Постанова

від 01.10.2014 по справі 2а-21/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 95516/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-21/12/1370 за позовними вимогами Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова до Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району про накладення арешту на кошти на рахунках юридичної особи , -

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова до Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району про накладення арешту на кошти на рахунках юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог положень Податкового кодексу України не надав на вимогу податкового органу до перевірки первинні документи, відтак позивач, на виконання ст. 94 Податкового кодексу України, просить накласти арешт на кошти відповідача на рахунках у банку.

Постановою суду першої інстанції від 10.04.2012 року у справі № 2а-51/12/1370 позовні вимоги податкової інспекції було задоволено. Накладено арешт на кошти Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району (код ЄДРПОУ 24964234) на вказаних у позовній заяві рахунках.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району, котре у апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають матеріалам і обставинам справи, з підстав, що вказані в апеляційній скарзі. З врахуванням цього, просять задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції .

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району зареєстровано 21.12.2001 року, у відповідності до відомостей облікової картки платника податків від 14.03.2011 року, взято на облік в податкових органах 22.12.1994 року за № 9898, що підтверджується довідкою позивача № 2196 від 28.12.2011 року.

16.12.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача запит № 18239/23-209 про надання документів до перевірки, в якому позивач зобов'язав відповідача надати до перевірки документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року. Вказаний запит було отримано посадовою особою відповідача.

16.12.2011 року позивачем видано наказ № 1044 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету з 16.12.2011 року по 22.12.2011 року.

Згідно з Направленнями на перевірку № 1223, № 1224, № 1225, № 1226 та № 1227 від 16.12.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проводить з 16.12.2011 року документальну виїзну позапланову перевірку Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району тривалістю 5 робочих днів. Направлення на перевірку отримано для ознайомлення посадовою особою відповідача.

26.12.2011 року податковим органом складено Акт про ненадання до перевірки оригіналів первинних документів, копій оригіналів регістрів бухгалтерського та податкового обліку № 148, до перевірки не представлені головні книги юридичної особи за 2010-2011 роки, книги нарахування заробітної плати за четвертий квартал 2009 року, накази на прийняття та звільнення працівників за період, що був об'єктом перевірки, перелік дебіторської та кредиторської заборгованості поквартально за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, угоди з покупцями та постачальниками за період, що перевіряється.

В подальшому, 27.12.2011 року начальником управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято Звернення, у якому просить начальника ДПІ у Сихівському районі м. Львова застосувати умовний адміністративний арешт майна Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району, у зв'язку з наявністю обставин, передбачених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

28.12.2011 року начальником ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято рішення № 18690 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції покликався на те, що згідно з п. п. 20.1.5. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Колегія суддів не може погодитись з таким правовим трактуванням оцінки ситуації, що виникла за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Загальна процедура i пiдстави застосування адмiнiстративного арешту органами державної податкової служби визначенi статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адмiнiстративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язкiв платника податкiв, наведене впунктi 94.1 статтi 94 Податкового кодексу України, за своїм змiстом однаково охоплює як арешт коштiв, так i арешт iншого майна.

Отже, норми статтi 94 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) регулюють застосування будь-якого адмiнiстративного арешту незалежно вiд предмета такого арешту.

Водночас, чинне законодавство послiдовно розмежовує порядок накладення адмiнiстративного арешту на майно платника податкiв, вiдмiнне вiд коштiв, та арешту коштiв платника податкiв.

Адмiнiстративний арешт майна платника податкiв вiдповiдно до пункту 94.10 статтi 94 Податкового кодексу України накладається за рiшенням керiвника органу державної податкової служби, обґрунтованiсть якого протягом 96 годин має бути перевiрена судом.

Натомiсть арешт коштiв на рахунку платника податкiв вiдповiдно до абзацу другого пiдпункту 94.6.2 пункту 94.6 статтi 94 здiйснюється виключно на пiдставi рiшення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рiшення податковий орган в такому разi не приймає.

У відповідності до вимог Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого осіб органу, відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій, відсутня реєстрація особи як платника податків в контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам, платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Адмiнiстративний арешт майна платника податкiв припиняється: 1) або у зв'язку з вiдсутнiстю протягом 96 годин рiшення суду про пiдтвердження обґрунтованостi такого арешту (пiдпункт 94.19.1 пункту 94.19 статтi 94 Податкового кодексу України ); 2) або на пiдставi рiшення органу державної податкової служби про звiльнення майна з пiд арешту, яке приймається протягом двох робочих днiв, що настають за днем, коли такому органу стало вiдомо про виникнення пiдстав для припинення адмiнiстративного арешту (пункт 94.20 статтi 94 Податкового кодексу України ).

Колегія суддів зазначає, що арешту майна обов'язково передує рішення керівника ДПС, яке приймається у формі додатка 2 до Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. №1398.

Матеріали справи підтверджують про здійснення перевірки відповідача з 16.12.2011 року тривалістю п'ять робочих днів ( а.с.17) та про її продовження тривалістю два календарні дні з 23.12.2011 року (а.с. 16), що повністю заперечує твердження податкового органу про відмову платника податків від проведення документальної перевірки. А зміст витребуваних документів, про які зазначається у зверненні податкового органу від 16.12.2011 року №18239/23-09 не підпадає під перелік документів, що є підставою для застосування арешту майна. Крім того, покликання на вимоги статті 94.2 Податкового кодексу України є обов'язковими, у разі застосування адміністративного арешту майна.

У матеріалах справи є долучені копії рішень про застосування адміністративного арешту майна платника податків №18690 від 28.12.2011 року ( а.с. 6), яке в силу невиконання вимог пп. 94.19.1 ПКУ та п. 94.20 ПКУ, втратило зміст.

Колегія суддів вважає, що арешт майна чи арешт коштів нерозривно пов'язаний з такими факторами, як визначений розмір податкового боргу, оскільки арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема щодо погашення податкового боргу. Податковий борг виникає в силу закону, але його наявність підтверджується надісланою податковою вимогою (п. 59.1 ПКУ). Звернення податкового органу з позовом про накладення адмінарешту на кошти також має містити суму, на яку слід накласти адмінарешт, про що не було зазначено у позовній заяві позивача. Судом першої інстанції залишено поза увагою факт інформування відповідача про необхідність витребування частини необхідних документів з архіву Міністерства оборони України ( а. с. 23, 66,67), а також те, що установою частково виконана вимога податкового органу про представлення відповідних документів для завершення податкової перевірки та процедури ліквідації юридично особи.

Вказані факти засвідчують, що податковий орган використовуючи інститут адміністративного арешту майна чи рахунків платника податків повинен чітко зазначити підстави застосування одного з його різновидів, в протилежному випадку має місце порушення прав платника податків та перевищення повноважень податковим органом при зверненні з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-21/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету на користь Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району 16 грн. 10 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль