Постанова

від 16.10.2014 по справі 916/2169/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р.Справа № 916/2169/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання: Щербатюкові О.В.

за участю представників сторін:

від СГВК «Хлібороб»: не з'явився

від ПАТ «Укрсоцбанк»: Терещенко О.О. - за дорученням

від ТОВ "Ширяєвський хлібозавод": не з'явився

від ТОВ "Затишшя-Хлібопродукт": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб"

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 серпня 2014 року

у справі № 916/2169/14

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб"

до відповідачів:

1) публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод"

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Затишшя-Хлібопродукт"

про визнання частково недійсним договору

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 689 від 14.10.2014 року.

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2014 р. сільськогосподарський виробничий кооператив "Хлібороб" (далі позивач, Кооператив) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі Банк), товариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод" (далі Хлібозавод) та товариства з обмеженою відповідальністю "Затишшя-Хлібопродукт" (далі ТОВ) про визнання частково недійсним п. 3 договору № 2 від 19.03.2012 р., укладеного між Банком, Хлібозаводом та TOB в частині внесення змін до під. 7.7 п. 7 генерального договору про здійснення кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011 р. відповідно до якого: "В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальників щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором Кредитор укладає з Позичальником-1 та фінансовим поручителем, юридичною особою СВК "Хлібороб" (Ідентифікаційний номер 03767162), тристоронній договір поруки".

Позов мотивований тим, що 27.09.2011 р. між Банком та Хлібозаводом укладено генеральний договір кредитування № 501.1-10/008 (далі договір кредиту), за умовами якого Банк надав Хлібозаводу грошові кошти в сумі 2.480.000 грн. зі строком кредитування до 26.09.2014 р.

16.03.2012 р. між Банком та позивачем укладено договір застави майна № 777 за умовами якого останній виступив майновим поручителем Хлібозаводу та TOB перед Банком по генеральному договору про здійснення кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011р., у зв'язку з чим в якості забезпечення виконання Хлібозаводом та TOB своїх зобов'язань по вищевказаному договору позивач передав в заставу Банку сівалку Great Plains NTA3510, 2008 року випуску, заводський номер Z1501 (04-12310), шасі №Y1496, що належить заставодавцю на праві власності.

19.03.2012 р. між Банком, Хлібозаводом та ТОВ укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредитування, яким змінено преамбулу цього договору та встановлено, що Банк надає грошові кошти вказаним товариствам в межах загального ліміту в сумі 9.488.000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але не більше 25% річних тощо. В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальників щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором Банк укладає з Позичальником-1 (Хлібозаводом) та фінансовим поручителем, юридичною особою - Кооперативом (Ідентифікаційний номер 03767162), тристоронній договір поруки".

19.03.2012 р. між Банком та TOB "Затишшя - Хлібопродукт" укладено додатковий договір № 50.1-10/008(02/033) від 19.03.2012 р. про надання відновлювальної кредитної лінії в межах договору кредитування, за умовами якого останньому надано грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 7.008.000 грн., але не більше 66,66% заставної вартості оформленого в якості забезпечення зобов'язань за цим договором майна із сплатою 20% річних, а також з погашенням кредиту згідно з графіком наведеним у п. 1.1 вказаного договору та кінцевою датою погашення 18.03.2013 р.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.04.2014 р. у третейській справі № 779/13 позов Банку до Хлібозаводу, Кооперативу та TOB, а також до ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство", СГ ТОВ "Нікомарівське", СГВК "Ягорлик", селянського (фермерського) господарства "Ольга", СГ ТОВ "Ольга", ОСОБА_4 задоволений у повному обсязі та з відповідачів на користь Банку стягнуто в солідарному порядку 6.522.363,82 грн. боргу по договору кредитування № 501.1-10/008 від 07.09.2011р. та додатковим угодам до нього.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18.04.2014 р. у третейській справі № 780/13 позов Банку до Хлібозаводу, Кооперативу та TOB, а також до ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство", СГ ТОВ "Нікомарівське", СГВК "Ягорлик", селянського (фермерського) господарства "Ольга", СГ ТОВ "Ольга", ОСОБА_4 задоволений у повному обсязі та з відповідачів на користь Банку стягнуто в солідарному порядку 3.094.620 грн. 47 коп. боргу по договору кредитування № 501.1-10/008 від 07.09.2011р. та додатковим угодам до нього.

Вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що Хлібозавод та ТОВ не виконали своїх зобов'язань за договором кредиту від 07.09.2011 р., внаслідок чого перший має борг по поверненню кредитних грошових коштів у сумі 3.094.620 грн. 47 коп., а другий - у сумі 6.522.363,82 грн. Оскільки, Кооператив на підставі договорів поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 виступив майновим поручителями перед Банком по зобов'язанням Хлібозаводу та ТОВ за договором кредитування від 27.09.2011 р., що витікають з умов додаткового договору № 50.1-10/008(02/033) від 19.03.2012 р., то Кооператив повинний відшкодувати Банку вищезазначені грошові кошти в солідарному порядку з боржниками.

Однак, договори поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. головою Кооперативу не підписувались, а наявні в матеріалах справи документи не відповідають вільному волевиявленню позивача щодо вступу у відповідні правовідносини, оскільки внаслідок довірчих та партнерських стосунків між керівництвами Кооперативу, Хлібозаводу та TOB головою Кооперативу з метою спрощення процедури оформлення тих або інших документів передавались контрагентам чисті аркуші паперу з підписом голови кооперативу та печаткою останнього, а тому використання зацікавленими особами таких чистих аркушів паперу з підписом та печаткою при виготовленні текстів договорів поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. суперечить принципу дотримання сторонами при укладенні таких правочинів вільного волевиявлення учасника правочину на його укладення, внаслідок чого договір про внесення змін № 2 від 19.03.2012р. до договору кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011р. містить протиправні посилання на поруку з боку Кооперативу по зобов'язанням позичальників, хоча зазначений договір позивачем не підписувався.

Оскільки, п. 3 договору про внесення змін № 2 від 19.03.2012 р. до договору кредитування відповідачами протиправно були внесені зміни до п. 7 договору кредитування від 27.09.2011р., так як під час підписання таких змін між відповідачами заздалегідь було встановлено хибний правовий зв'язок між договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. з основним зобов'язанням - договором кредитування від 27.09.2011 р., чим були порушенні майнові права та охоронювані законом інтереси позивача шляхом покладення на нього цивільно-правової відповідальності по зобов'язанням Хлібозаводу та TOB перед Банком, а тому п. 3 договору про внесення змін № 2 від 19.03.2012 р. до договору кредитування від 27.09.2011 р. є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

У відзиві на позов Банк позовні вимоги Кооперативу не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що договір кредитування з подальшими змінами до нього не встановлюють жодних прав та обов'язків для позивача та не порушує прав та інтересів останнього. Оскільки, предметом спору по даній справі є договір про внесення змін № 2 від 19.03.2012р. до договору про здійснення кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011р., то спір по договорам поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 не стосується даної справи, так як, відповідальність поручителя визначається не умовами договору кредитування та додатковими угодами до нього, а договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962, які буди укладені між Банком, Хлібозаводом, ТОВ та позивачем і збоку останнього підписані його головою п. Онікою В.І. підпис якого засвідчена печаткою Кооперативу, внаслідок чого посилання позивача на те, що відповідачами при укладенні договору про внесення змін № 2 до договору кредитування було створено передумови для покладення на позивача цивільно-правової відповідальності за зобов'язаннями позичальників перед Банком є необґрунтованими.

Хлібозавод та TOB були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але відзив на позов не надали, їх представники в судове засідання не з'явились, внаслідок чого справа була розглянута за їх відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2014 р. ( суддя Никифорчук М. І.) у задоволенні позову - відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що договір кредитування з подальшими змінами до нього не встановлює жодних прав та обов'язків для позивача та не порушує прав та інтересів останнього. Оскільки, предметом спору по даній справі є договір про внесення змін № 2 від 19.03.2012 р. до договору про здійснення кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011р., то спір по договорам поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 не стосується даної справи. Так як, відповідальність поручителя визначається не умовами договору кредитування та додатковими угодами до нього, а договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962, які буди укладені між позивачем, Банком, Хлібозаводом та ТОВ і підписані головою Кооперативу п. Онікою В.І. та скріплені печаткою цієї юридичної особи, то посилання позивача на те, що відповідачами при укладенні договору про внесення змін № 2 до договору кредитування було створено передумови для покладення на позивача цивільно-правової відповідальності за зобов'язаннями позичальників перед Банком є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що договори поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. головою Кооперативу не підписувались, а наявні в матеріалах справи документи не відповідають вільному волевиявленню позивача щодо вступу у відповідні правовідносини, оскільки внаслідок довірчих та партнерських стосунків між керівництвами Кооперативу, Хлібозаводу та головою Кооперативу з метою спрощення процедури оформлення тих або інших документів передавались контрагентам чисті аркуші паперу з підписом голови Кооперативу та відтисками печатки останнього, а тому використання зацікавленими особами таких аркушів паперу при виготовленні текстів договорів поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. суперечить принципу дотримання сторонами при укладенні таких правочинів вільного волевиявлення учасника правочину на його укладення, а тому договір про внесення змін № 2 від 19.03.2012р. до договору кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011р. містить протиправні посилання на поруку з боку Кооперативу по зобов'язанням позичальників, хоча зазначений договір позивачем не підписувався. Таким чином, п. 3 договору про внесення змін №2 від 19.03.2012 р. до договору кредитування відповідачами протиправно були внесені зміни до п. 7 договору кредитування від 27.09.2011р.,так як під час підписання таких змін між відповідачами заздалегідь було встановлено хибний правовий зв'язок між договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. з основним зобов'язанням - договором кредитування від 27.09.2011 р., у зв'язку з чим були порушенні майнові права та охоронювані законом інтереси позивача шляхом покладення на нього цивільно-правової відповідальності по зобов'язанням Хлібозаводу та TOB перед Банком, а тому п. 3 договору про внесення змін № 2 від 19.03.2012 р. до договору кредитування від 27.09.2011 р. є недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але, скаржник, Хлібозавод і ТОВ не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

В судовому засіданні представник Банку просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Кооперативу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Банку, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосувань судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи і правильно встановлено судом першої інстанції 27.09.2011 р. між Банком та Хлібозаводом укладено генеральний договір кредитування № 501.1-10/008 за умовами якого Банк надав Хлібозаводу грошові кошти в сумі 2.480.000 грн. зі строком кредитування до 26.09.2014 р.

16.03.2012 р. між Банком та позивачем укладено договір застави майна № 777 за умовами якого Кооператив виступив майновим поручителем Хлібозаводу та TOB перед Банком по генеральному договору про здійснення кредитування №501.1-10/008 від 27.09.2011р., у зв'язку з чим в якості забезпечення виконання Хлібозаводом та ТОВ своїх зобов'язань по вищевказаному договору позивач передав в заставу Банку сівалку Great Plains NTA3510, 2008 року випуску, заводський номер Z1501 (04-12310), шасі №Y1496, що належить заставодавцю на праві власності.

19.03.2012 р. між Банком та TOB укладено додатковий договір №50.1-10/008(02/033) від 19.03.2012 р. про надання відновлювальної кредитної лінії в межах договору кредитування, за умовами якого останньому надано грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 7.008.000 грн., але не більше 66,66% заставної вартості оформленого в якості забезпечення зобов'язань за цим договором майна із сплатою 20% річних, а також з погашенням кредиту згідно з графіком наведеним у п. 1.1 вказаного договору та кінцевою датою погашення 18.03.2013 р.

19.03.2012 р. між Банком, Хлібозаводом та TOB укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредитування, яким змінено преамбулу цього договору та встановлено, що Банк надає грошові кошти вказаним товариствам в межах загального ліміту в сумі 9.488.000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але не більше 25% річних тощо. В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальників щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором Банк, Хлібозавод та ТОВ укладають з фінансовим поручителем, юридичною особою - Кооперативом (Ідентифікаційний номер 03767162), тристоронні договори поруки.

Як вбачається з матеріалів справи 19.03.2012 р. між Кооперативом, Банком та Хлібозаводом укладено тристоронній договір поруки № 06-09/957. В цей же день між Кооперативом, Банком та TOB укладено ще один тристоронній договір поруки № 06-09/962. За умовами названих договорів поруки позивач виступив майновим поручителями перед Банком по зобов'язанням Хлібозаводу та TOB за договором кредитування від 27.09.2011 р., що витікають з умов додаткового договору № 50.1-10/008(02/033) від 19.03.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення п. 3 договору про внесення змін № 2 від 19.03.2012 р., укладеного між Банком, Хлібозаводу та TOB в частині внесення змін до під. 7.7 п. 7 генерального договору про здійснення кредитування від 27.09.2011 р. відповідно до якого: "в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальників щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором Кредитор укладає з Позичальником -1 та фінансовим поручителем, юридичною особою СВК "Хлібороб (ідентифікаційний номер 03767162), тристоронній договір поруки Кооператив посилається на те, що, по-перше, договори поруки взагалі не підписувались позивачем, а по-друге, під час підписання між відповідачами п. 3 договору про внесення змін №2 від 19.03.2012 р. заздалегідь було встановлено хибний правовий зв'язок між договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012р., які й оспорюються позивачем з основним зобов'язанням - договором кредитування № 501.1-10/008 від 27.09.2011 р., у зв'язку з чим закладено порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом покладення на нього цивільно-правової відповідальності по зобов'язанням Хлібозаводу та TOB перед Банком.

Але, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що вищезазначені доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказаний договір укладений 19.03.2012 р., а тому на нього поширюється дія ст. ст. 203 та 215 ЦК України у вищенаведеній редакції.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Як вбачається з матеріалів справи 19.03.2012 р. між Банком, Хлібозаводом та TOB укладено договір про внесення змін № 2 до договору кредитування, яким змінено преамбулу цього договору та встановлено, що Банк надає грошові кошти вказаним товариствам в межах загального ліміту в сумі 9.488.000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, що визначатиметься у додаткових договорах, але не більше 25% річних тощо. В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальників щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим Договором Банк укладає з позичальниками та фінансовим поручителем, юридичною особою - Кооперативом (Ідентифікаційний номер 03767162), тристоронній договір поруки".

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що вищезазначений спірний договір не встановлює жодних прав та обов'язків для позивача та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів останнього, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, що однозначно свідчить про те, що саме договори поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 року встановлюють обов'язок позивача солідарно відповідати за виконання позичальниками у повному обсязі зобов'язань за договором кредитування від 27.09.2011 р., зокрема, повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1.2 вищевказаних договорів поруки Кооператив зобов'язався у разі невиконання позичальниками забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед Банком як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Ці пункти договорів поруки цілком кореспондуються з вимогами ст. 554 ЦК України, що при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидиарна) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину, а згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Жодного доказу, який би свідчив про те, що сторонами спірного договору було порушене будь-яке положення законодавства, що є підставою, для визнання правочину недійсним матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Посилання скаржника на те, що договори поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 ним не підписувались правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки скаржник не заперечує той факт , що на цих договорах міститься підпис саме голови Кооперативу та цей підпис засвідчений саме оригіналом печатки Кооперативу, а твердження скаржника про те, що внаслідок довірчих та партнерських стосунків та з метою спрощення процедури оформлення тих або інших документів керівництвом Кооперативу передавались контрагентам чисті аркуші паперу з підписом голови Кооперативу та відтисками печатки останнього, а тому зацікавлені особи використали такі аркушів паперу при виготовленні текстів договорів поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. є голослівними та повністю не визнаються представниками Банку, Хлібозаводу та ТОВ. Крім того, належних та допустимих доказів того, що договори поруки № 06-09/957 та № 06-09/962 від 19.03.2012 р. є сфальсифікованими та при їх складанні та підписанні будь-якими особами були скоєні протиправні дії, що тягнуть за собою кримінальну, адміністративну або цивільну відповідальність в матеріалах справи не міститься, а тому протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Посилання позивача на те, що питання щодо визнання договорів поруки недійсними є предметом іншого судового розгляду правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки будь-яке судове рішення, що набрало законної сили, про визнання договорів поруки недійсними в матеріалах справи відсутнє, а крім того, у разі задоволення такого позову Кооперативу в майбутньому, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Доводи скаржника про те, що відповідачами при укладенні договору про внесення змін № 2 до договору кредитування було створено передумови для покладення на позивача цивільно-правової відповідальності за зобов'язаннями позичальників перед Банком також є необґрунтованими, оскільки відповідальність поручителя визначається не умовами договору кредитування та додатковими угодами до нього, а договорами поруки № 06-09/957 та № 06-09/962, які буди укладені між позивачем, Банком, Хлібозаводом та ТОВ та які підписані з боку Кооперативу його главою п. Онікою В.І., підпис якого засвідчений оригіналом печатки названою юридичної особи.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2014 року у справі № 916/2169/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ліпчанська Н.В.