Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/19965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19965/14 09.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС»

2. УніКредит Банк Австрія АГ (UniCredit Bank Austria AG)

Про звернення стягнення 54 000 000,грн.. на предмет іпотеки шляхом визнання

права власності на майно - виробничий комплекс за адресою: м. Київ,

вул. Лінійна,17

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ткачук О.В. - по дов. № б/н від 18.12.2013

від відповідача Одокієнко В.О.

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Ткачук А.В. - по дов. № 7863 від 28.07.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» про

- часткове погашення заборгованості в розмірі 54 000 000,00 грн. (еквівалент 4 023 845,00 дол. США за офіційний курсом НБУ 13,42 грн. за 1 дол. США, станом на 18.09.2014) перед Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк» за договором про надання кредитної лінії від 17.11.2006 в рахуноок звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 9290, а саме: виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:221:0018) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк»,

- визнання за Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк» право власності на виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:221:0018) (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31063480000).

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» сплати кредиту за договором про надання кредитної лінії від 17.11.2006, укладеного з Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк» та Bank Austria Creditanstalt AG, правонаступником якого є UniCredit Bank Austria AG.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19965/14 та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС». Розгляд справи № 910/19965/14 призначено на 07.10.2014.

Позивачем 25.09.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - УніКредит Банк Австрія АГ (UniCredit Bank Austria AG), посилаючись на те, що рішення суду у даній справі вплине на права та обов'язки останнього, оскільки нерухоме майно за іпотечним договором на підставі якого позивачем ініційовано звернення стягнення також передано в іпотеку UniCredit Bank Austria AG в забезпечення виконання зобов'язань відповідача та третьої особи-1 за кредитним договором.

Позивачем 29.09.2014 через відділ діловодства суду подано пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Позивачем 29.09.2014 через відділ діловодства суду подано виписки по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СНРВІС».

Позивачем 06.10.2014 через відділ діловодства суду подано пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Відповідачем 06.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням дійсності висновку про незалежну оцінку від 18.08.2014. Клопотання мотивовано тим, що позивачем визначено ціну позову ґрунтуючись на висновку про незалежну оцінку від 18.08.2014, за яким ринкова вартість предмета іпотеки становить 54 000 000,00 грн. Однак, результат висновку є необ'єктивним, тому відповідач 06.10.2014 подав до суду позовну заяву про визнання зазначеного висновку недійсним.

Суд розглянувши клопотання відповідача відмовив в його задоволенні, оскільки зазначена відповідачем обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Третьою особою-1 06.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника за станом здоров'я.

Суд розглянувши клопотання третьої особи-1 відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Третьою особою-1 не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво третьої особи-1, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

Відповідачем 07.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - УніКредит Банк Австрія АГ (UniCredit Bank Austria AG), оскільки рішення вплине на права й обов'язки УніКредит Банк Австрія АГ щодо відповідача, як кредитора останнього та іпотекодержателя майна, на яке позивач має намір звернути стягнення. Також відповідач на повідомленні вказаної юридичної особи в порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про необхідність повідомлення УніКредит Банк Австрія АГ про розгляд справи в порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах було відмовлено, оскільки в судовому засіданні був присутній уповноважений представник третьої особи-2 на підтвердження чого суду надано апостильовану довіреність з засвідченим перекладом на представництво інтересів UniCredit Bank Austria AG від 28.07.2014 на реалізацію усіх прав довірителя за кредитним та іпотечним договорами, а також апостильований витяг з державного реєстру юридичних осіб Австрії станом на 28.07.2014. Оригінали зазначених документів були оглянуті судом в засіданні 07.10.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 07.10.2014 відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідач і третя особа-1 в забезпечення виконання зобов'язань уклали з позивачем та Банком Австрії іпотечні договори та кожен відповідає персонально та окремим майном за виконання взятих на себе зобов'язань, а тому банком неправомірно визначено суму боргу відповідача, як сукупну суму боргу з третьою особою-1, у співвідношенні до вартості предмета іпотеки. Також відповідач зазначає про наявність сумнівів щодо достовірності проведеної оцінки майна. Зазеачає, що відповідачем з часу укладення договору про надання кредитної лінії своєчасно та добросовісно виконувались взяті на себе зобов'язання. Заборгвоаність за один календарний місяць не є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачем порушено умови іпотечного договору щодо передачі розгляду даного спору на вирішення до Господарського суду міста Києва. З огляду на викладене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачем 07.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки спір має розглядатись Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій Палаті України, через наявність в договорі іпотеки третейського застереження (п. 6.2. іпотечного договору).

