Постанова

від 02.02.2009 по справі 2-а-2107/08

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№  2-а-2107/08 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"02"

лютого 2009 р.                                                                              

м. Луцьк

Волинський

окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді Валюха В.М.,

при секретарі

Польовій М.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 

до Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі про

зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги

дитині війни,

в с т а н о

в и в :

ОСОБА_1.

звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в

Іваничівському районі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона наділена

правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної

державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком. Протягом 2006-2007 років позивачеві така допомога не нараховувалася та

не виплачувалася. Просить зобов'язати відповідача провести нарахування

державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком за період з січня 2006 року до вересня 2008 року.

В судове

засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте заявили

клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122

Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи

здійснювався в порядку письмового провадження.

В поданих

суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав.

Стверджує, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії

протягом 2006-2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата

підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду

України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків,

затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік,

якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 1 січня

2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити

повністю.

Дослідивши

письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід

задовольнити частково.

Судом

встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на

обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, протягом

2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія без доплати як дитині

війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка

до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для

осіб, які втратили працездатність, що підтверджується письмовими поясненнями

осіб, які беруть участь у справі, пенсійним посвідченням НОМЕР_1 із

проставленим у ньому штампом «дитина війни» та довідкою відповідача № 205/09-16

від 26.01.2009 року.

Відповідно

до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року,

який набрав чинності з 1.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п.

17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від

20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України

«Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17

ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги

дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету

у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за

погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки

чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати

у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не

приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями)

повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про

відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання

відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як

дитині війни за 2006 рік.

Згідно із п.

12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від

19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до

якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,

відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується

особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50

відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте

рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі

№1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього

Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того,

було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції

позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії

неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» була відновлена з 9.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році

не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України,

тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про

зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31

грудня 2007 року.

Відповідно

до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності

1.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім

тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання

чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням

Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі

№1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)

положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів

України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41

розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України

«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім

того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної

юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії

неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у

розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008

року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10

відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому суд

приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання

відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії у розмірі 30

відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 30 вересня 2008

року.

Відповідно

до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в

районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління

Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління

Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду

України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює

перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати

відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачеві

нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008

році Управлінням Пенсійного фонду України в Іваничівському районі, де позивач

перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві

лежить обов'язок провести нарахування позивачеві як дитині війни підвищення

пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня

до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 30 вересня 2008 року.

Відповідно

до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для

звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями)

суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує

пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно

до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні

правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини

(аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону

приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до

адміністративного суду.

Керуючись ч.

3 ст. 160, ст. 163 КАС України, та на підставі ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни», суд

п о с т а н

о в и в :

Адміністративний

позов задовольнити частково.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі провести

нарахування з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року

до 30 вересня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30

відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

В

задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання

заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського

апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний

суд. Заява про апеляційне оскарження постанови 

подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі,

тобто з 6 лютого 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її

подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. 

Суддя                                                                                      

В.М.Валюх