якого складений 18.05.2013, у справі № 5011-9/11746-2012, вказане рішення набрало законної сили 29.05.2013, а відтак, факти, встановлені в ньому, зокрема, факт укладення 02.08.2011 між ТОВ «Торговий дім «Індар» як продавцем та ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» як покупцем договору купівлі-продажу №0208-4 (далі Договір) та факт поставки за вказаним договором продавцем покупцю за видатковою накладною №ТД-0000326 від 19.09.2011 товару на загальну суму 242 956,80 грн., не потребують доведення.

З огляду на вищевикладене, за обставин, що склалися, відсутність в матеріалах справи оригіналів та/або належним чином засвідчених копій Договору, видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011 та довіреності №228421 від 16.09.2011, що взяв до уваги при вирішенні спору по суті суд першої інстанції, не може вважатися підставою для відмови у позові.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уступив право вимоги за спірним Договором новому кредитору ТОВ «Індар» на підставі договору відступлення права вимоги від 16.02.2012, а тому у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача спірних коштів на користь позивача.

Вказаного висновку суд першої інстанції дійшов виходячи з наявних в матеріалах справи копій договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 (а.с.108-110) та акту приймання-передачі до нього (а.с.111-112).

Проте, враховуючи, що вказані копії не засвідчені належним чином і не можуть вважатися належними доказами в розумінні ст. 36 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини, пов'язані з договором відступлення права вимоги від 16.02.2012.

Для з'ясування вказаних обставин ухвалою від 17.12.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар», а позивача та третю особу зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 та акту приймання-передачі документів до нього, а оригінали надати для огляду в судовому засіданні.

14.01.2015 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач повідомив про неможливість виконання вимог суду в частині надання належним чином засвідчені копії договору відступлення права вимоги від 16.02.2012, оскільки після визнання позивача банкрутом колишнім керівництвом позивача не були передані ліквідатору позивача - арбітражному керуючому печатка і штампи, а також бухгалтерська та інша документація, а відтак, ані оригіналу, ані копії вказаного договору позивач надати не може.

Крім того, у зазначених поясненнях позивач повідомив суду про те, що з загальнодоступного інформаційного ресурсу «Єдиний державний реєстр судових рішень» позивачу стало відомо, що спірний договір відступлення справа вимоги від 16.02.2012 є неукладеним, що було встановлено господарськими судами про розгляді справи № 910/1943/13 (рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 та постанова Вищого господарського суду України від 14.04.2014). Копії вказаних судових рішень позивач додав до письмових пояснень.

Третя особа вимог ухвали суду від 17.12.2014 не виконала, повідомивши у клопотанні про відкладення розгляду справи про те, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1943/13 договору відступлення справа вимоги від 16.02.2012 не існувало.

Отже, матеріли справи не містять ані належної копії вказаного договору відступлення права вимоги, ані оригіналу такого договору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт укладення позивачем та третьою особою договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 має бути підтверджений самим договором.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи, що ані сторони, ані третя особа оригіналу договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 представити суду не змогли, суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення позивачем та третьою особою такого договору, а відтак, посилання сторін на умови цього договору судом до уваги не беруться.

При цьому, колегія суддів враховує, що під час вирішення судами справи № 910/1943/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 та постанова Вищого господарського суду України від 14.04.2014) судами, серед іншого, досліджувався і спірний договір відступлення правив вимоги (по тексту рішень договір відступлення права вимоги на суму 17 298 824 грн. - примітка суду), проте під час розгляду справи по суті сторони оригіналу вказаного договору також не надали, з огляду на що суди дійшли висновку про те, що договір відступлення права вимоги від 16.02.2012 є неукладеним.

Суд першої інстанції обставин укладення і виконання сторонами договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 не досліджував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним виходячи з припущення що укладання договору відступлення права вимоги від 16.02.2012 між сторонами мале місце.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції також зважив на приписи ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п. 7), згідно з якою ліквідатор має право пред'являти вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості до третіх осіб, проте з матеріалів справи слідує, що у справі №5/30/2012/5003 за заявою ТОВ «БСТ» до ТОВ «Торговий дім «Індар» про визнання банкрутом, відповідач є стороною з вимогою до позивача в сумі 17 255 277 грн., а отже, з моменту визнання позивача банкрутом відповідач набув по відношенню до позивача статусу кредитора, а не третьої особи, та на те, що згідно з ч. 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів, а відтак, враховуючи зазначену процедуру банкрутства, позовні вимоги ліквідатора щодо стягнення дебіторської заборгованості з відповідача, який відносно позивача є кредитором, а не третьою стороною у справі №5/30/2012/5003, виходять за межі його повноважень та суперечать ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому не можуть підлягати задоволенню.

Сторонами не заперечується той факт, що у справі №5/30/2012/5003 за заявою ТОВ «БСТ» до ТОВ «Торговий дім «Індар» про визнання банкрутом відповідач є кредитором позивача, проте сам лише факт визнання відповідача кредитором щодо позивача не є підставою для припинення наявних у нього перед позивачем зобов'язань по сплаті грошових коштів за спірним Договором, в той час як чинне законодавство не встановлює обов'язковість виконання зобов'язань перед кредиторами, у випадку наявності зустрічних вимог, виключно шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, в той час як відповідачем не надано доказів проведення такого заліку під час процедури банкрутства позивача, а відтак, звернення позивача до суду з цим позовом не суперечить положенням чинного законодавства.

З огляду на викладені вище обставини та враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів виконання ним обов'язку з оплати поставлено позивачем за Договором товару на загальну суму 242 956,80 грн. (видаткова накладна №ТД-0000326 від 19.09.2011), колегія суддів виходить з того, що станом на дату винесення вказаної постанови такий обов'язок відповідачем виконаний не був.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 у справі № 5011-9/11746-2012, пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 45 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Доказів виконання оплати спірного товару відповідачем не надано.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 242 956,80 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/18697/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 242 956,80 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» задовольняється повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/18697/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/18697/14 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 21680915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 21, ідентифікаційний код 36423480) основний борг в сумі 242 956 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 859 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 14 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 21680915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 21, ідентифікаційний код 36423480) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 57 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18697/14.

Повний текст постанови складено: 26.01.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха