Ухвала

від 30.09.2014 по справі 813/92/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 876/4675/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,НМ Трейд" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

10 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,НМ Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) за № 0000112240 від 10.09.2013 року.

Постановою від 07 квітня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що під час перевірки встановлено розбіжності між Єдиним реєстром податкових накладних та Реєстром податкових накладних, поданим 20.05.2013 року ТзОВ ,,НМ Трейд" до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області за №9028943178 за квітень 2013року.

Оскільки необхідною підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, сплачених під час придбання товарів та послуг, до складу податкового кредиту є наявність належним чином оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а ТзОВ ,,НМ Трейд" належним чином податкові накладні не зареєструвало, тому податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням необхідного справедливого балансу та при повному дотримання чинного законодавства.

За таких обставин податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,НМ Трейд" з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, оформленої актом за № 151/22-40/38008556 від 27.08.2013 р., ДПІ у Франківському районі м. Львова 10 вересня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000112240, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40539,72 грн., в тому числі 32431,77 грн. за основним платежем та 8107,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог п. 201.10 ст. 201. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України допустило завищення податкового кредиту за квітень 2013 року на суму 32431,77 грн. ПДВ по податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у контрагента товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що у квітні 2013 року ТзОВ ,,НМ Трейд" здійснювало господарські операції з ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" щодо поставки товару та проводилися відповідні розрахунки. Даним операціям передував договір поставки № 14 від 29 травня 2012 року, згідно умов якого ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" (постачальник) зобов'язувався поставити товар ТзОВ ,,НМ Трейд" (покупець) відповідно до специфікацій.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними № РЖД-378 від 27.04.2013 року на суму 34 672 грн., № РДЖ - 352 від 21.04.2013 року на суму 70 728 грн., № 180 від 02.05.2013 року на суму 35 710 грн.; № 199 від 15.05.2013 року на суму 20 943, 20 грн., а також податковими накладними № 44 від 25.04.2013 року на загальну суму 84 680,64 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 14 113,44 грн., № 33 від 19.04.2014 року на загальну суму 109 910 грн., в тому числі на суму ПДВ 18 318,33 грн.

Позивач прийняв та оплатив товар, що підтверджується виписками по рахунках за період з 24.04.2013 року по 25.04.2013 року.

На підставі зазначених податкових накладних товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за квітень 2013 року ПДВ на загальну суму 32431,77 грн..

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 32431,77 грн. по господарських операціях з ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" на підставі податкових накладних № 44 від 25.04.2013 року та № 33 від 19.04.2014 року.

Єдиною підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення податковий орган зазначає відсутність реєстрації вказаних накладних.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, апеляційний суд вважає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є беззаперечним доказом відсутності у покупця права на формування податкового кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач на порушення приписів п. 201.6 ст.201 ПК України не повідомив ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" про факт виявлення розбіжностей по податкових накладних за № 33 від 19.04.2013 року та № 44 від 25.04.2013 року, виданих ТзОВ ,,Нафтоком Оіл", чим позбавив його права вжити заходів для усунення порушення.

Крім того, представник позивача надав суду роздруковані електронні квитанції про реєстрацію ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" податкових накладних № 33 від 19.04.2013 року та № 44 від 25.04.2013 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача будь-яких порушень вимог наведених нормативно-правових актів під час формування податкового кредиту по вказаних податкових накладних, оскільки електронні квитанції про реєстрацію ТзОВ ,,Нафтоком Оіл" цих податкових накладних підтверджують факт їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий орган, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів відсутності факту реєстрації вказаних накладних.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 813/92/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.Я. Макарик