Постанова

від 29.01.2015 по справі 910/12080/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа№ 910/12080/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Салюк А.І. за дов. № б/н від 29.10.2014.

від позивача: Мазняк О.Я. за дов. № 2 від 31.12.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аграрник"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014.

у справі № 910/12080/14 (головуючий суддя Полякова К.В., судді Гумега О.В., Літвінова М.Є.)

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аграрник"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/12080/14 позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аграрник" про стягнення коштів - задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аграрник" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позов задоволено через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Також, апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що наявні в матеріалах справи документи не є оригінальними та достовірними, а відтак такими, що доводять існування зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем, а тому потрібно витребувати у позивача оригінали Договору поставки та Додаткової угоди до нього з метою їх детального огляду та в разі необхідності, проведення судової експертизи на встановлення їх оригінальності.

Разом з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що рішення було прийняте 02.10.2014, а направлене відповідачу лише 17.10.2014. Це призвело до того, що відповідачем дане рішення було отримане лише 29.10.2014, що й позбавило можливості останнього подати апеляційну скаргу у встановлений строк.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Торговий дім "Аграрник" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 у складі суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І., відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» строк на подання апеляційної скарги, прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 17.12.2014.

В судовому засіданні 17.12.2014 представник апелянта подав клопотання про призначення експертизи, та про продовження строку розгляду справи.

Київським апеляційним господарським судом в судовому засіданні 17.12.2014 оголошено ухвалу про продовження строку розгляду справи та оголошено перерву до 28.01.2015.

В судовому засіданні 28.01.2015 оголошено перерву до 29.01.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, сформована для розгляду справи № 910/12080/14 колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), судді Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Перед судовим засіданням представник апелянта подав до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 29.01.2015 представник апелянта підтримав клопотання про призначення експертизи, підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних - відмовити повністю.

В судовому засіданні 29.01.2015 представник позивача заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи, заперечив проти клопотання про призначення експертизи з урахуванням поданих під час апеляційного провадження заперечень на клопотання про призначення експертизи та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, поданого під час апеляційного провадження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Київський апеляційний господарський суду за результатами судового засідання від 29.01.2015 оголосив, що клопотання апелянта про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи відхилено під час розгляду апеляційної скарги через наступне.

У п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У наведеному пункті постанови, також, міститься висновок, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені представленими до матеріалів справи доказами що підлягають оцінці судом в порядку передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Питання, щодо з'ясування яких відповідачем заявляється про необхідність призначення у справі судової експертизи є правовими, такі підлягають вирішенню судом при оцінці обставин справи, тому, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, для вирішення спору по суті відсутня потреба у спеціальних знаннях.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» (постачальник) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (покупець) укладено договір № 0108АГ поставки (договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

У відповідності до п. 1.2. Договору найменування товару кукурудза 3 кл., врожаю 2012 року.

Приписами п.п. 2.1.-2.3. Договору передбачено, що одиниця виміру кількості товару: тонна. Загальна кількість: 5000 т -/+10%т. Якість товару підтверджується висновком (аналізною карткою) лабораторії елеватора.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що товар за цим договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно п. 3.2. договору, строк поставки товару встановлений до 30.10.2012 року.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна товару за тонну становить 1 630,00 грн. Загальна сума договору становить 8 150 000,00 грн. -/+10% без ПДВ (п.4.2. договору).

Як вбачається з п. 5.1. Договору порядок оплати визначений наступним чином: 20% попередня оплата, 80% по факту постачання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме копією банківської виписки про рух грошових коштів на рахунку позивача, останнім, на виконання умов даного Договору щодо попередньої оплати товару, перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 1 630 000,00 грн.

Відповідачем, в порушення умов договору не здійснено поставку товару у встановлений строк.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» перерахував у добровільному порядку грошові кошти у сумі 330 400,00 грн., а саме: платіжне доручення № 21 від 20.03.2013 на суму 100 000,00 грн., № 23 від 27.03.2013 на суму 70 000,00 грн., № 33 від 07.05.2013 на суму 80 400,00 грн. та № 34 від 20.05.2013 на суму 80 000,00 грн. Отже, залишок суми неповерненої попередньої оплати становить 1 299 600,00 грн.

Відповідачем 15.10.2013 направлено позивачу письмове клопотання в якому повідомляється про намір погашення грошових сум у розмірі 200 000,00 грн. до 21.10.2013 та 1 000 000,00 грн. до 25.10.2013, однак відповідачем грошових коштів позивачу не перераховано.

28.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки №0108АГ від 01.08.2012. У відповідності до умов якої, сторонами досягнуто згоди про розірвання договору поставки №0108АГ від 01.08.2012 у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару у встановлений договором строк.

Як визначено п. 2 додаткової угоди, що відповідач зобов'язується повернути позивачеві вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 1 299 600,00 грн. та сплатити на користь покупця штраф у розмірі 454 860,00 грн., тобто всього сплатити 1 754 460,00 грн. у строк до 31.05.2014.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач 30.04.2014 перерахувало на користь позивача 50 000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 ч. 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищевикладеного вбачається, що сторонами погоджено, що внаслідок невиконання відповідачем обов'язку поставки товару, договір поставки №0108АГ від 01.08.2012 розірваний та відповідач зобов'язаний здійснити повернення сплачених грошових коштів, як попередньої оплати, та сплатити штраф на користь позивача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що додатковою угодою № 3 сторони погодили строк для повернення грошових коштів у розмірі 1 754 460,00 грн., однак протягом встановленого терміну відповідач частково сплатив грошові кошти, лише у розмірі 50 000,00 грн. у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 704 460,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» про стягнення 1 704 460,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 в справі № 910/12080/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аграрник» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/12080/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 910/12080/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12080/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

Р.І. Самсін