Рішення

від 14.10.2014 по справі 904/5134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.14 Справа № 904/5134/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка, Вишгородський р-н, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес", м. Дніпропетровськ

про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 2177077, 48 грн.

Головуючий колегії Ярошенко В.І.

Суддя Мартинюк С.В.

Суддя Соловйова А.Є.

Представники:

від позивача: Чижов В.А. - представник за дов. № 111/КАМ/Ю від 23.12.2013

від відповідача: Богдан Л.М. - представник за дов. № б/н від 29.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 2000000 грн., трьох відсотків річних у сумі 165202, 48 грн. та 11875 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням відповідачем безпідставно отриманих коштів, перерахованих згідно платіжного доручення № 2000004068 від 21.09.2011.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.08.2014.

08.08.14 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що платіжним дорученням від 21.09.2011 позивач здійснив розрахунок за товар, поставлений йому відповідачем згідно договору поставки № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011.

В судовому засіданні 11.08.2014, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.09.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2014 розгляд справи відкладений на 09.09.2014.

03.09.2014 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить призначити в справі судово-економічну експертизу та поставити на вирішення судовому експертові наступні запитання: чи підтверджується документально факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" поставки товару за договором поставки № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011?; чи підтверджується документально факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" товару за договором поставки № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011?; чи підтверджується документально факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" суми у розмірі 2000000 грн. за договором поставки № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" за отриманий товар?.

08.09.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника, та продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, та розгляд справи відкладений до 30.09.2014.

29.09.2014 відповідач надіслав клопотання про розгляд справи колегіально, у зв'язку зі складністю справи.

Ухвалою Господарського суду від 30.09.2014 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови суду від 30.09.2014 № 729 колегіальний розгляд справи призначено у складі: головуючий колегії - Ярошенко В.І., суддя Золотарьова Я.С., суддя Мартинюк С.В.

Ухвалою від 30.09.2014 справу № 904/5134/14 прийнято до розгляду колегіально та її розгляд призначено на 13.10.2014.

Розпорядженням голови суду від 06.10.2014 № 735, у зв'язку з перебуванням судді Золотарьової Я.С. у відпустці з 06.10.2014, змінено склад колегії по розгляду справи № 904/5134/14: головуючий колегії - Ярошенко В.І., суддя Мартинюк С.В., суддя Соловйова А.Є.

06.10.2014 через канцелярію господарського суду від ТОВ "Комплекс Агромарс" надійшла заява від 06.10.2014 вих.№ 904, в якій він просить:

1. Залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Позивача відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6, код ЄДРПОУ 34961544)

2. В порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» (адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Ленінський район, житловий масив Червоний камінь, будинок 18, квартира 120, ідентифікаційний код 36441143) в межах ціни позову у розмірі 2 177 077,48 грн. та судових витрат 43 541,55 грн. (а всього 2 220 619,03 грн.), які обліковуються на рахунках:

№ 37312001002775 в Головному управлінні Державної казначейської служби у Київській області, МФО 821018 або на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, виявлених державним виконавцем.

3. Заборонити державній виконавчій службі Вишгородського районного управління юстиції у Київській області вчиняти будь-які дії щодо грошових коштів, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» та обліковуються на рахунках виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області в межах ціни позову у розмірі 2 177 077,48 грн. та судових витрат 43 541,55 грн. (а всього 2 220 619,03 грн).

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. с. 143-145) підприємство відповідача перебуває у стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, в зв'язку із чим на момент розгляду та вирішення справи існує загроза ліквідації ТОВ виробничо-комерційна фірма "Гермес", що насамперед може спричинити неможливість виконання рішення господарського суду у даній справі.

Також, у даній заяві позивач зазначає, що згідно наявної у нього інформації, на рахунку Головного управління Державної казначейської служби у Київській області № 37312001002775 МФО 821018 обліковуються грошові кошти, що належать відповідачеві та підлягають перерахуванню останньому в ході виконавчого провадження згідно наказу Господарського суду Київської області № 5011-73/6234-2012-6/065-12.

