Ухвала

від 14.10.2014 по справі 804/1483/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/1483/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області від 10.01.2014 року №0000072201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8418,00 грн. та від 10.01.2014 року №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 217130,10 грн., в тому числі за основним платежем 144753,40грн. та штрафних санкцій 72376,70 грн..

Не погодившись з постановою суду, Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, наказу від 13.12.2013 року №389, повідомлення про перевірку від 13.12.2013 року №182, відповідачем у період з 13.12.2013 року по 18.12.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Дніпровський КПК" (код ЄДРПОУ 00383372) з питань формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс" (код ЄДРПОУ 35961110) за серпень 2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт №692/04-16-22-01/00383372 від 18.12.2013 року.

В акті перевірки встановлено порушення ПАТ "Дніпровський КПК": п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 144753,40 грн., в тому числі за серпень 2013 року на суму 144753,40 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 8418,00 грн., в тому числі за серпень 2013 року на суму 8418,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, Верхньодніпровською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 року:

- №0000072201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8418,00 грн.;

- №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 217130,10 грн., в тому числі за основним платежем 144753,40 грн. та штрафних санкцій 72376,70 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи повністю позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, а податковий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Дніпровський КПК" (замовник) 12 квітня 2013 року та ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс" (підрядник) було укладено договір підряду №ОГИ-00202, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати капітальний ремонт турбіни АП-2.5 потужністю 2.5 МВт.ст.№1, зав.2854, встановлений на ТЕЦ ПАТ "Дніпровський КПК", а замовник - в порядку та на умовах цього договору прийняти та оплатити цю роботу. Згідно п.2.1 цього договору оплата виконаної підрядником роботи, здійснюється згідно з договірною ціною та локальним кошторисом, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Фактичність виконання договору підряду, укладеного ПАТ "Дніпровський КПК" та ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс", а також рух активів підтверджується наступними первинними документами: договором та додатковою угодою до нього, актами приймання виконаних робіт №1, №2, №3, довідками про вартість виконаних робіт та податковими накладними.

Рахунок підрядника від 15.08.2013 року №20 було сплачено у повному обсязі згідно платіжного доручення №308270052 від 28.08.2013 року.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у матеріалах справи первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Отже, судом встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань відповідача, викладених в акті перевірки ПАТ "Дніпровський КПК" від 18.12.2013 року №692/04-16-22-01/00383372 щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс" та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс" за серпень 2013 року суми 153171,40грн. та посилань як на підставу для цих висновків на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.11.2013 року №782/26-56-22-01-05/35961110 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс", оскільки, як вже зазначалося судом першої інстанції, наведені вище твердження відповідача спростовує складена відповідачем 17 вересня 2013 року довідка №257/04-16-22-01/00383372 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Дніпровський КПК" з питань формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс" за червень 2013 року, за висновками якої перевіркою документально підтверджено формування суми податкового кредиту по господарським операціям проведеним у червні 2013 року по контрагенту ТОВ "ФПК "Нафто Газ Сервіс", а також наданими до суду первинними документами, які підтверджують формування податкового кредиту по господарським операціям проведеним у серпні 2013 року по цьому контрагенту.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення - рішення від 10.01.2014 року №0000072201 та №0000062201 прийняті Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко