Постанова

від 20.01.2015 по справі 826/7911/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7911/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ганечко О.М., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001522203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, порушенням норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податкової інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Поліпромхім" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Армабуд-Тех" за період з 01.01.2011 по 30.06.2013.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.05.2014 № 1178-26-52-22-03-14/33227908, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 63 902,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 60 707,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки державною податкової інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001522203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 75 783,75 грн., з якої: за основним платежем - 60 707,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 176,75 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Поліпромхім" та ТОВ "Армабуд-Тех" (підрядник), в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір будівельного підряду № ДГ-1/4-13 від 01.03.2013.

Згідно до умов даного договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами провести роботи за завданням та за кошти замовника відповідно до проектно - кошторисної документації, умов договору та додатків до нього, здати у встановлений строк роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчені будівництвом такі роботи: ремонтно-оздоблювальні роботи, місцезнаходження об'єкта: вул. Червоноткацька, 59, м. Київ, обсяг, перелік і зміст робіт визначаються у проектно-кошторисній документації.

Так, реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами : додаток № 1 (вихідні дані), додаток № 2 (проектно-кошторисна документація), додаток № 3 (план-графік робіт та їх фінансування), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за березень-червень 2013 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім цього, на підтвердження використання наданих ТОВ "Армабуд-Тех" послуг (будівельних робіт) у власній господарській діяльності, позивач надав суду докази, що приміщення в будинку за адресою: вул. Червоноткацька, 59, м. Київ, обліковується на балансі ТОВ "Поліпромхім" та докази щодо наявності штату працівників

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ "Поліпромхім" були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту.

Крім того, договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.11.2013 № 1796/26-59-22-07/38406268 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Армабуд-Тех" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.03.2013 по 30.09.2013».

Згідно даного акту встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Армабуд-Тех" відсутні, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а тому перевірка проведена за результатами аналізу наявних баз даних ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

В ході аналізу податкової звітності виявлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні виробничі потужності, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, податковий орган на підтвердження своєї позиції в акті перевірки позивача посилається на постанову старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції М.Є. Базілевського від 10.02.2014 про призначення по кримінальному провадженню позапланової документальної перевірки ТОВ "Поліпромхім" та пояснення гр. ОСОБА_2 який згідно реєстраційних документів був засновником та директором ТОВ "Армабуд-Тех" і повідомив, що вказане товариство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, без наміру здійснення підприємницької діяльності.

На цій підставі податковий орган прийшов до висновку, що реквізити ТОВ "Армабуд-Тех" використовувалися для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, завищення валових витрат суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки для мінімізації податкових зобов'язань.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані факти, оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Армабуд-Тех" останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Щодо посилання відповідача на допит гр. ОСОБА_2, який згідно реєстраційних документів був засновником та директором ТОВ "Армабуд-Тех" про відсутність наміру здійснювати господарську діяльність, то необхідно зазначити, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі і, до того ж, вказана інформація надана відповідачем лише зі змісту акту перевірки контрагента і не підтверджена процесуальними документами належного оформлення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновок суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 26.05.2014 № 0001522203 не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.05.2014 № 0001522203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромхім" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 73 грн. 08 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ганечко О.М.