Постанова

від 14.10.2014 по справі 38/5005/11627/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 року Справа № 38/5005/11627/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участі ліквідатора: Талан Л.Г., посвідчення НОМЕР_1 від 08.02.2013р.

представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014р. у справі № 38/5005/11627/2011

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до боржника Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" Дніпропетровського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 101, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 44

про визнання грошових вимог на суму 20 693,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року у справі № 38/5005/11627/2011 (суддя Камша Н.М.) відхилені грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Дочірнього підприємства ВАТ "Дніпростальконструкція" Дніпропетровського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 101 на суму 20 693,10 грн.

Вищенаведена ухвала обґрунтована посиланням на ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року у справі № 38/5005/11627/2011 та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги скаржника до банкрута за липень 2014р. у сумі 20 693,10 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки законодавством про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства боржника. Отже обов'язок боржника по покриттю фактичних витрат на виплату та доставку пенсій після відкриття ліквідаційної процедури не припиняється, вимоги скаржника є поточними грошовими вимогами та згідно з ст.ст. 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають включенню до реєстру кредиторів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 14.10.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року, на підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційного суду від 13.10.2014р. № 768 про склад колегії суддів у зв'язку з виходом судді Коваль Л.А. - члена постійно діючої колегії суддів з відпустки, апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні ліквідатор проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а відповідну апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Скаржник наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 06.09.2011р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпростальконструкція" Дніпропетровського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 101 (далі - боржник, банкрут).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича, ліцензія серія НОМЕР_2 від 15.02.2010 року (49000, АДРЕСА_1).

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" № 204 (5454) від 30.10.2012р.

01.08.14р. Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська подало до господарського суду Дніпропетровської області заяву про визнання кредиторських вимог до банкрута на суму 20 693, 10 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.08.14р. прийнято заяву Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до розгляду, ліквідатора ДП ВАТ "Дніпростальконструкція" Дніпропетровського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 101 зобов'язано подати відзив на заяву кредитора; розгляд грошових вимог призначено у судове засідання на 10.09.14р.

На виконання вимог ухвали від 04.08.14р. ліквідатор повідомив господарський суд, що грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська підлягають відхиленню.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року у справі № 38/5005/11627/2011 грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Дочірнього підприємства ВАТ "Дніпростальконструкція" Дніпропетровського спеціалізованого управління "Стальконструкція" № 101 на суму 20 693,10 грн. - відхилені.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 10.09.2014 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у даній справі порушено 06.09.2011р., а постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнята 11.10.2012р., тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Таким чином, під час розгляду даної справи про банкрутство та апеляційної скарги мають застосовуватися положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 01.07.1992р. № 2344-ХІІ (в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV із змінами та доповненнями).

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 23 Закону закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 1 статті 25 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону.

Вимоги на суму 20 693,10 грн., які заявлені кредитором, становлять заборгованість по сплаті сум призначених на покриття, виплату та доставку пенсій застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, виплачених кредитором за липень 2014р.

Отже, з огляду на приписи ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право пред'являти вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, в межах ліквідаційної процедури стосується лише вимог, що виникли до визнання боржника банкрутом, тобто зобов'язань, що виникли під час проведення інших процедур банкрутства, до введення процедури ліквідації. Відповідно заявлені скаржником спірні грошові вимоги не є поточними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, тому не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, спірна сума вимог була нарахована управлінням як невідшкодовані боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2). Відповідно до приписів п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Натомість, п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці , вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування , а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.

Також, відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами, внесеними інформаційним листами Вищого господарського суду України від 07.08.13р. та 26.12.13р.), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у банкрута не виникають додаткові зобов'язання, у т.ч. зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових вимог зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

У зв'язку з цим здійснюється капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. № 765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі у встановлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Враховуючи те, що УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська заявлені вимоги по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за липень 2014р. (тобто виплачених в період здійснення ліквідаційної процедури відносно боржника), господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання заявлених скаржником грошових вимог.

Колегія суддів, також враховує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним Законом, що регулює провадження у справах про банкрутство, в т.ч. і щодо визначення грошових зобов'язань боржника, підстав їх виникнення, строків виконання і погашення, а також порядку пред'явлення грошових вимог до боржника.

З врахуванням усього вищевикладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству. Отже підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014р. у справі № 38/5005/11627/2011 відсутні.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року у справі № 38/5005/11627/2011- залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2014 року у справі № 38/5005/11627/2011- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано15.10.2014 року.