Постанова

від 15.10.2014 по справі 826/7911/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/171

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

15 жовтня 2014 року 08:15 № 826/7911/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001522203, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001522203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 залишено без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2014 - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року прийнято справу до провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08.10.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 08.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 602 від 24.04.2014, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Поліпромхім" (код ЄДРПОУ 33227908) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Армабуд-Тех" (код ЄДРПОУ 38406268) за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 12.05.2014 № 1178-26-52-22-03-14/33227908 (т. 1, а.с. 8-24).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства (т. 1, а.с. 24):

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 63 902,00 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 60 707,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 12.05.2014 № 1178-26-52-22-03-14/33227908 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 26.05.2014:

- № 0001522203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 75 783,75 грн., з якої: за основним платежем - 60 707,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 176,75 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 (т. 1, а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 № 1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Армабуд-Тех" (код ЄДРПОУ 38406268) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 по 30.09.2013» (т. 1, а.с. 11, 12-15).

Згідно даного акту встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Армабуд-Тех" відсутні, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а тому перевірка проведена за результатами аналізу наявних баз даних ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

В ході аналізу податкової звітності встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні виробничі потужності, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

- Постанова старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції М.Є. Базілевського від 10.02.2014 про призначення по кримінальному провадженню позапланової документальної перевірки ТОВ "Поліпромхім" (код ЄДРПОУ 33227908) та пояснення гр. ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 11, 12).

Згідно даної постанови встановлено, що в ході досудового слідства встановлено, що гр. ОСОБА_3 за попередньою змовою з гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, діючи умисно, групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, вчинення фіктивного підприємства, перебуваючи на території м. Києва, зареєстрували на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності» та організували схему їх незаконної діяльності, серед яких: ТОВ "Армабуд-Тех" (код ЄДРПОУ 38406268).

Крім цього, будучи допитаним за обставинами справи, гр. ОСОБА_2 , який згідно реєстраційних документів був засновником та директором ТОВ "Армабуд-Тех", повідомив, що вказане товариство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, без наміру здійснення підприємницької діяльності , документів, пов'язаних із діяльністю товариства, не підписував та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Армабуд-Тех" не має, про місцезнаходження офісу підприємства, печатки та реєстраційних документів нічого не відомо.

Таким чином, реквізити ТОВ "Армабуд-Тех" використовувалися для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, завищення валових витрат суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки для мінімізації податкових зобов'язань.

Однак, ТОВ "Поліпромхім" не погоджується з висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 26.05.2014 № 0001522203, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Поліпромхім" та ТОВ "Армабуд-Тех" (підрядник), в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду № ДГ-1/4-13 від 01.03.2013 (т. 1, а.с. 111-115).

Згідно до умов даного договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами провести роботи за завданням та за кошти замовника відповідно до проектно - кошторисної документації, умов договору та додатків до нього, здати у встановлений строк роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчені будівництвом такі роботи: ремонтно-оздоблювальні роботи, місцезнаходження об'єкта: вул. Червоноткацька, 59, м. Київ, обсяг, перелік і зміст робіт визначаються у проектно-кошторисній документації.

На підтвердження реальності господарської операції за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1 (вихідні дані), додаток № 2 (проектно-кошторисна документація), додаток № 3 (план-графік робіт та їх фінансування), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за березень-червень 2013 року не містять підписів уповноважених осіб, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.03.2013, 19.03.2013, 30.04.2013, 10.05.2013, 22.05.2013, 30.05.201306.06.2013, 28.06.2013 за підписом ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 116-131), платіжні доручення (т. 1, а.с. 84-92).

Крім цього, на підтвердження використання наданих ТОВ "Армабуд-Тех" послуг (будівельних робіт) у власній господарській діяльності, позивач надав суду докази, що приміщення в будинку за адресою: вул. Червоноткацька, 59, м. Київ, обліковується на балансі ТОВ "Поліпромхім" (т. 1, а.с. 132-140) та докази щодо наявності штату працівників (т. 1, а.с. 141-149).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, договір та акти від імені з ТОВ "Армабуд-Тех" підписані ОСОБА_2 , в той час як, згідно його пояснень, дана особа за матеріальну винагороду погодилась зареєструвати на своє ім'я ТОВ "Армабуд-Тех" без мети здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, а тому відсутні підстави вважати, що дані документи підписані уповноваженою особою.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності повноважень у ОСОБА_2 підписувати договори та первинні документи від імені ТОВ "Армабуд-Тех", оскільки, дана особа спростовує твердження свого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Армабуд-Тех".

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки, договори та акти прийому-передачі від імені ТОВ "Армабуд-Тех" підписані ОСОБА_2 , який у власних поясненнях, спростовував свою причетність до фінансово-господарської діяльності даного товариства та стверджував, що погодився зареєструвати дане товариство за грошову винагороду.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Поліпромхім" та ТОВ "Армабуд-Тех" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладений позивачем з ТОВ "Армабуд-Тех" договір та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що операції, згідно договору будівельного підряду № ДГ-1/4-13 від 01.03.2013 укладеного між ТОВ "Поліпромхім" та ТОВ "Армабуд-Тех" (підрядник), в особі директора ОСОБА_2 не підтверджують факт придбання позивачем послуг для використання у власній господарській діяльності, оскільки ОСОБА_2 спростовує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Армабуд-Тех".

Таким чином, ТОВ "Поліпромхім" було позбавлене права включати до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємств суми понесених витрат за договором будівельного підряду № ДГ-1/4-13 від 01.03.2013 укладеного з ТОВ "Армабуд-Тех".

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001522203, оскільки, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" (код ЄДРПОУ 33227908) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 жовтня 2014 року.