Постанова

від 07.10.2014 по справі 826/12997/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/324

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2014 року 15:57 № 826/12997/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрофі" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2014 № 0002892208 та № 0002902208, за участі представників сторін:

представників позивача Будай С.А., Якімова І.І., Косик В.М.,

представника відповідача Братікова О.П.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.10.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрофі" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002892208 та № 0002902208 від 07.04.2014 року .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12997/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.10.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 681 від 11.03.2014, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку з надходженням постанови від 05.02.2011 прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області юриста третього класу Богданова Є. була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Будпрофі" (код ЄДРПОУ 30722953) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "АТЗ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24358769) за період з 01.10.2011 по 3.05.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 28.03.2014 № 8/26-58-22-08-11/30722953 (Т. 1, арк. 8-15).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158491,00 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 145381,00грн.

На підставі складеного акту перевірки від 28.03.2014 № 8/26-58-22-08-11/30722953 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 07.04.2014:

- № 0002892208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 181317,00 грн., з якої: за основним платежем - 158491,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22826,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 (Т. 1, а.с. 16);

- № 0002902208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 181726,00 грн., з якої: за основним платежем - 145381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 363450,00 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (Т. 1, а.с. 17).

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив податкові повідомлення - рішення від 07.04.2014 № 0002892208 та № 0002902208 а адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 скаргу ТОВ "АТЗ-Сервіс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 07.04.2014 № 0002892208 та № 0002902208 - без змін (т. 1, а.с. 24-25).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 скаргу ТОВ "АТЗ-Сервіс" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 07.04.2014 № 0002892208 та № 0002902208 - без змін (т. 1, а.с. 26-28).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- постанова від 05.02.2014 прокурора прокуратури Києво-Святошинського р-ну Київської області юриста третього класу Богданова Є. (т. 1, а.с. 10).

Згідно даної постанови встановлено, що в ході досудового розслідування, допитаний директор ТОВ "АТЗ-Сервіс" ОСОБА_6, який показав, що підприємство перереєстрував на своє ім'я за винагороду, товарів (робіт, послуг) в адресу будь-яких суб'єктів господарювання не поставляв (не виконував) та розрахунковими рахунками ТОВ "АТЗ-Сервіс" не розпоряджався.

У зв'язку з чим, 23.08.2013 в єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відносно ОСОБА_6, який за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, умисно, не маючі на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "АТЗ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24358769).

Крім цього, встановлено, що директор ТОВ "АТЗ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24358769) ОСОБА_6 підписав довіреність, згідно якої уповноважив ОСОБА_7 вести фінансово-господарську діяльність та підписувати первинні документи від імені директора ТОВ "АТЗ-Сервіс".

Проте, допитаний ОСОБА_7 показав, що ТОВ "АТЗ-Сервіс" та ОСОБА_6 не знає, інтересів ТОВ "АТЗ-Сервіс" ніколи не представляв, документів фінансово-господарської діяльності товариства не підписував.

- Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі № 1 КП/359/261/2013 359/8722/13-К щодо засновника та директора ТОВ "АТЗ-Сервіс" ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 11).

Згідно даного вироку суду встановлено, що на досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину та уклав з прокурором угоду про визнання винуватості.

- Протокол допиту ОСОБА_7 від 13.02.2013 (т. 1, а.с. 12).

Згідно допиту встановлено, що ОСОБА_7 не знав ТОВ "АТЗ-Сервіс" та його посадових осіб, як і не знав ТОВ "КЗС", ніхто ніколи не пропонував представляти інтереси ТОВ "АТЗ-Сервіс", у зв'язку з чим, відповідно ніколи не представляв інтереси ТОВ "АТЗ-Сервіс".

Крім цього, ОСОБА_7 стверджував, що бухгалтерський та податковий облік ТОВ "АТЗ-Сервіс" не вів, фінансово-господарські операції з іншими підприємства не проводив.

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що первинні документи по господарських операціях між ТОВ "Будпрофі" та ТОВ "АТЗ-Сервіс" складені з порушеннями норм чинного законодавства, а, відтак, не мають юридичної сили і доказовості.

Однак, ТОВ "Будпрофі" не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 07.04.2014 № 0002892208 та № 0002902208, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Будпрофі" та ТОВ "АТЗ-Сервіс" (підрядник), в особі заступника директора ОСОБА_7 було укладено договір підряду № 30/09-Б від 30.09.2011 (Т. 1, а.с. 39-40).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконувати будівельні роботи на об'єкті: «Будівництво цеху по виготовленню вентсистем по вул. Кутузова в м. Бровари Київської області».

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), акти приймання виконаних робіт (т. 1, а.с. 43-54), податкові накладні, (т. 1, а.с. 61-64) за підписом ОСОБА_7 та платіжні доручення (т. 1, а.с. 71-77).

Крім цього, між ТОВ "Будпрофі" та ТОВ "АТЗ-Сервіс" (підрядник), в особі заступника директора ОСОБА_7 було укладено договір підряду № 06/041 від 06.04.2012 (Т. 1, а.с. 41-42).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконувати будівельні роботи на об'єкті: «Індивідуальна котеджна забудова і головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі «Оболонь» по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському р-ні м. Києва».

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), акти приймання виконаних робіт (т. 1, а.с. 55-60) за підписом ОСОБА_7, податкові накладні, (т. 1, а.с. 65-70) за підписом ОСОБА_7 та ОСОБА_6, платіжні доручення (т. 1, а.с. 78-84).

Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності повноважень у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підписувати договори та первинні документи, в т.ч. і податкові накладні від імені ТОВ "АТЗ-Сервіс".

Крім того, позивачем не було надано до суду доказів щодо використання у власній господарській діяльності вищевказаних будівельних робіт та їх подальшої реалізації, які б підтверджували витрати підприємства.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 23.09.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 26.09.2014, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01014 0929952 1 (т. 1, арк. 93).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім цього, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі № 1 КП/359/261/2013 359/8722/13-К встановлено, що ОСОБА_6 визнав свою вину щодо реєстрації на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "АТЗ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 24358769), не маючі на меті здійснювати господарську діяльність, а лише за грошову винагороду.

Крім цього, згідно протоколу допиту ОСОБА_7 від 13.02.2013 встановлено, що останній не знав ТОВ "АТЗ-Сервіс" та його посадових осіб, ніколи не представляв інтереси ТОВ "АТЗ-Сервіс", бухгалтерський та податковий облік ТОВ "АТЗ-Сервіс" не вів, фінансово-господарські операції з іншими підприємства не проводив

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договори між позивачем та ТОВ "АТЗ-Сервіс" були підписані від імені контрагента заступником директора ОСОБА_7, а податкові накладні - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в т.ч. як із вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 вбачається, що ОСОБА_6 визнав свою вину щодо реєстрації товариства за грошову винагороду, а, згідно протоколу допиту ОСОБА_7 від 13.02.2013 стверджував, що не має жодного відношення до ТОВ "АТЗ-Сервіс".

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Будпрофі" та ТОВ "АТЗ-Сервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ "АТЗ-Сервіс" договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Крім цього, за змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, який діяв на момент правовідносин позивача із спірним контрагентом (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 Порядку № 165 визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку № 165, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "АТЗ-Сервіс", податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ "Будпрофі" податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість від імені осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ "Будпрофі" податкових накладних, виписаних від імені його контрагента за підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрофі" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрофі" (код ЄДРПОУ 30722953) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 жовтня 2014 року.