Постанова

від 13.10.2014 по справі 826/13027/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/322

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

13 жовтня 2014 року 14:00 № 826/13027/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про опис майна, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 № 0006712203 та №0006702203;

- податкову вимогу від 01.08.2014 № 7237-25;

- рішення про опис майна в податкову заставу від. 08.08.2014 № 16773/10/26-54-15-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13027/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 08.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 552 від 25.03.2014, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 35149759) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "АКТАР ГРУП ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38261283), з ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) та з ТОВ "КЕПІТАЛ ЛТД" (код ЄДРПОУ 38464225) за період з 01.03.2013 по 30.04.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 04.04.2014 № 348/26-55-22-03-07/35149759 (т. 1, а. с. 248-274).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 370,00 грн.;

- п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 35 884,00грн.

На підставі складеного акту перевірки від 04.04.2014 № 348/26-55-22-03-07/35149759 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014:

- № 0006712203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 52 962,00 грн., з якої: за основним платежем - 42 370,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 5926,00 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000 (т. 2, а.с. 10);

- № 0006702203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 44 855,00 грн., з якої: за основним платежем - 35 884,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 971,00 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (т. 2, а.с. 9).

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив податкові повідомлення - рішення від 21.05.2014 № 0006712203 та № 0006702203 в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2014 скаргу ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 21.05.2014 № 0006712203 та № 0006702203 - без змін (т. 2, а.с. 1-8).

Крім того, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесла податкову вимогу форми «Ю» від 01.08.2014 № 7237-25 (т. 2, а.с. 11), згідно якої вбачається, що станом на 31.07.2014 сума податкового боргу ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 101 713,93 грн., в т.ч.:

- податок на прибуток в розмірі 53 897,00 грн., з якої: за основним платежем - 42 370,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 5926,00 грн. та пеня 935,40 грн.;

- ПДВ зобов'язання в розмірі 47 816,03 грн., з якої: за основним платежем - 35 884,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 971,00 грн. та пеня 2 961,03 грн.

Крім цього, 08.08.2014 відповідачем було прийнято рішення про опис майна ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" у податкову заставу № 16773/10/26-54-15-25 (т. 2, а.с. 12).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:

- вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/1К по провадженню № 1-кп/761/776/2013.

Згідно даного вироку встановлено, що у серпні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_3 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію.

Крім того, у липні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_4 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_4 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_4 погодився на таку пропозицію.

Таким чином, протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Крім того, у жовтні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_5 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_5 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_5 погодився на таку пропозицію.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_6 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225, юридична адреса: м. Київ, вул. Стрілецька, 7/6).

Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_6Зокрема, у жовтні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_6 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_6 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_6 погодилась на таку пропозицію.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

- Акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013 № 181/2220/38464178 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) за період з 26.10.2012 по 31.05.2013».

Згідно даного акту встановлено, що головним відділом податкової міліції ДПІ у Головного управління Міндоходів у м. Києві надано службову записку від 21.06.2013 № 3088/ДПІ/07-10/3 та висновок про ознаки «фіктивності» та відсутності реального здійснення господарської діяльності.

Проте, зустрічну звірку провести було неможливо, оскільки, ТОВ "Аделард" фактично не знаходиться за податковою адресою, стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

- Акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 № 139/22-90/38261283 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "АКТАР ГРУП ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 38261283) за період з 01.08.2012 по 20.06.2013».

Згідно даного акту встановлено, що від головного відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ "АКТАР ГРУП ТРЕЙД", оскільки, дане товариство не знаходиться за юридичною адресою та отримано пояснення директора гр. ОСОБА_3, з яких вбачається, що він не має жодного відношення до діяльності підприємства та зареєстрував його за грошову винагороду.

- Акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013 № 180/22-20/38464225 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "КЕПІТАЛ ЛТД" (код ЄДРПОУ 38464225) за період з 26.10.2012 по 31.05.2013».

Згідно даного акту встановлено, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла службова записка від головного відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з копією висновку експерта № 507 від 21.06.2013 та висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ "КЕПІТАЛ ЛТД" (код ЄДРПОУ 38464225), який підтверджує непричетність директора ТОВ "КЕПІТАЛ ЛТД" ОСОБА_6 до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" використовувалися фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової виголи переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Однак, ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями від 21.05.2014 № 0006712203 та №0006712203, податковою вимогою від 01.08.2014 № 7237-25 та рішенням про опис майна в податкову заставу від. 08.08.2014 № 16773/10/26-54-15-25, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" та ТОВ "АДЕЛАРД" (виконавець), в особі директора (не можливо встановити ПІБ особи) було укладено договір надання послуг № 0213/1 від 01.02.2013 (т. 1, а.с. 144-145).

Згідно п. 2.1.1 п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику протягом року бухгалтерські та консультаційні послуги.

Проте, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором до суду не надано жодного договору.

Крім того, між ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" та ТОВ "Аделард" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір надання послуг № 0113/8 від 04.02.2013 (т. 1, а.с. 146-148).

Згідно п. 2.1.1 п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику протягом року бухгалтерські та консультаційні послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: податкові накладні від 25.03.2013, 04.03.2013, 11.03.2013 за підписом ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 25-27), акти надання послуг від 04.03.2013, 11.03.2013, 25.03.2013 за підписом ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 51-53), квитанцію до прибуткового ордера від 25.03.2013 за підписом ОСОБА_5 разом з рахунком на оплату від 25.03.2014 (без підпису виконавця) (т. 1, а.с. 138-139), квитанцію до прибуткового ордера від 11.03.2013 за підписом ОСОБА_5 разом з рахунком на оплату від 11.03.2014 (без підпису виконавця) (т. 1, а.с. 141-141), квитанцію до прибуткового ордера від 04.03.2013 за підписом ОСОБА_5 разом з рахунком на оплату від 04.03.2014 (без підпису виконавця) (т. 1, а.с. 142-143).

Крім цього, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/1К по провадженню № 1-кп/761/776/2013 встановлено, що ОСОБА_5 за грошову винагороду від ОСОБА_2 зареєструвала на своє ім'я, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, надані позивачем докази щодо взаємовідносин із ТОВ "Аделард" від імені директора контрагента підписані ОСОБА_5 , хоча вироком суду встановлено, що дана особа не вела жодної діяльності товариства, оскільки зареєструвала підприємство за грошову винагороду.

Крім того, надані позивачем рахунки на оплату послуг, виписані ТОВ "Аделард" взагалі не містять ані прізвища з ініціалами виконавця, ані підпису особи, яка його виписала, що унеможливлює встановити чи виписані вони уповноваженою особою, хоча, згідно даних рахунків, позивачем здійснювалася оплата за дані послуги.

Крім цього, між ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" та ТОВ "Кепітал ЛТД" (виконавець), в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу № 0213/1 від 01.02.2013 (т. 1, а.с. 149-150).

Згідно п. 1.2 договору, виконавець на підставі заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантажів із залученням третьої сторони, при цьому виконавець виступає як експедитор.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 замовник зобов'язується повідомити про замовлення на перевезення вантажу у заявці , в якій вказується: дата навантаження, час завантаження, пункт завантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, кількість місць, вага вантажу. Заявка повинна передаватися не пізніше одного дня до дати виконання замовлення в електронному вигляді чи за допомогою факсимільного зв'язку та повинна бути завірена підписами та печатками сторін .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти наданих послуг від 15.03.2013, 14.03.2013, 13.03.2013, 12.03.2013, 07.03.2013, 28.03.2013, 22.03.13, 21.03.2013, 20.03.2013, 19.03.2013, 06.03.2013, 01.03.2013, 08.03.2013 за підписом ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 68-72, 83, 86-92), квитанції до прибуткового ордера за підписом ОСОБА_6 разом з рахунками на оплату (без розшифровки підпису (ПІБ) виконавця) (т. 1, а.с. 93-108, 110-111, 114-117, 120-121, 124-131, 136-137).