Судом в задоволенні заявленого клопотання відмовлено з огляду на наступне

Пунктом 5 ч.1 ст. 80 Господжарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до положень договору іпотеки від 27.12.2006, укладеного між позивачем, відповідачем та UniCredit Bank Austria AG, сторони передбачили, що будь-які спори та питання, щодо яких останні не можуть дійти згоди за цим договором чи у зв'язку з ним, якщо не можуть бути вирішені шляхом переговорів сторін, підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій Палаті України відповідно до Регламенту зазначеного міжнародного комерційного арбітражного суду та чинного законодавства України.

У пункті 11 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Водночас, положеннями частини 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, у Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

У листі Верховного Суду України від 11.02.2009 «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суд» зазначено, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.

З урахуванням вищевикладеного, нормами спеціального Закону України «Про іпотеку» не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. (Даної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 5011-2/13783-2012 від 22.04.2014).

В ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Таким чином, клопотанння відповідача про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись третейським судом, не підлягає задоволенню.

Відповідачем в судовому засіданні 07.10.2014 подано клопотання про передачу справи № 910/19965/14 на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області за місцем знаходження відповідача з посиланням на положення ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник при виконанні господарського договору.

Судом відмовлено в задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне

Частиною 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Оскільки, позивачем пред'явлені позовні вимоги про перехід права власності та про визнання право власності на майно, яке знаходиться в м. Києві, а отже даний підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Відповідачем 07.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 07.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19965/14 від 07.10.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача УніКредит Банк Австрія АГ.

Відповідачем 09.10.2014 через відділ діловодства суду подано пояснення.

Відповідачем 09.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про необхідність повідомлення УніКредит Банк Австрія АГ про розгляд справи в порядку встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.

Судом відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, оскільки дане питання вже було предметом розгляду судом.

Третьою особою-1 09.10.2014 через відділ діловодства суду подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки спір має розглядатись Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій Палаті України, через наявність в договорі іпотеки третейського застереження (п. 6.2. іпотечного договору).

Судом відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, оскільки

В пункті 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК); таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі; в останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК; якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Угода про передачу спору на вирішення спору третейського суду міститься в іпотечному договорі, який укладено до порушення провадження у справі та третя особа-1 не є стороною даного договору.

Отже, у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 відсутні підстави наполягати на вирішенні спору саме третейським судом та відповідно заявляти клопотання про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 09.10.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення його представників, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (позичальник-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» (позичальник-2) з однієї сторони та Bank Austria Creditanstalt AG, правонаступником якого є UniCredit Bank Austria AG та Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк» з іншої сторони було укладено договір про надання кредитної лінії (далі - кредитний договір) з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитори погодилися надати позичальникам кредит для цілей, викладених у пункті 2.2 кредитного договору, відповідно до строків та умов, що містяться у кредитному договорі.

Максимальна наявна кредитна лінія для позичальника-1 (ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ») була встановлена в розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) доларів США та для позичальника-2 (ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС») - 14 500 000 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, Акціонерний комерційний банк «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк» перерахував 29.01.2007 транш кредит на загальну суму 2 500 000,00 дол. США та 20.02.2007 транш кредиту в розмірі 1 000 000,00 дол. США.

На підтвердження вказаних обставин позивачем була надана виписка з особового рахунку відповідача за період з 21.11.2006 по 04.09.2007 та копії заявок на отримання кредиту.

Окрім того, на виконання умов кредитного договору, позивач надав 07.12.2006 ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» транш кредиту в розмірі 7 250 000,00 дол. США, підтвердженням чого є виписка по особовому рахунку третьої особи-1 за період з 07.12.2006 по 04.09.2007 та копія заявки на отримання кредиту.

У відповідності до п. 5.1 кредитного договору кожен позичальник зобов'язується погашати свою частку кредиту кожному кредитору на рахунок вказаний відповідним кредитором в рахунок кожного кредитора шляхом здійснення квартальних платежів в рахунок основної суми та відсотків, які сплачуються у кожну дату виплати процентів, які починаються через шість місяців після першого траншу відповідно до графіку погашення.

Дата погашення кредиту встановлена на 17.11.2011 за умови, що цю дату може бути подовжено на період у п'ять років на вибір позичальників, за умови затвердження кредитними комітетами кредиторів та обґрунтованої вірогідності того, що позичальники будуть спроможні виконати всі свої відповідні зобов'язання за договором протягом такого продовженого періоду, та за умови внесення відповідних змін та доповнень до договору, які підписані сторонами.

Додатковою угодою № 7 від 14.02.2013 сторонами було змінено кінцеву дату погашення кредиту на 17.11.2015.

Відповідно до положень кредитного договору, дата виплати процентів означає останній день місяця кожного календарного кварталу (тобто 31 березня, 30 червня, 31 грудня) або якщо такий день не є робочим днем, перший наступний день, який є робочим днем наступного місяця.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що по кожному траншу нараховуються проценти за процентною ставкою, що дорівнює для кредиторів, які не є резидентами Австрії, плаваючій процентній ставці (сума LIBOR плюс відповідна маржа) або фіксованій процентній ставці (ставка банківського рефінансування плюс маржа), в залежності від обставин, для відповідного періоду нарахування процентів та для кредиторів, що є резидентами Австрії, загальній процентній ставці; за умови, що у всіх випадках, коли має застосовуватися штрафна процентна ставка, на кредит нараховується штрафна процентна ставка.

Відповідач погасив заборгованість по кредиту лише частково в розмірі 1 384 738,26 дол. США, та сплатив проценти за його користування в розмірі 1 979 242,10 доларів США.

Третя особа-1 сплатила заборгованість по кредиту лише частково в розмірі 2 864 983,74 доларів США, та сплатило проценти за користування кредитом в розмірі 4 060 919,04 дол. США.

Вказані обставини підтвердженні наданими позивачем суду довідками про стан заборгованості відповідача та третьої особи-1 за кредитним договором та виписками по особовим рахункам.

27.12.2006 між позивачем, УніКредит Банк Австрії АГ та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 9290 (з наступними змінами та доповненнями) відповідно до якого відповідач передав в іпотеку визначене у договорі нерухоме майно (виробничий корпус (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17), у якості забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» та ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» своїх грошових зобов'язань перед позивачем та третьою особою-2 за кредитним договором.

Передача майна в іпотеку була погоджена загальними зборами учасників ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ», що підтверджується протоколом загальних зборів учасників № 3 від 05.08.2006.

При посвідченні іпотечного договору 27.12.2006, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно - виробничий корпус (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (реєстраційний номер заборони 4304991), а також зареєстровано в Державному реєстрі іпотек відомості про іпотеку (реєстраційний номер 4304998).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25186412 від 05.08.2014 року в реєстрі наявні відомості про нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, а саме: виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31063480000, а також 29.03.2013 до реєстру були внесені відомості про іпотеку - номер запису 499792.

Враховуючи припинення позичальниками виконання зобов'язань за кредитним договором, кредиторами було прийнято рішення про дострокове погашення кредиту та 06.08.2014 на адреси позичальників направлені вимоги про негайне дострокове погашення кредиту, які були отримані 08.08.2014.

Зазначені обставини ані відповідачем, ані третьою особою-1 не заперечуються.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, укладеними з банками, у зв'язку з чим у відповідача виникла станом на 15.09.2014 прострочена заборгованість на загальну 2 152 977,07 дол. США, (еквівалент 27 773 404,20 грн. (за офіційний курсом НБУ 12,90 грн. за 1 дол. США, станом на 15.09.2014), а також заборгованість третьої особи-1 становить 4 462 329, 25 дол. США, еквівалент 57 564 047,33 грн. (за офіційний курсом НБУ 12,90 грн. за 1 дол. США, станом на 15.09.2014).

13 серпня 2014 року позивачем на адресу відповідача та третьої особи-1 були направлені вимоги про усунення випадків невиконання за договором іпотеки від 27.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 9290 з проханням погасити наявну перед ПАТ «УніКредит Банк» заборгованість за кредитним договором, або у відповідності до п. 5.4.2. іпотечного договору, добровільно передати права на предмет іпотеки у власність в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Вказані вимоги були отримані відповідачем (14.08.2014) та третьою особо-1 (15.08.2014) що не заперечується.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на приписи ст. ст. 3, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначає позивач, станом на 15.09.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «УніКредит Банк» за кредитним договором від 17.11.2006 в розмірі 4 462 329, 25 дол. США, з яких: по тілу кредиту - 4 385 016,26 дол. США; по сплаті процентів - 73 329,05 дол. США; штрафні санкції, пеня (п. 13.1. кредитного договору) - 3 983,94 дол. США. У Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» також наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «УніКредит Банк» за кредитним договором від 17.11.2006 в розмірі 2 152 977,07 дол. США, з яких: по тілу кредиту - 2 115 261,74 дол. США; по сплаті процентів - 35 772,77 дол. США; штрафні санкції, пеня (п. 13.1. кредитного договору) - 1 942,56 дол. США.

При цьому, факт наявності заборгованості відповідача та третьої особи-1 за кредитними договорами від 17.11.2006 підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Крім того, судом перевірено правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та штрафних процентів, що визначені Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк».

