Ухвала

від 07.10.2014 по справі 818/1513/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 818/1513/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 818/1513/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002751502/28416 від 26.05.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 377 787,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 755,57 грн. судових витрат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року по справі №818/1513/14 адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0002751502/28416 від 26.05.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 377 787,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року по справі №818/1513/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст.86, ч.2, 3 ст.159 КАС України, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1., п.200.3, п.200.4, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Вказав на не підтвердження реальності здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сінтегра Консалтинг". Посилаючись на недоліки у товарно-транспортних накладних, вважає, що взаємовідносини між ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" та ТОВ "Сінтегра Консалтинг" мають безтоварний характер, угоди укладені між ними не спричинили реального настання правових наслідків, складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. Стверджує про правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" завищело податковий кредит з ПДВ за грудень 2013 року на 377787,15 грн. по господарським взаємовідносинах з ТОВ "Сінтегра Консалтинг".

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав на те, що реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Сінтегра Консалтинг" із ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", їх виду обсягу, якості та розрахунків підтверджена наданими первинними документами, а також довідкою перевірки за грудень 2013 року, складеною ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 20.03.20014 за №169/22-03/38418378, про що зазначає відповідач на стр.5 акту перевірки. Крім того, зазначив, що звіркою ТОВ "Сінтегра Консалтинг" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" за грудень 2013 року. Звертає увагу на те, що поставка товарів позивачу підтверджується, крім товарно-транспортних накладних, видатковими накладними, а також на те, що згідно укладеного між позивачем та ТОВ "Сінтегра Консалтинг" договором купівлі-продажу, обов`язок поставки товару покладено на постачальника, тому оформлення ТТН покладено не на позивача, а на постачальника товару. З огляду на викладене, вважає, що мав право на формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Сінтегра Консалтинг" у грудні 2013 року, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У надісланих поясненнях стверджує, що надані сукупність доказів, а саме: копії договорів, рахунків, платіжних доручень, податкових, видаткових накладних, витягу з книги реєстрації довіреностей, товарно-транспортних документів, приходних ордерів, лімітних вимог, карток складського обліку матеріалів, інвентарних карток основних засобів, актів проведення (вхідного контролю, актів введення в промислову експлуатацію обладнання підтверджують реальність здійснення господарських операцій у перевіреному періоді з ТОВ «Сінтегра Консалтинг» та правомірність формування податкового кредиту за грудень 2013р. у розмірі 377787грн.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Сінтегра Консалтинг", їх реальності і повноти відображення в обліку за період з 01.12.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки №1632/18-19-15-02/05747991 від 06.05.2014 року (а.с.9-17).

Підставою проведення позапланової перевірки позивача послугувала отримана відповідачем від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва довідка від 20.03.2014 за №169/22-03/38418378 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Сінтегра Консалтинг" (код 38418378) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2013 року, згідно якої ТОВ "Сінтегра Консалтинг" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" їх вид, обсяг, кількість та розрахунки, проте не досліджено транспортування (а.с.115-121).

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області зафіксовані встановлені відповідачем порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1., п.200.3, п.200.4, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено розмір податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2013 року на 377787,15 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014 року за №0002751502/28416 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 377 787грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2014 року, ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сінтегра Консалтинг" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, приходними ордерами, платіжними дорученнями, поставка товару, зокрема, підтверджена видатковими накладними, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Сінтегра Консалтинг" у зв`язку з відсутністю підтвердження переміщення товару (неналежне оформлення ТТН), факту передачі товару від продавця до покупця (відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що підтверджують зберігання товарів), та, як наслідок, збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 377 787,00 грн., у зв`язку із порушенням вимог п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Сінтегра Консалтинг".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу №СК1207/13-01 від 12.07.2013 року (а.с.53-56) ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" (Покупець) придбав у ТОВ "Сінтегра Консалтинг" (Продавець) обладнання згідно з номенклатурою, кількістю, комплектністю, та цінами, що визначено у додатках до цього договору.

У наявних в матеріалах справи специфікаціях обладнання визначено яке саме обладнання є предметом вказаного договору, зазначена кількість, комплектність та ціна товарів, строки поставки, умови оплати (а.с.57-59, 62-68, 71-75)

На відвантажене обладнання ТОВ "Сінтегра Консалтинг" виписані податкові накладні №27 від 13.12.2013 на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1700,00 грн. (а.с.76), №28 від 13.12.2013 на суму 53598,88 грн., в т.ч. ПДВ - 8933,15 грн. (а.с.82), №29 від 13.12.2013 на суму 1440000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 240000,00 грн. (а.с.86), №66 від 28.12.2013 на суму 746508,00 грн., в т.ч. ПДВ - 124418,00 грн. (а.с.92), №46 від 23.12.2013 на суму 16416,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2736,00 грн. (а.с.98). Всього на суму 2 266 722,88грн., в т.ч. ПДВ - 377 787,15грн.

Транспортування товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних №Р131213001, №Р131213002, №Р131213003 від 13.12.2013, №Р191228031 від 28.12.2013, №Р1402250 від 21.02.2014 (а.с.78,84,88,94,100).