Крім цього, між ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" та ТОВ "Кепітал ЛТД" (виконавець), в особі директора ОСОБА_6 було укладено договір надання транспортних послуг № 0113/3 від 04.01.2013 (т. 1, а.с. 151-153).

Згідно п. 1.2 договору, виконавець на підставі заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантажів із залученням третьої сторони, при цьому виконавець виступає як експедитор.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 договору, замовник зобов'язується повідомити про замовлення на перевезення вантажу у заявці , в якій вказується: дата навантаження, час завантаження, пункт завантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, кількість місць, вага вантажу. Заявка повинна передаватися не пізніше одного дня до дати виконання замовлення в електронному вигляді чи за допомогою факсимільного зв'язку та повинна бути завірена підписами та печатками сторін .

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти наданих послуг від 05.03.2013, 13.03.2013 (№ 236 та № 350), 27.03.2013, 26.03.2013 за підписом ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 54-56, 84-85), рахунки на оплату від 13.03.2013 № 386, (без підпису виконавця) (т. 1, а.с. 67), квитанції до прибуткового ордера за підписом ОСОБА_6 разом з рахунками на оплату (без розшифровки підпису (ПІБ) виконавця) (т. 1, а.с. 104, 109, 112-113, 118-119, 122-123, 132-135).

Крім того, позивачем щодо взаємовідносин з ТОВ "Кепітал ЛТД" були надані суду товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 154-200, 203-206), однак, в даних документах відсутні реквізити для встановлення на виконання умов яких саме договорів були виписані товарно-транспортні накладні, як і відсутні довіреності, витяг із журналу виданих довіреностей для підтвердження факту передачі/отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами.

Крім цього, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/1К по провадженню № 1-кп/761/776/2013 встановлено, що ОСОБА_6 зареєструвала на своє ім'я в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, надані позивачем докази щодо взаємовідносин із ТОВ "Кепітал ЛТД" від імені директора контрагента підписані ОСОБА_6 , хоча вироком суду встановлено, що дана особа не вела жодної діяльності товариства, оскільки зареєструвала підприємство за грошову винагороду.

Крім того, надані позивачем рахунки на оплату послуг, виписані ТОВ "Кепітал ЛТД" взагалі не містять всіх обов'язкових реквізитів, а саме: ПІБ особи, що унеможливлює встановити чи виписані вони уповноваженою особою, хоча, згідно даних рахунків, позивачем здійснювалася оплата за дані послуги.

Крім іншого, позивачем не було надано до суду заявки щодо замовлення послуг транспортування, як це передбачено умовами п. 2.1.1 п. 2.1 договорів.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Актар Груп Трейд" (код ЄДРПОУ 38261283) позивачем надано до суду: податкові накладні від 01.03.2013, 27.03.2013, 26.03.2013, 21.03.2013, 01.03.2013, 05.03.2013, 13.03.2013, 13.03.2013, 20.03.2013 виписані ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 10-18) на підставі договорів від 04.01.2013 № 0113/3 та від 01.02.2013 № 0213/1 , акти надання послуг від 27.03.2013, 26.03.2013, 22.03.2013, 20.03.2013, 19.03.2013, 15.03.2013, 14.03.2013, 13.03.2013, 12.03.2013, 01.03.2013, 13.03.2013, 08.03.2013, 07.03.2013, 28.03.2013 виписані ОСОБА_7 ( т. 1, а.с. 28-41), товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 201-202), однак, в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити для встановлення на виконання умов яких саме договорів були виписані товарно-транспортні накладні, як і відсутні довіреності, витяг із журналу виданих довіреностей для підтвердження факту передачі/отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами.

