Постанова

від 07.10.2014 по справі 810/2393/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2393/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Куракіна Ю.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент охорони» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент охорони» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Департамент Охорони» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській від 12 листопада 2013 року №0001832300 та №0001842300.Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року, оскільки вважає, що рішення суду є упередженим та необґрунтованим, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та пояснення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та у зв'язку із надходженням листа від 4 липня 2012 року СВ ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про відкриття кримінального провадження, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент Охорони» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «БК «Палаццо» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» за весь період діяльності.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 28 жовтня 2013 року №232/10-13-22-01-121/35153318 (далі - акт перевірки).

У ході перевірки органом державної податкової служби встановлено факт порушення ТОВ «Департамент Охорони»:

- пункту 198.3, статті 198, 198,6 статті 198, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 222978,00 грн, у тому числі за квітень 2012 року у сумі 42259,00 грн, за червень 2012 року у сумі 25088,00 грн, за липень 2012 року у сумі 42361,00 грн, за серпень 2012 року у сумі 25396,00 грн, за вересень 2012 року у сумі 19061,00 грн, за жовтень 2012 року у сумі 19146,00 грн, за листопад 2012 року у сумі 19338,00 грн, за грудень 2012 року у сумі 19486,00 грн, за січень 2013 року у сумі 5531,00 грн, за лютий 2013 року у сумі 5312,00 грн

- підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого, ТОВ «Департамент Охорони» занижено податок на прибуток на загальну суму 248245,00 грн

Рішенням постійної комісії із розгляду спірних питань за результатами поданого заперечення на акт перевірки, висновки акту перевірки від 28 жовтня 2013 року №232/10-13-22-01-121/35153318 залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12 листопада 2013 року №0001842300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 278723,00 грн, у тому числі 222978,00 грн за основним платежем та 55745,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12 листопада 2013 року №0001832300, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 310306,00 грн у тому числі 248245,00 грн за основним платежем та 62061,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 січня 2014 року №154/10/10-36-10-01-206/998 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, 01 квітня 2012 року ТОВ «Департамент Охорони» (Замовник) уклало з ТОВ «Будівельна компанія Палаццо» (Виконавець) договір про надання послуг №01-04/12, відповідно до якого Виконавець зобов'язується власними силами та використовуючи власні інструменти та матеріали, виконувати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується оплачувати згідно актів виконаних робіт наступні роботи: регламентні, профілактичні, ремонтні роботи з обладнанням систем охоронної сигналізації на об'єктах Замовника, згідно переліку об'єктів, який корегується щомісячно. (т.1, а.с. 125-127).

Згідно з вказаним договором сторони погодили, що вартість наданих послуг, за кожний об'єкт, дорівнює 30% від абонентської плати, яку власник об'єкту сплачує Замовнику за послуги охорони в місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг з ТОВ «БК «Палаццо» позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд першої інстанції вказав, що надані первинні документи не дають підстав вважати, що роботи були фактично виконані, оскільки окрім загального найменування послуг «роботи по профілактичному обслуговуванню охоронного обладнання на об'єктах, що охороняє ТОВ «Департамент Охорони», і їх загальної вартості, не розкривають конкретний зміст і обсяг здійснених господарських операцій, їх натуральних, кількісних та вартісних вимірників. Окрім того, вказав, що з актів здачі-приймання робіт неможливо встановити, щодо яких саме об'єктів виконувались роботи, яким чином формувалась ціна за виконані роботи. При цьому, такі акти не містять відомостей про те, яке саме обладнання підлягало профілактичному огляду або ремонту, його найменування, відсутні зазначення щодо витратних матеріалів, що були замінені і чи підлягали вони заміні.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Як зазначив суд першої інстанції у судовому рішенні, необхідність здійснення профілактичних робіт з ремонту або обслуговування обладнання зумовлюється технологічними особливостями його роботи та експлуатації, і передбачає, по-перше, економічну виправданість витрат на таке обслуговування, по-друге - передбачає наявність певного узгодженого плану, графіку, або іншої форми, що визначає підстави та періодичність виконання таких робіт. При цьому, на вимогу суду першої інстанції, документів, що підтверджували б наведене, позивач суду не надав.

Водночас згідно з Розділом 1 Договору про надання послуг № 01-04/12 від 01.04.2012 року, виконавець зобов'язується власними силами та використовуючи власні інструменти та матеріали, виконувати за завданням замовника, а замовник зобов'язується оплачувати згідно Актів виконаних робіт наступні роботи: регламентні, профілактичні, ремонтні роботи з обладнанням систем охоронної сигналізації на об'єктах Замовника згідно переліку об'єктів, який корегується щомісячно.

Згідно з п. 4.1.1. Розділу 4 Договору виконавець зобов'язується своїми силами та засобами виконувати усі роботи в обсязі і в строки, передбачені цим договором, і здавати роботи Замовнику в стані, що відповідають діючим нормам.

Таким чином, виходячи з наведених положень договору, позивач не зобов'язаний мати в розпорядженні первинних документів, оскільки ТОВ «Будівельна компанія Палаццо» виконує комплекс робіт своїми силами. При цьому, підписання Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить про погодження між Замовником та Виконавцем вартості робіт.

При цьому апелянт надав суду заврені банком банківські виписки з системи «Клієнт-банк» за 11.02.2012 року, 17.04.2012 року, 14.06.2012 року, 18.07.2012 року, 20.07.2012 року, 14.08.2012 року, 12.09.2012 року, 19.10.2012 року, 30.11.2012 року, 04.01.2013 року, 10.01.2013 року, 13.02.2013 року, що свідчать про дотримання умов договору та щомісячну оплату наданих послуг ТОВ «Будівельна компанія Палаццо».