Окрім того, судом встановлено настання випадків невиконання встановлені п. 12 кредитного договору, а саме: п. 12.9. та п. 12.7, щодо арешту майна відповідача, та неспроможності боржника сплатити борги та початок переговорів з будь-яким з кредиторів з метою санації або реструктуризації фінансової заборгованості. Дані обставини підтверджені копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2014 та копією листа ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» та ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» від 19.08.14р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом іпотечного договору (п.п. 3.1, 5.1.) від 27.12.2006 за реєстровим № 9290 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання випадку невиконання відповідно до умов кредитного договору, а також невиконання обов'язків, умов, домовленостей або зобов'язань за іпотечним договором.

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до умов укладеного іпотечного договору, а саме п. 5.4., сторони визначили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки банки мають право вільно, у межах чинного законодавства України, та на власний розсуд обирати методи реалізації предмет іпотеки, у тому числі, без обмеження, шляхом позасудового звернення стягнення на підставі договору, а саме шляхом: (і) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; (іі) продажу предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу будь-якій особі у спосіб визначений банками на власник розсуд (зокрема але не обмежуючись, шляхом продажу особі-покупцю, або на публічних торгах, або іншими способами відповідно до вимог чинного законодавства України, (ііі) передачі та використання вартості предмета іпотеки у будь-який інший спосіб за допомогою одного контракту чи низки контрактів та вчинення визначених вище дій.

Вказані способи звернення стягнення, передбачені договором є домовленістю сторін про задоволення вимог та не потребують подальшого погодження сторонами.

Один із таких способів звернення стягнення сторони визначили в п. п. 5.4.2. іпотечного договору, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Так позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 у справі № 3-43гс14.

При цьому, суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до висновку Приватного підприємство «Енергомакс» від 18.08.2014 ринкова вартість нерухомого майна (виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, що є предметом іпотечного договору від 27.12.2006 за реєстровим № 9290 становить 54 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 000,00 грн., що в еквіваленті складає 4 032 845, 00 дол. США (з розрахунку за офіційний курсом НБУ 13,42 грн. за 1 дол. США, станом на 18.09.2014)

Як встановлено судом, Приватне підприємство «Енергомакс» є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату № 16553/14, виданого ФДМУ 06.06.2014.

За загальним правилом важливе значення для вирішення питання ринкової вартості іпотечного майна слід приділяти погодженій сторонами договору іпотеки оцінці майна, в той час як позивачем замовлено та оплачено нову оцінку іпотечного нерухомого майна, яка на думку відповідача, містить істотні недоліки, що можуть свідчити про її необ'єктивність.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В силу наведених норм закону, вартість предмету іпотеки є тією обставиною, що може підтверджуватись виключно оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

В той же час, суд звертає увагу, що приписами ст. 13 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, як відповідач, так і третя особа-1 мають заінтересованість у неупередженому розгляді оцінки спірного майна та, відповідно, мали можливість звернутись згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про іпотеку» з письмовим запитом до осіб, які відповідно до наведеної норми мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, для отримання рецензії на звіт про оцінку майна, наданого позивачем.

В силу наведеного та приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України спростування звіту про оцінку майна необхідно здійснювати шляхом надання рецензії на звіт про оцінку майна, отриманою від осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Разом з тим, заперечуючи проти звіту про оцінку предмету іпотеки, наданому позивачем до матеріалів справи, відповідачем не було надано рецензії на нього.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що представником відповідача не було доведено факту наявності взаємно суперечливих доказів у справі щодо вартості предмета іпотеки. Разом з тим, встановлення вартості предмету іпотеки суд взмозі здійснити на підставі наявних в матеріалах справи доказів, належність та допустимість яких представником третьої особою-1 не спростована.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач та третя особа-1 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ СЕРВІС» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 23576211) в розмірі 54 000 000,00 (п'ятдесят чотири мільйони) грн. 00 коп. (еквівалент 4 023 845, 00 дол. США за офіційний курсом НБУ 13,42 грн. за 1 дол. США, станом на 18.09.2014) перед Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-а, код ЄДРПОУ 21753123) за договором про надання кредитної лінії від 17.11.2006 звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 9290, а саме: виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:221:0018) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-а, код ЄДРПОУ 21753123).

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «УніКредит Банк» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-а, код ЄДРПОУ 21753123) право власності на виробничий корпус, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:221:0018) (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31063480000).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 33061840) на користь Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 14-а, код ЄДРПОУ 21753123) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.10.2014.

Суддя В.В.Сівакова