Ухвалою суду від 06.10.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про забезпечення позову задовольнити частково. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» в межах ціни позову у розмірі 2 177 077, 48 грн. та судових витрат 43 541,55 грн. (а всього 2 220 619, 03 грн.), які обліковуються на рахунках: № 37312001002775 в Головному управлінні Державної казначейської служби у Київській області, МФО 821018 або на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, виявлених державним виконавцем.

13.10.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Суд задовольнив дане клопотання.

В судовому засіданні 13.10.2014, на підставі вищезазначеного клопотання відповідача, відповідно до ч. 6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/5134/14 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи "Документообіг господарських судів". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер № 1001176МА23784.

13.10.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід судді, в якій відповідач посилається на те, що суддею Ярошенко В.І. неодноразово під час розгляду справи порушувалися норми ГПК України, що стосуються об'єктивності та неупередженості судді, відхилялись клопотання відповідача про фіксування судового процесу, про призначення судової економічної експертизи, що свідчить, на думку відповідача, про упереджене ставлення судді Ярошенко В.І. до ТОВ "ВКФ "Гермес".

Ухвалою суду від 13.10.2014 у задоволенні заяви про відвід судді Ярошенко В.І. відмовлено.

13.10.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід складу колегії суддів, в якій відповідач посилається на те, що колегією суддів, без виклику представників сторін із заслуховуванням їх думки, було винесено ухвалу суду від 06.10.2014 було забезпечено позов шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ ВКФ "Гермес", а також з даної ухвали вбачається, що відбулась безпідставна зміна складу колегії суддів по розгляду даної справи, що свідчить, на думку відповідача, про упереджене ставлення колегії суддів Ярошенко В.І., Мартинюк С.В. та Соловйова А.Є. до ТОВ "ВКФ "Гермес".

Ухвалою суду від 13.10.2014 у задоволенні заяви про відвід склад колегії відмовлено.

13.10.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про призначення та проведення судової експертизи, в якому він просить суд призначити судову економічну експертизу та просить на вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи підтверджується документально факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» поставки товару за договором поставки № 11-1619/КК-Ю від 16 вересня 2011 року?

- Чи підтверджується документально факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» товару за договором поставки № 11-1619/КК-Ю від 16 вересня 2011 року?

- Чи підтверджується документально факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» суми у розмірі 2000000 грн. за договором поставки №11-1619/КК-Ю від 16 вересня 2011 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» за отриманий товар?

13.10.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли пояснення від 08.10.2014 б/н, в яких він зазначає, що чинним законодавством України не передбачено зміну реквізитів платежу після списання коштів з рахунку платника. А тому лист від 03.04.2014 № 3 з проханням повернути грошові кошти у розмірі 2000000 грн., перераховані відповідачу відповідно до платіжного доручення від 21.09.2014, було сподіванням позивача на добровільне врегулювання питання безпідставно отриманих коштів відповідачем.

У судовому засіданні 13.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 2000000 грн., трьох відсотків річних у сумі 165202, 48 грн. та 11875 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним доручення від 21.09.2014 № 2000004068 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 2000000 грн. з призначенням платежу: "Оплата за договором № 11-1619/КК-ю 1 від 16.09.2011 за жмих соєвий (Київкомбікорм) в т.ч. ПДВ 333333, 33 грн.". У той час як договір № 11-1619/КК-ю 1 від 16.09.2011 між сторонами не укладався та жодних товарів за вищезазначеним договором відповідач позивачу не передавав.

Таким чином, позивач вважає, що кошти у сумі 2000000 грн. є безпідставно набутими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач, у відзиві на позов, заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Також, відповідач посилається на лист від 03.04.2014 вих. № 3, з яким позивач звернувся до відповідача з проханнями вважати вірними наступні реквізити платіжного доручення від 21.09.2011 № 2000004068: "Оплата згідно специфікації № 1 до договору № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011 року за олію соняшникову в т.ч. ПДВ 333333, 33 грн. (Київкомбікорм)".

Гсподарський суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2000000 грн. безпідставно отриманих коштів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у справі № 904/9853/13, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014, встановлено, що 16.09.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №11-1619/КК-Ю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

У пункті 1.2 договору визначено, що предметом даного договору є олія соняшникова та соєва, що надалі іменується товар і зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

16.09.2011 сторони підписали специфікацію № 1 до вказаного договору, яким узгодили поставку соняшникової олії у кількості 200 тонн на загальну суму 2000000 грн.

Сторонами були узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок розрахунків за товар, відповідно до якого оплата товару проводиться в порядку 100 % передоплати протягом 3-х банківських днів з дати підписання специфікації.

Платіжним дорученням № 2000004068 від 21.09.2011 позивачем на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у сумі 2000000 грн. згідно договору № 11-1619/КК-Ю 1 від 16.09.2011 за жмих соєвий (Київкомбікорм) в т.ч. ПДВ 333333,33 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у справі № 904/9853/13, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014, встановлено, що перерахування коштів у сумі 2000000 грн. за платіжним дорученням № 2000004068 від 21.09.2011 було здійснено позивачем згідно договору № 11-1619/КК-Ю 1 від 16.09.2011 за жмих соєвий (Київкомбікорм) в т.ч. ПДВ, тобто за поставку іншого товару, за іншим договором (арк. с. 98-104).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним, зокрема, у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК).

Таким чином, вищевикладені обставини встановлюють факт, що оплата у сумі 2000000 грн., згідно спірного платіжного доручення № 2000004068 від 21.09.2011 була здійснена позивачем згідно договору № 11-1619/КК-Ю 1 від 16.09.2011 за жмих соєвий (Київкомбікорм) в т.ч. ПДВ, тобто за поставку іншого товару, за іншим договором та спростовують твердження відповідача щодо того, що грошові кошти у розмірі 2000000 грн., перераховані відповідачу платіжним дорученням від 21.09.2013 № 2000004068, є оплатою позивача за товар, поставлений йому згідно договору № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011.

Доказів укладання договору № 11-1619/КК-Ю 1 від 16.09.2011 сторонами до суду не надано.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, господарський суд доходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 2000000 грн., перераховані відповідачу платіжним дорученням від 21.09.2013 № 2000004068, з призначенням платежу "Оплата за договором № 11-1619/КК-ю 1 від 16.09.2011 за жмих соєвий (Київкомбікорм) в т.ч. ПДВ 333333, 33 грн." є безпідставно отриманими коштами. А тому позовна вимога про стягнення з відповідача 2000000 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача, у відзиві на позовну заяву, на лист від 03.04.2014 вих. № 3, з яким позивач звернувся до відповідача з проханнями вважати вірними наступні реквізити платіжного доручення від 21.09.2011 № 2000004068: "Оплата згідно специфікації № 1 до договору № 11-1619/КК-Ю від 16.09.2011 року за олію соняшникову в т.ч. ПДВ 333333, 33 грн. (Київкомбікорм)", з огляду на наступне.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Відповідно до пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Нацбанку України від 21.01.2004 № 22 (в редакції на час перерахування коштів), якщо розрахунки здійснюються із застосуванням платіжних доручень, обов'язковим реквізитом останніх є графа "призначення платежу". Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, чинним законодавством не передбачена зміна призначення платежу після списання грошових коштів з рахунку платника, а також шляхом повідомлення отримувача грошових коштів щодо такої зміни.

Крім того, відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установити, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 165202, 48 грн. та 11875 грн. інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Правовою підставою позовної вимоги в цій частині позивач визнав статтю 625 ЦК України.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктом 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Пленум № 14) зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Згідно з п. 6.2 Пленуму № 14 положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Оскільки грошові кошти у сумі 200000 грн., перераховані відповідачу платіжним дорученням від 21.09.2014 № 2000004068, є безпідставно ним отриманими, слід дійти висновку, що застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення суми безпідставно отриманих коштів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 165202, 48 грн. та 11875 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 14 передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як вбачається з клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, відповідач пропонує поставити на розгляд експерту питання, які стосуються виконання сторонами договору поставки від 16.09.2011 № 11-1619/КК-Ю, який не є предметом розгляду даної справи.

Також, господарський суд вважає, що предмет розгляду даної справи не потребує спеціальних знань для встановлення фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 40000 грн.

Керуючись ст. 22, 41, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" (49128, м. Дніпропетровськ, ж/м Червоний Камінь, № 18/120, ідентифікаційний код 36441143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) безпідставно отримані кошти у розмірі 2000000 грн. та 40000 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.10.2014

Головуючий колегії В.І. Ярошенко

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя А.Є. Соловйова