Водночас слід також зауважити, що зі змісту поданих позивачем документів, зокрема договорів на надання послуг з охорони об'єктів, у взаємозв'язку з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), вбачається фактичне виконання робіт ТОВ «Будівельна компанія Палаццо».

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в Акті перевірки неправомірність формування податкового кредиту позивачем ґрунтується лише на інформації отриманої від Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС, а саме: Акту від 14.05.2013 року № 156/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що жодних юридичних наслідків, що вливають на правомірність формування податкового кредиту, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має, оскільки дослідження первинної документації, звітності та інших документів, фактично не здійснюється.

Разом з тим, судовими рішеннями в адміністративних справах №№ 826/16533/13-а, 826/15407/13-а, 826/14278/13-а, 826/15670/13-а, 826/13619/13-а, 826/16189/13-а, 826/15018/13-а, 810/7114/13-а, 810/3945/13-а, 810/5917/13-а, 810/547/14-а, 810/5521/13-а, 810/5612/13-а, 810/3329/13-а, 810/6738/13-а, 810/5422/13-а, 810/416/14-а, 810/5609/13-а, 810/6986/13-а, підтверджується реальність вчинення господарських операцій ТОВ «БК «Палаццо» з іншими контрагентами та правомірне формування податкового кредиту відповідними юридичними особами.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується реальність виконання господарських операцій ТОВ «Будівельна компанія Палаццо», а отже, і правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Щодо реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Департамент Охорони» та ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман», суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно з матеріалами справи, 23 березня 2012 року позивач (Рекламодавець) уклав договір з ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» (Виконавець) №23-03/12, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався виготовити та розмістити зовнішню рекламу на користь рекламодавця.

Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору, сторони домовились, що реклама розміщується на біг-бордах, сіті-лайтах та на зупинках громадського транспорту.

Згідно з пунктом 2.3 договору, рекламодавець виготовляє і розміщує рекламу відповідно до затверджених рекламодавцем ескізів та опису реклами.

Позивач на підтвердження реальності господарських операцій із виготовлення та розміщення реклами, надав податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт; фото-звіти щодо розміщення реклами замовника на біг-бордах, сіті-лайтах, зупинках громадського транспорту за квітень 2012 року, травень 2012 року.

Суд першої інстанції вказав, що позивач під час заключення договору не встановлював чи має ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» відповідні дозволи на розміщення реклами, наявність яких є вимогою законодавства про рекламу.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такий обов'язок щодо витребування та перевірки дозволів на виконання робіт з розміщення реклами перед укладанням відповідного договору, законом не передбачений, а тому дане посилання суду є безпідставним.

Разом з тим, позивач на підтвердження виконання робіт за договором надав копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Водночас доданими додатками до договору № 23-03/12 від 23.03.2012 року передбачено узгодження вартості послуг. В даних додатках визначено ціни щодо розміщення реклами на бігбордах, зупинках громадського транспорту, сіті-лайтах.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи фотознімках, розміщення реклами ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» здійснено відповідно до умов договору, що свідчить, в свою чергу, про реальне надання рекламних послуг першим Товариству з обмеженою відповідальністю «Департамент охорони».

Крім того, апелянт надав суду копії завірених банком банківських виписок із системи «Клієнт-банк» від 11.05.2012 року, від 14.06.2012 року, від 18.07.2012 року, від 30.07.2012 року, від 14.08.2012 року, від 30.08.2012 року, від 12.09.2012 року, від 27.09.2012 року, від 04.10.2012 року, від 11.10.2012 року, від 31.10.2012 року, від 13.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 11.12.2012 року, від 04.01.2013 року, від 30.01.2013 року, від 05.03.2013 року, від 06.03.2013 року, що свідчать про оплату послуг з розміщення реклами.

Також судовими рішеннями в справах №№ 810/6455/13-а, 826/20229/13-а, 826/18174/13-а, 826/15407/13-а, 826/14278/13-а, 826/16533/13-а, 826/15670/13-а, 826/13619/13-а, 826/16189/13-а, 826/2198/14, 826/15018/13-а підтверджується реальність виконання господарських операцій - надання рекламних послуг ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» іншим контрагентам та правомірне формування податкового кредиту відповідними юридичними особами.

Таким чином, належними первинними документами, а також доказами про реальне надання ТОВ «Агенція Реклами «Лоцман» послуг з розміщення реклами, підтверджується правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Департамент Охорони».

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган неправомірно прийняв: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12 листопада 2013 року №0001842300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 278723,00 грн, у тому числі 222978,00 грн за основним платежем та 55745,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12 листопада 2013 року №0001832300, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 310306,00 грн у тому числі 248245,00 грн за основним платежем та 62061,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року скасувати.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент охорони» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській від 12 листопада 2013 року №0001832300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в ромірі 310 306 (Триста десять тисяч триста шість) грн 00 коп, у тому числі за основним платежем - 248 245 (Двісті сорок вісім тисяч двісті сорок п'ять) 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62061 (Шістдесят дві тисячі шістдесят одна) грн 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській від 12 листопада 2013 року №0001842300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 278 723 (Двісті сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять три) грн 00 коп., у тому числі за основним платежем - 222 978 (Двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 55745 (П'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент охорони» судовий збір в розмірі 2 923 (Дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн 20 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 08.10.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.