Постанова

від 24.01.2007 по справі 15/460-06-12307а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/460-06-12307А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "24" січня 2007 р. Справа  № 15/460-06-12307А

  10 год. 28 хв.                                                                             м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –            Пахомова І.В.,

від відповідача –        Харлан Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002722301/0 від 26.04.2006 р. щодо нарахування позивачу штрафних фінансових санкцій в розмірі 72 636,00 грн., посилаючись на безпідставність нарахування вказаних санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 листопада 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/460-06-12307А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 грудня 2006 р. у справі № 15/460-06-12307А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначено у запереченнях по справі.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 28 березня по 06 квітня 2006 р. на підставі направлення ДПА в Одеській області від 27.03.2006 р. № 252/23 відповідно до ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. Богопольським О.І. –начальником відділу документальних перевірок управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Одеській області, Дорошенко А.П. –головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, Шатковською Г.А. –старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контроль-перевірочної роботи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 р. по 01.04.2004 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 12/23-20/25037/22 від 14.04.2005 р. про результати позапланової документальної перевірки, на підставі якого 26.04.2006 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002722301/0 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 72 636,00  грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р., а саме: до складу податкового кредиту у червні 2003 р., січні 2004 р., лютому 2004 р., березні 2004 р. неправомірно включено податок на додану вартість сплачений постачальником товар на загальну суму 145 272,03 грн. Так, вказану суму було включено до складу податкового кредиту по ксерокопіям податкових накладних, отриманих від ТОВ „Нидан-України” на суму ПДВ 19 232,04 грн., від ТОВ „Айкон-Груп” на суму ПДВ 95 992,89 грн., від ТОВ „Технологія Комфорту” на суму ПДВ 13 211,29 грн., від ТОВ „Вента” на суму ПДВ 16 835,81 грн.

Як встановлено судом, вказане порушення було встановлено відповідачем при здійсненні ним планової документальної перевірки, що проводилась з 12.05.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої був складений акт від 05.01.2005 р. № 1/23-0115/25037122. На підставі акту від 05.01.2005 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.01.2005 р. № 0000012301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 145 272,00 грн. та № 0000022301/0 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 283,50 грн.  Позивачем вказані повідомлення-рішення не були оскаржені, у зв'язку з чим сума зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 145 272,00 грн. та сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 283,50 грн. є узгодженими.

Так, відповідач в обґрунтування правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 72 636,00 грн. згідно акту перевірки від 14.04.2005 р. посилається на те, що за актом перевірки від 05.01.2005 р. № 1/23-0115/25037122 не в повній мірі застосувало штрафні (фінансові) санкції, а саме: штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19 283,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 06.01.2005 р. № 0000022301/0 були нараховані тільки за листопад 2003 р. (заниження від'ємного значення ПДВ в розмірі 38 567 грн. у листопаді 2003 р.) замість застосування штрафних фінансових санкцій за червень 2003 р., листопад 2003 р., січень 2004 р., лютий 2004 р., березень 2004 р.       

Проте, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також згідно підпункту „б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, згідно п. 8. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються документально не підтвердженими, платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документально, незалежно від виду та типу податкової декларації (повна, скорочена). У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Як встановлено судом, суми податку на додану вартість за наступні періоди: червень 2003 р., листопад 2003 р., січень 2004 р., лютий 2004 р., березень 2004 р. не були відшкодовані позивачу, також завищена сума бюджетного відшкодування в розмірі 145 272,03 грн., виявлена в ході перевірки, була зменшена в картці особового рахунку позивача у січні 2005 р.  

Отже, підстави для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відсутні, у зв'язку з чим, на думку суду, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72 636,00 грн.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, у письмових запереченнях (а.с. 20) також підтверджує, що у разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються. Адже, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Прексім-Д” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0002722301/0 від 26.04.2006 року.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2007 р.

                             Суддя                                                                           Петров В.С.