Постанова

від 15.10.2014 по справі 902/1708/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 902/1708/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаВолян В.В. (дов. від 14.10.2014 р. № 02-1-1172) відповідачаСвятецький М.П. (дов. від 03.02.2014 р.) прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у справі№ 902/1708/13 господарського суду Вінницької області за позовомПрокурора Калинівського району в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі Калинівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" простягнення збитків на суму 179 269 грн.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Калинівського району звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Калинівської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" збитків завданих територіальній громаді міста Калинівки зайняттям земельної ділянки по вул. Коцюбинського, 33 загальною площею 6,722 га у вигляді неодержаних доходів в сумі 179 269 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 6,772 га Калинівської міської ради по вул. Коцюбинського, 33 для обслуговування викуплених виробничих будівель згідно договору купівлі-продажу №835 від 06.07.2010 р. без правовстановлюючих документів, про що свідчить акт перевірки Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 12.07.2013 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. у справі №902/1708/13 (суддя Матвійчук В.В.) позов задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" на користь Калинівської міської ради 179 269 грн. збитків, завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки, з посиланням на приписи статей 152, 156 Земельного кодексу України та статтю 1166 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2014 р. (колегія суддів: головуючий Мамченко Ю.А., судді Саврій В.А., Дужич С.П.) рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. скасував; прийняв нове рішення, яким у позові відмовив у зв'язку з пропуском прокурором Калинівського району строку позовної давності, посилаючись на приписи статей 256, 257 та частину 3 статті 267 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р., а рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. залишити без змін, посилаючись на безпідставне, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції строку позовної давності, що призвело до неправильного вирішення спору у зв'язку з неналежним дослідженням всіх обставин справи, а отже - порушенню норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014 р. касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014 р.

24.09.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги у справі № 902/1708/13 відкладено на 15.10.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до розгляду справи по суті товариство з обмеженою відповідальністю "Аграріко" звернулось до суду першої інстанції із заявою № 21/02-2014 від 12.02.2014 р. щодо застосування строків позовної давності, акцентуючи увагу суду на тому, що спірні правовідносини між Калинівською міською радою та відповідачем виникли з 20.09.2010 р. і як вбачається з позовної заяви - прокурором Калинівського району в інтересах держави в особі Калинівської міської ради розрахунок шкоди у вигляді неодержаних доходів на загальну суму 179 269 грн. здійснено починаючи з 20.09.2010 р. по 31.12.2012 р., враховуючи що, на думку відповідача, строк позовної давності, який розпочався 20.09.2010 р., сплинув 20.09.2013 р., тоді як позовна заява прокурора Калинівського району була відправлена до суду першої інстанції 17.12.2013 р., як вбачається з відтиску на конверті, що міститься в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" щодо застосування строків позовної давності, суд першої інстанції посилався на часткову сплату відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку у 2012 році, а саме - 11.07.2012 р. та 28.09.2012 р., що свідчить, на думку суду, про визнання відповідачем свого боргу за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим відбулось переривання строку позовної давності у відповідності до приписів частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування у даному випадку строків позовної давності з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правила щодо позовної давності використовуються для визначення своєчасності звернення до суду з позовом про захист цивільного права.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положенням частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом третім рішення 38-ої сесії 5 скликання Калинівської міської ради від 20.09.2010 р., яким затверджувалася технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди товариство з обмеженою відповідальністю "Аграріко", останнього було зобов'язано в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з Калинівською міською радою.

Відтак, вбачається, що початком перебігу позовної давності слід вважати наступний день після спливу місячного терміну, який надавався на укладення договору, тобто 21.10.2010 р.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке:

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д").

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру вказаних збитків встановлено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтями 288.5., 288.5.1. Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно із підпунктом 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно із цим кодексом, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 статті 14); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136).

Відтак, збитки заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (упущена вигода) при обрахунку якої використовується розмір земельного податку (у випадку непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) і земельний податок є різними за своєю правовою природою поняттями.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплата товариством з обмеженою відповідальністю "Аграріко" 11.07.2012 р. та 28.09.2012 р. земельного податку не є підставою для переривання позовної давності у справі, де предметом позову є стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі орендної плати за землю, завданих територіальній громаді використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Як вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, наявного в матеріалах справи, позовна заява прокуратури Калинівського району до господарського суду Вінницької області була надіслана 17.12.2013 р., в той час як строк позовної давності закінчився 21.10.2013 р.

Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 267 вказаного Кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з постанови апеляційного суду у даній справі, судом встановлено порушення прав Калинівської міської ради, проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що пропуск прокурором Калинівського району строку позовної давності для подачі даного позову є підставою для відмови у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено іншою стороною у справі - товариством з обмеженою відповідальністю "Аграріко".

Стосовно викладених у касаційній скарзі доводів заступника прокурора Рівненської області, зокрема, з приводу неврахування апеляційним судом того, що про факт використання товариством з обмеженою відповідальністю "Аграріко" спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів прокуратурі Калинівського району стало відомо лише у вересні 2013 року - за наслідками звернення Калинівської міської ради, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (пункт 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Інші доводи заступника прокурора Рівненської області, викладені в касаційній скарзі, про безпідставне застосування судом апеляційної інстанції строків позовної давності до спірних правовідносин, спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами, які свідчать про сплив строку позовної давності при зверненні прокурора Калинівського району до суду першої інстанції з даним позовом.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається. Натомість доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у справі № 902/1708/13 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова