Ухвала

від 15.10.2014 по справі 817/2082/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"15" жовтня 2014 р. Справа № 817/2082/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Франовської К.С.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2014 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області до Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" малого приватного підприємства " Леда " про стягнення податкової заборгованості та накладання арешту на кошти ,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулась з позовом до Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення коштів, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу в розмірі 80278,23 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто кошти з Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" (код ЄДРПОУ 30397948), яке має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу 80 278,23 грн. (вісімдесят тисяч двісті сімдесят вісім гривень 23 коп.), які перерахувати в Управління ДКСУ в Рівненській області МФО 833017 ЗКПО 38012714, отримувач УК у м. Рівному (м. Рівне), податок на додану вартість на рахунок 31115029700002, код платежу 1401010.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 22.04.1999 (а.с.5,7).

За даними податкового обліку за Дочірнім підприємством "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" рахується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 80278,23 грн. (а.с.17-56), з них:

за основним платежем в сумі 35044,00 грн., який виник на підставі декларацій №9017930069 від 04.04.2013, №9027058371 від 13.05.2013, №9032331254 від 04.06.2013, №9039941374 від 05.07.2013, №9051382164 від 19.08.2013, №9058738375 від 19.09.2013, №9066180514 від 18.10.2013, №9071621148 від 08.11.2013, №9082356953 від 20.12.2013, №9086436801 від 10.01.2014, №9008256990 від 19.02.2014, №9012436921 від 12.03.2014, №9018954597 від 09.04.2014, №9025667181 від 07.05.2014 та №9032675904 від 10.06.2014 (а.с.69-98);

за штрафними санкціями в сумі 17720,68 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0002821502 від 04.06.2013, №00061001502 від 10.09.2013, №0006521501 від 07.10.2013, №0007481501 від 15.11.2013, №0000771501 від 24.02.2014, №0002271501 від 24.04.2014 та №0002591501 від 08.05.2014 (а.с.57-62, 65);

пеня в сумі 27513,55 грн.

Сума заборгованості підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с.139-140).

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що податковим органом надіслано для боржника податкові вимоги , які на момент розгляду справи останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 80287,23 грн. з податку на додану вартість обґрунтована, відповідає обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає до задоволення.

Податковий орган з березня 2013 року не вживав необхідних заходів для встановлення майна боржника, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а тому позовна вимога в частині накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться у банку, не підтверджена належними й допустимими доказами і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заборгованість, у встановленому порядку оскаржені не були. Отже, відповідно до приписів статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Всупереч наведеному, платником податків узгоджена сума грошового зобов'язання у встановлений строк сплачена не була.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податковим органом надіслано для боржника податкові вимоги (а.с.8-9), які на момент розгляду справи останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 80287,23 грн. з податку на додану вартість обґрунтована, відповідає обставинам справи та наявним матеріалам і підлягає до задоволення.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що у Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" наявні відкриті банківські рахунки (а.с.6).

Згідно з пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, право на пред'явлення вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, виникає в разі встановлення податковим органом відсутності у платника податків, який має борг, майна та/або якщо його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або якщо таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Пунктом 89.2 цієї статті визначено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Відповідно до абз.2, 3 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 цього Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду; звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

На обґрунтування позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, позивач покликається на акт опису майна від 14.03.2013, відповідно до якого на день складання вказаного акту у Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда" відсутнє ліквідне майно, що може бути описане у податкову заставу (а.с.68).

Будь-які об'єктивні докази відсутності чи/або недостатності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, на час звернення до суду з даним адміністративним позовом органом державної податкової служби суду не надані.

В той же час постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2013 у справі №817/1669/13-а на підставі акту опису майна від 14.03.2013 накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс" Малого приватного підприємства "Леда", що знаходяться на рахунках в банках (а.с.143-144).

Відомості про звільнення коштів відповідача з-під арешту за рішенням суду - в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган з березня 2013 року не вживав необхідних заходів для встановлення майна боржника, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а тому позовна вимога в частині накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться у банку, не підтверджена належними й допустимими доказами і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

К.С. Франовська

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

3- відповідачу/відповідачам: Дочірнє підприємство "Ліфтсервіс" малого приватного підприємства " Леда " вул.Драгоманова,27,м.Рівне,33000

4- ОСОБА_3 - АДРЕСА_1