Ухвала

від 14.10.2014 по справі 904/6328/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.10.14р. Справа № 904/6328/14

За позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЄПРКАРТРАНС", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 108 258 702,86 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Коваленко С.В., представник, дов. № 09-32/335 від 12.05.2014 року

від відповідача - Чиняєва О.М., представник, дов. б/н від 01.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЄПРКАРТРАНС" про стягнення 108 258 702,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-1556/2-1 від 27.04.2012 щодо своєчасного та повного повернення кредиту. Сума заборгованості складає: 102803168,24грн. - строкова заборгованість за кредитом; 948 670,64 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 3 426 990,39 грн. - прострочені проценти; 875841,67 грн.- строкові проценти за період з 01.07.2014 р. по 27.07.2014 р.; 24695,36 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 129336,56 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 50 000,00 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.09.2014р.

11.09.2014р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, якою просив в порядку забезпечення позову накласти арешт та заборонити курсування за межами України напіввагонами, які належать на праві власності ТОВ «Днепркарттранс» (51938, Дніпропетрвоська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19 код ЄДРПОУ 35577013, п/р 2600330146649/840, відкритий у ПАТ «Промінвестбанк» код банку 305437) та перебувають в заставі ПАТ «Промінвестбанк» згідно договорів застави №20-2697/3-1 від 27.07.2012р., №20-1652/3-1 від 08.052012р., №20-1557/3-1 від 27.04.2012р., № 20-3452/3-1 від 02.10.2012р., відповідно до переліку (а.с.71-75).

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на той факт, що відповідно до договорів застави №20-2697/3-1 від 27.07.2012р., №20-1652/3-1 від 08.052012р., №20-1557/3-1 від 27.04.2012р., № 20-3452/3-1 від 02.10.2012р., напіввагони у кількості 216 одиниць, передані у заставу відповідачем позивачу. Згідно інформації, щодо дислокації вагонів ТОВ «Днепркарттранс», частина вагонів знаходиться за межами України, а саме: в Латвійській Республіці, Республіці Білорусь, Російській Федерації та республіці Туркменістан. У зв'язку з чим позивач вважає, що перебування рухомого заставного майна за межами України може ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, оскільки ускладнить виявлення активів боржника в процедурі виконавчого провадження.

11.09.2014р. представник позивача у судовому засіданні на виконання ухвали господарського суду від 22.08.2014 року надав витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання факсимільним зв'язком надіслав клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2014р. задоволено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, а розгляд справи відкладено на 14.10.2014р., позивач проти відкладення розгляду справи не заперечував.

В судовому засіданні 14.10.2014р. представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти заяви про забезпечення позову, просив суд залишити її без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони курсування за межами України напіввагонами не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог прокурора.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Отже, вимога про накладення арешту та заборону курсування за межами України напіввагонами відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту та заборону курсування за межами України напіввагонами відповідача, відповідних доказів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на них, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Крім того, зазначені напіввагони у кількості 216 одиниць вже знаходяться у заставі банку (позивача), відповідно до договорів застави №20-2697/3-1 від 27.07.2012р., №20-1652/3-1 від 08.052012р., №20-1557/3-1 від 27.04.2012р., № 20-3452/3-1 від 02.10.2012р.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту та заборону курсування за межами України напіввагонами, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивач не надав жодних доказів в підтвердження своїх доводів, а також через відсутність доказів, щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 22, 66, 67, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про забезпечення позову.

Суддя Л.П. Кармазіна