Так, колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Позивачем до суду першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, що розпочатий 05.10.2011 року, в якому наявний запис щодо видачі довіреностей №33514 від 06.12.2013 року Сердюкову В.О., №0-75 від 06.12.2013 року Желдубовському С.Є., №0-82 від 27.12.2013 року Большаку С.О.(а.с.129-132, 134).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє твердження відповідача в акті перевірки щодо відсутності довіреностей у позивача на підтвердження отримання товару від ТОВ "Сінтегра Консалтинг".

Фактичне отримання підтверджується видатковими накладними №131213001, №131213002, №131213003 від 13.12.2013 року, №131228001 від 28.12.2013 року, №140225003 від 21.02.2014 року (а.с.77,83,87,93,99), а також приходними ордерами №41258 від 25.12.2013 р., №331158 від 27.12.2013 р., №41259 від 25.12.2013 р., №41280 від 28.12.2013 р., №41051 від 11.03.2014 р. (а.с.79, 85, 89, 95, 101)

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Сінтегра Консалтинг" та відповідності товару видатковим накладним, до суду апеляційної інстанції позивачем були надані наступні документи:

- акт №1 проведення вхідного контролю від 20.01.2014р. (робоча станція, отримана згідно видаткової накладної №131213002 від 13.12.2013р.);

- акт №2 проведення вхідного контролю від 20.01.2014р. (робоча станція, отримана згідно видаткової накладної №131213002 від 13.12.2013р.);

- гарантійний талон до договору СК1207/13-01 від 12.07.2013р. до додатку 11 (робоча станція);

- акт №3 проведення вхідного контролю від 20.01.2014р. (на точку доступу, отриману згідно видаткової накладної №131213003 від 13.12.2013р.);

- акт №4 проведення вхідного контролю від 21.01.2014р. (на серверне обладнання, отримане згідно видаткової накладної №131228001 від 28.12.2013р.);

- акт №5 проведення вхідного контролю від 21.01.2014р. (на комутатор, отриманий згідно видаткової накладної №131213001 від 13.12.2013р.);

- акт №6 проведення вхідного контролю від 27.02.2014р. (на шлюз, отриманий згідно видаткової накладної №140225003 від 21.02.2014р.);

- акт №7 проведення вхідного контролю від 05.03.2014р. (на накопичувач, отриманий ідно видаткової накладної №140225004 від 25.02.2014р.) на 1 арк.;

- акт введення в промислову експлуатацію серверного обладнання від 28.01.2014р.;

- акт введення в промислову експлуатацію серверного обладнання (шлюз) від 103.2014р.;

- акт введення в промислову експлуатацію серверного обладнання (накопичувач) від 03.2014р.;

- перелік обладнання, що отримане від ТОВ «Сінтегра Консалтинг» та знаходиться в І (27.06.2004р.)

Товар оплачений згідно платіжного доручення №23896 від 23.12.2013 на суму 16416,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2736 грн., №2264 від 14.02.2014 на суму 1440000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 240000,00 грн., №2265 від 14.02.2014 на суму 817192,80 грн., в т.ч. ПДВ - 136198,80 грн., №2313 від 17.02.2014 на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1700,00 грн. (а.с.81,91,97,103).

Доводи відповідача щодо не підтвердження зберігання товару, колегія суддів вважає спростованими матеріалами справи, оскільки зберігання отриманого від ТОВ "Сінтегра Консалтинг" товару на складах позивача підтверджується картками складського обліку матеріалів (а.с.135-141).

Крім того, знаходження вказаного товару на підприємстві позивача, а також його рух в середині підприємства позивача підтверджені інвентарними картками обліку основних видатків, що наявні у матеріалах справи (а.с.145-162).

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ "Сінтегра Консалтинг" договір містить основні положення, наявні специфікації, що свідчить про намір щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сінтегра Консалтинг", як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а також доведеність факту подальшого використання придбаних товарів та необхідності отримання послуг від даних контрагентів.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати на відсутність у перевіряючих жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом.

Зокрема, з отриманої відповідачем від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва довідки від 20.03.2014 за №169/22-03/38418378 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Сінтегра Консалтинг" (код 38418378) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе", реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2013 року, вбачається, що ТОВ "Сінтегра Консалтинг" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ "Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе" їх вид, обсяг, кількість та розрахунки, проте не досліджено транспортування.

Щодо посилань відповідача на недоліки у товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від ТОВ "Сінтегра Консалтинг" податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Також колегія суддів зазначає, що недоліки у товарно-транспортних накладних не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому недоліки у товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що недоліки у товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій із ТОВ "Сінтегра Консалтинг".

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах своєї господарській діяльності, та, в свою чергу, відхиляє твердження відповідача про відсутність факту отримання ТМЦ від ТОВ "Сінтегра Консалтинг".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 року за №0002751502/28416 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 377 787грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 818/1513/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Спаскін О.А. Перцова Т.С.