Крім того, позивачем щодо взаємовідносин з ТОВ "Актар Груп Трейд" не були надані до суду договори від 04.01.2013 № 0113/3 та від 01.02.2013 № 0213/1 на виконання умов яких, позивачем було надано до суду докази.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи вищевказаних договорів, суд позбавлений можливості оцінити відповідність наданих позивачем доказів щодо умов договорів.

Крім цього, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/1К по провадженню № 1-кп/761/776/2013 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за грошову винагороду від ОСОБА_2 зареєстрували в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Крім того, позивачем не було надано до суду доказів щодо використання у власній господарській діяльності послуг, які надавали ТОВ «Актар Груп Трейд», ТОВ "Аделард" та ТОВ «Кепітал ЛТД» або їх подальша реалізація.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 11.09.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 15.09.2014, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01014 0929884 3 (т. 2, арк. 24).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім цього, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/1К по провадженню № 1-кп/761/776/2013 встановлено, що ОСОБА_2 вчинив пособництво невстановленим слідством особам у створенні ряду фіктивних підприємств: …ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) та ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225), які є спірними контрагентами ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР".

Крім того, вищевказаними вироком суду встановлено, що на рахунки ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) та ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" та ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178), ТОВ «Кепітал ЛТД» (код ЄДРПОУ 38464225) не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з даними контрагентами договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Крім цього, за змістом пункту 1 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, який діяв на момент правовідносин позивача із спірним контрагентом (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість .

Відповідно до п. 16 Порядку № 1379, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця . Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної ;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Актар Груп Трейд», ТОВ "Аделард" та ТОВ «Кепітал ЛТД», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР", були створені для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а, відтак, надані позивачем від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та витрат.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 № 0006712203 та №0006702203 та відсутності підстав для її задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.08.2014 № 7237-25 суд зазначає наступне.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Пунктом 58.1 ст. 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 56.17 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади , що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Крім цього, відповідно до п. 56.18 ПК України, платник податків, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 01.08.2014 № 7237-25 не містить факту виникнення грошового зобов'язання, проте, суми основних платежів боргу по податкам співпадають із основними платежами податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014, а саме: № 0006712203 (за основним платежем - 42 370,00 грн.) та № 0006702203 (за основним платежем - 35 884,00 грн.), які оскаржуються в даній адміністративній справі.

Крім цього, як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0006712203 та № 0006702203 адміністративному порядку (т. 1, а.с. 4).

Крім того, позивач стверджує, що рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 № 875/99-99-10-0115, яке позивач отримав поштою 11.08.2014, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0006712203 та № 0006702203.

Таким чином, оскільки у відповідності до вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення Державної фіскальної служби України, а день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання, то суми грошових зобов'язань, визначені згідно податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 № 0006712203 та № 0006702203, були узгоджені 11.08.2014 року та підлягали сплаті протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Проте, на момент винесення податкової вимоги від 01.08.2014 № 7237-25 та станом на 31.07.2014 борг ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" не був узгодженим, оскільки, тривала процедура адміністративного оскарження.

Таким чином, податковий орган в даному випадку не мав повноважень насилати позивачу податкову вимогу, згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, оскільки вказане у податковій вимозі від 01.08.2014 № 7237-25 грошове зобов'язання станом на 31.07.2014 було неузгоджене та не являлось податковим боргом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу від 08.08.2014 № 16773/10/26-54-15-25 суд зазначає наступне.

У п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом

Згідно п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п 88.2 ст. 88 ПК України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п. 89.3 ст. 89 ПК України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Крім цього, відповідно до п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1841/24373, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Проте, як було встановлено судом, борг у ТОВ "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" не був узгодженим, оскільки, тривала процедура адміністративного оскарження.

Враховуючи норми чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що у посадової особи податкового органу не було підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, так як у позивача станом на 08.08.2014 не було узгодженого податкового боргу, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 № 7237-25.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 № 16773/10/26-54-15-25.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНВЕСТ-ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 35149759) решту суми судового збору у розмірі 1557,29 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім грн. 29 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова