Ухвала

від 23.09.2014 по справі 826/15296/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/25928/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Євсєєв М. В. Грембовський В. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі№ 826/15296/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 826/15296/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 007802230 від 31.05.2013 року, № 0003892201 від 23.08.2013 року, № 007792230 від 31.05.2013 року, № 007822230 від 31.05.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2,138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 69, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Офіс Лайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 20.05.2013 року № 1484/22-30/32560054, яким зафіксовано порушення пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 007822230 від 31.05.2013 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 801 708,00 грн., в тому числі 3 209 805,00 грн. основного платежу та 1 604 903,00 грн. - штрафних санкцій; № 007792230 від 31.05.2013 року, згідно з яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 50 380,00 грн.; № 0003892201 від 23.08.2013 року, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 678 165,00грн., в тому числі 2 142 532.00 грн. - основного платежу та 535 633,00 грн. - штрафних санкцій.; податкове повідомлення-рішення №007802230 від 31.05.2013 року, згідно якого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 289 928,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 08.08.13 року № 2965/10/26-15-10-04-04, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 007802230, № 007792230, № 007822230 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 року № 007812230 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податок на прибуток у розмірі 535 633,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню укладених між позивачем та ПП «Проторус Плюс» договорів поставки № 230812 від 22.08.2012 року, № 2008 від 20.08.2012 року, № 30/081 від 30.08.2012 року, ПП «Юніверсал Компані» договору поставки № 4 від 24.11.2011 року, з ПП «Гефест Метал» договору № 0108-1 від 02.08.2011 року на послуги з переробки металоконструкцій, № 25/11 від 25.11.2011 року, підтверджується належними доказами, зокрема, копіями карток рахунків, податкових та видаткових накладних, актами приймання-передачі, банківських випискок, вантажно-митних декларацій, виписок по особовому рахунку про рух коштів контрагентів.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Враховуючи наведене, ТОВ «Офіс Лайн» правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним операціям.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та акт про результати позапланової невиїзної перевірки з питань підтвердження господарсько-правових відносин та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) контрагентів позивача - ПП «Юніверсал Компані», ПП «Гефест Метал» та ПП «Проторус Плюс» обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вказані посилання не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, в разі підтвердження фактичного виконання договорів відповідними первинними документами.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі № 826/15296/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак