Постанова

від 16.10.2014 по справі 825/2127/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2127/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал-Чернігів" щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 операцій з ТОВ "КОМПАНІЯ "ПРОГРЕС-2010", за результатами якої складено акт №2625/22/35686810 від 03.12.2012.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 пп.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на суму 145735,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 145735,00 грн.;

2. пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 116588,00 грн., в т.ч. по декларації за листопад 2010 року на 116588,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року: №0005742320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 145735,00 грн., з них: 116588,00 грн. - за основним платежем та 29147,00 грн. - за штрафними санкціями (том №1, а.с.32), №0005732320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 182169,00 грн., з них: 145735,00 грн. - за основним платежем та 36434,00 грн. - за штрафними санкціями.

Встановлено, що 01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПРОГРЕС-2010" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметал-Чернігів" (Покупець) було укладено договір № 25/09-10.

Відповідно до пп.1.1 договору, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає і оплачує на умовах даного договору товар.

Відповідно до пп.1.2 договору, ціни на товар, вказані в рахунку-фактурі, що є додатком до даного договору, до кінця його дії.

Відповідно до пп.2.1 договору, Покупець проводить розрахунок за поставлений Продавцем товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до пп.4.2 договору, умови поставки товару: доставка на склад Покупця.

Згідно акту Бориспільської ОДПІ від 22.03.2011р. № 227/23-1/37135622 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Компанія «Прогрес-2010» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень 2010 року - грудень 2010 року», в ході проведення перевірки встановлено наступне.

За юридичною адресою TOB «Компанія Прогрес-2010» не знаходиться, в результаті чого складено довідку про відстунітсь за місцезнаходженням.

Інформація про місцезнаходження відсутня (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), у зв'язку з чим анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в періоді з вересня по грудень 2010 року на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси.

TOB «Компанія Прогрес-2010» звітує до Бориспільської ОДПІ. Остання декларація з податку на додану вартість подана за грудень 2010 року.

Крім того, відповідно до висновку № 27 від 16.02.2011 старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського MB майора міліції Лавріненко Л.М., підписи від імені директора ОСОБА_3 в представлених на дослідження документах (декларації і податку на додану вартість за вересень - грудень 2010 року) виконати не ОСОБА_3, а іншою особою.

Тобто, встановити фактичне здійснення TOB «Компанія Прогрес-2010» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу не можливо.

Також, не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB «Компанія Прогрес-2010» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтями 626, 629 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та TOB «Компанія Прогрес-2010» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як встановлено, ТОВ "Укртехномас-Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно п. 1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Таким чином, з викладеного випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарських операцій та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як встановлено, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства. Відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Колегія суддів приходить до висновку, що здійснені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мсти) систематичного придбання та продажу товарів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими, а тому, податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року: №0005742320 та №0005732320, винесено Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Київській області з дотриманням вимог чинного законодавства.

Постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для скасування, з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року скасувати та постановити нову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірним рішення та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2014 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.