Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/12080/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12080/14 02.10.14

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник»

про стягнення коштів

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Гумега О.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мазняк О.Я. (дов.№2 від 10.01.2014)

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором №0108АГ поставки від 01.08.2012 та додаткової угоди № 3 до договору поставки № 0108АГ від 28.04.2014, у зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу №910/12106/14 до розгляду на 07.08.2014 року.

За наслідками судового засідання 07.08.2014 судом постановлено ухвалу про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у задоволення клопотання представника позивача, подане під час судового засідання, та відкладено розгляд справи на 28.08.2014 року.

Під час судового засідання 28.08.2014 суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії складних та підлягає розгляду колегією у складі трьох суддів.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 визначено для розгляду справи колегіє суддів у наступному складі: Полякова К.В. (головуючий), Гумега О.В. та Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 28.08.2014 справу №910/12080/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду на 02.10.2014 року.

У судовому засіданні 02.10.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач укотре не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 20.08.2014 року.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» (постачальник) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (покупець) укладено договір № 0108АГ поставки (договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Найменування товару: кукурудза 3кл., врожаю 2012 року(п. 1.2. Договору).

Згідно приписів пунктів 2.1.-2.3. договору, одиниця виміру кількості товару: тонна. Загальна кількість: 5000 т -/+10% т. Якість товару підтверджується висновком (аналізною карткою) лабораторії елеватора.

Товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (п. 3.3. договору). Згідно п. 3.2. договору, строк поставки товару встановлений до 30.10.2012 року.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна товару за тонну становить 1 630,00 грн. Загальна сума договору становить 8 150 000,00 грн. -/+10% без ПДВ (п.4.2. договору).

Порядок оплати визначений п. 5.1. договору, а саме 20% попередня оплата, 80% по факту постачання.

На виконання умов договору щодо попередньої оплати, Українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» перерахувало грошові кошти у розмірі 1 630 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки про рух грошових коштів на рахунку позивача.

У порушення договірних обов'язків, відповідач не здійснив поставку товару у встановлений строк.

Як зауважив позивач, що також підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, ТОВ «Торговий дім «Аграрник» перерахував у добровільному порядку грошові кошти загальним розміром 330 400,00 грн.. а саме : платіжне доручення № 21 від 20.03.2013 на суму 100 000,00 грн., № 23 від 27.03.2013 на суму 70 000,00 грн., № 33 від 07.05.2013 на суму 80 400,00 грн. та № 34 від 20.05.2013 на суму 80 000,00 грн.

Таким чином, залишок суми неповерненої попередньої оплати становить 1 299 600,00 грн.

15.10.2013 на адресу позивача постачальником направлене письмове клопотання, в якому ТОВ «Торговий дім «Аграрник» повідомило про намір здійснити погашення грошових сум у розмірі 200 000,00 грн. до 21.10.2013 та 1 000 000,00 грн. до 25.10.2013 року, однак грошових коштів від постачальника у вказані строки не надходило.

У подальшому, 28.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки №0108АГ від 01.08.2012 року (додаткова угода).

Умовами укладеної додаткової угоди сторони дійшли згоди про розірвання договору поставки №0108АГ від 01.08.2012 у зв'язку із невиконанням постачальником зобов'язань з поставки товару у встановлений договором строк.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що відповідач зобов'язується повернути позивачеві вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 1 299 600,00 грн. та сплатити на користь покупця штраф у розмірі 454 860,00 грн., тобто всього сплатити 1 754 460,00 грн. у строк до 31.05.2014 року.

Із наявних у матеріалах справи документів, а саме банківської виписки, вбачається та під час розгляду справи підтверджено позивачем, ТОВ «Торговий дім «Аграрник» 30.04.2014 перерахувало на користь Українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» 50 000,00 грн.

Оскільки станом на 01.06.2014 залишок грошових коштів, а саме у розмірі 1 704 460,00 грн., не перерахований відповідачем на користь позивача, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами погоджено, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку поставки товару, договір поставки №У0108АГ від 01.08.2012 розірваний та відповідач зобовязаний здійснити повернення сплачених грошових коштів, як попередньої оплати, та сплатити штраф на користь позивача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою № 3 сторони погодили строк для повернення грошових коштів у розмірі 1 754 460,00 грн., однак протягом встановленого терміну ТОВ «ТД «Аграрник» частково сплатив грошові кошти, лише у розмірі 50 000,00 грн. у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 704 460,00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не спростовано вище встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з ТОВ «ТД «Аграрник» на користь Українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» 1 704 460,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» про стягнення коштів - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» (03061, місто Київ, вулиця Галана, будинок 2; ідентифікаційний код 37823728) на користь Українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (61022, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1; ідентифікаційний код 20023279) 1 704 460 (один мільйон сімсот чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 00 копійок основного боргу та 34 089 (тридцять чотири тисячі вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Гумега

Суддя М. Є. Літвінова