Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/13027/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13027/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Лідер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Лідер" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про опис майна, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Будінвест-Лідер" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 р. № 0006712203 та №0006702203;

- податкової вимоги від 01.08.2014 р. № 7237-25;

- рішення про опис майна в податкову заставу від 08.08.2014 р. № 16773/10/26-54-15-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 р. № 7237-25.

Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна в податкову заставу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 р. № 16773/10/26-54-15-25.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Будінвест-Лідер" (код ЄДРПОУ 35149759) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Актар Груп Трейд" (код ЄДРПОУ 38261283), з ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178) та з ТОВ "Кепітал ЛТД" (код ЄДРПОУ 38464225) за період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р., за результатом якої складено акт перевірки від 04.04.2014 р. № 348/26-55-22-03-07/35149759 ( а. с. 248-274 Т. 1).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 370,00 грн.;

- п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 35 884,00грн.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 р.:

- № 0006712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 52 962,50 грн., з яких за основним платежем - 42 370,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10592, 50 грн.;

- № 0006702203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 44855,00 грн., з яких за основним платежем - 35 884,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8971,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2014 р. № 6206/1026-15-10-06-15 та рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 р. № 875/6/99-99-10-0115 скарги позивача залишено без задоволення, а ППР від 21.05.2014 р. № 0006712203 та № 0006702203 - без змін.

Крім того, відповідачем винесено податкову вимогу форми "Ю" від 01.08.2014 р. № 7237-25, згідно якої вбачається, що станом на 31.07.2014 р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з урахуванням пені становить 101 713,93 грн.

08.08.2014 р. відповідачем прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу № 16773/10/26-54-15-25.

Зважаючи на межі перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів правомірності задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу оцінки не надає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині правомірності винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так між позивачем та ТОВ "Аделард" (виконавець) було укладено договір надання послуг № 0213/1 від 01.02.2013 р. ( а.с. 144-145. Т 1).

Згідно п. 2.1.1 п. 2.1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику протягом року бухгалтерські та консультаційні послуги.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Аделард" (виконавець) укладено договір № 0113/8 від 04.02.2013 р. про надання послуг, що за змістом є ідентичним вищезазначеному договору (а. с. 146-148 Т. 1).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Аделард» виписано на користь позивача податкові накладні від 11.03.2013 р. № 86, від 04.03.2013 р. № 84, від 25.03.2013 р. № 91 (а. с. 25-27 Т. 1) на загальну суму 30000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 5000,01 грн., підписані ОСОБА_3

Також, в матеріалах справи наявні акти надання послуг № 301 від 04.03.2013 р., № 303 від 11.03.2013 р., № 308 від 25.03.2013 р. (а .с. 51-53 Т. 1).

У вказаних актах в примітці зазначено, що підписант акту від імені виконавця (ОСОБА_3) є відповідальним за здійснення господарської операції.

В матеріалах справи також містяться: квитанція до прибуткового ордера від 25.03.2013 р. разом з рахунком на оплату від 25.03.2013 р. (а.с. 138-139 Т. 1), який не містить підпису виконавця, квитанція до прибуткового ордера від 11.03.2013 р. разом з рахунком на оплату від 11.03.2013 р. (без підпису виконавця) (а.с. 141-141 Т. 1), квитанція до прибуткового ордера від 04.03.2013 р. разом з рахунком на оплату від 04.03.2013 р. (без підпису виконавця) ( а.с. 142-143 Т. 1).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає їх недостатніми для встановлення реальності господарської операції.

Перш за все, в матеріалах справи відсутні докази використання отриманих консультаційних послуг в господарській діяльності позивача.

Первинні документи не конкретизують види бухгалтерських послуг, наданих контрагентом позивачу в січні - березні 2013 р. та не визначають особу, що має відповідний фаховий рівень підготовки для надання бухгалтерських послуг тощо.

Апеляційна скарга позивача в цій частині не містить жодних обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. у справі № 761/22932/13-к (а. с. 118 - 139 Т. 2) встановлено, що ОСОБА_3 за грошову винагороду від ОСОБА_4 зареєструвала на своє ім'я, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Аделард" (код ЄДРПОУ 38464178), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

В мотивувальній частині вироку судом першої інстанції встановлено, що протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Аделард» від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що складення первинних документів, наявних в матеріалах справи, не перебуває у безпосередньому зв'язку із виконанням господарських операцій.

Також, між позивачем та ТОВ "Кепітал ЛТД" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу № 0213/1 від 01.02.2013 р. (а.с. 149-150 Т. 1).

Згідно п. 1.2 договору, виконавець на підставі заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантажів із залученням третьої сторони, при цьому виконавець виступає як експедитор.

Відповідно до п. п. 2.1.1 п. 2.1 замовник зобов'язується повідомити про замовлення на перевезення вантажу у заявці, в якій вказується: дата навантаження, час завантаження, пункт завантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, кількість місць, вага вантажу. Заявка повинна передаватися не пізніше одного дня до дати виконання замовлення в електронному вигляді чи за допомогою факсимільного зв'язку та повинна бути завірена підписами та печатками сторін.

На виконання договірних відносин контрагентом виписано податкові накладні від 30.04.2013 р. № № 154, 186, 183, 181, 184, 182 (а. с. 19-24 Т. 1) на загальну суму 41000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 6833, 33 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано в якості доказів: акти наданих послуг від 15.03.2013 р., 14.03.2013 р., 13.03.2013 р., 12.03.2013 р., 07.03.2013 р., 28.03.2013 р., 22.03.2013 р., 21.03.2013 р., 20.03.2013 р., 19.03.2013 р., 06.03.2013 р., 01.03.2013 р., 08.03.2013 р. за підписом ОСОБА_5 (а.с. 68-72, 83, 86-92 Т. 1), квитанції до прибуткового ордера за підписом ОСОБА_5 разом з рахунками на оплату (а.с. 93-108, 110-111, 114-117, 120-121, 124-131, 136-137 Т. 1).

Крім цього, між позивачем та ТОВ "Кепітал ЛТД" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір надання транспортних послуг № 0113/3 від 04.01.2013 р. (а.с. 151-153 Т. 1).

Згідно п. 1.2 договору, виконавець на підставі заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантажів із залученням третьої сторони, при цьому виконавець виступає як експедитор.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 договору, замовник зобов'язується повідомити про замовлення на перевезення вантажу у заявці, в якій вказується: дата навантаження, час завантаження, пункт завантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, кількість місць, вага вантажу. Заявка повинна передаватися не пізніше одного дня до дати виконання замовлення в електронному вигляді чи за допомогою факсимільного зв'язку та повинна бути завірена підписами та печатками сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти наданих послуг від 05.03.2013 р., 13.03.2013 р., 27.03.2013 р., 26.03.2013 р. за підписом ОСОБА_5 (а.с. 54-56, 84-85 Т. 1), рахунки на оплату від 13.03.2013 р. № 386, (без підпису виконавця) (а.с. 67 Т. 1), квитанції до прибуткового ордера за підписом ОСОБА_5 разом з рахунками на оплату (а.с. 104, 109, 112-113, 118-119, 122-123, 132-135 Т. 1).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Актар Груп Трейд" в матеріалах справи наявні: податкові накладні від 01.03.2013 р. № 54, від 27.03.2013 р. № 73, від 26.03.2013 р. № 72, від 21.03.2013 р. № 70, від 01.03.2013 р. № 55, від 05.03.2013 р. № 56, від 13.03.2013 р. № 61, від 13.03.2013 р. № 62, від 20.03.2013 р. № 69 (а. с. 10-18 Т. 1) на загальну суму 41900 грн., в т. ч ПДВ - 6983, 33 грн., виписані ОСОБА_6 (а.с. 10-18 Т. 1) на підставі договорів від 04.01.2013 р. № 0113/3 та від 01.02.2013 р. № 0213/1, акти надання послуг від 27.03.2013 р., 26.03.2013 р., 22.03.2013 р., 20.03.2013 р., 19.03.2013 р., 15.03.2013 р., 14.03.2013 р., 13.03.2013 р., 12.03.2013 р., 01.03.2013 р., 13.03.2013 р., 08.03.2013 р., 07.03.2013 р., 28.03.2013 р. виписані ОСОБА_6 (а.с. 28-41 Т. 1), товарно-транспортні накладні (а.с. 201-202 Т. 1), однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції, в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити для встановлення на виконання умов яких саме договорів були виписані товарно-транспортні накладні, як і відсутні довіреності, витяг із журналу виданих довіреностей для підтвердження факту передачі/отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами.

Крім того, позивачем щодо взаємовідносин з ТОВ "Актар Груп Трейд" не були подані до суду першої інстанції вищезазначені договори.

Також колегія суддів зауважує, що вантажоотримувачем згідно усіх наявних в матеріалах справи ТТН є сам позивач.

Безпосереднім отримувачем вантажу є директор позивача ОСОБА_7, про що свідчить особистий підпис директора позивача та печатка товариства на кожній ТТН.

Натомість, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності у позивача приміщень за адресами: м. Київ. вул. Регенераторна, 4, вул. Вишгородська, 45, вул. Будіндустрії, 7, вул. Будіндустрії, 6, вул. Будіндустрії, 5, вул. Бориспільська, 19, вул. Бориспільська, 18, вул. Бориспілська, 26, вул. Світла, 3, вул. Вернадського, 28, вул. Метрологічна, 4.

Також у деяких ТТН вантаж доставлявся за наступними адресами: с. Софіївська-Борщагівка, с. Петропавлівська - Борщагівка, м. Бровари, м. Ірпінь, тобто без фактичного повідомлення виконавця про пункт розвантаження товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, власне, заявки з відображенням замовлення на перевезення вантажу.

Позивачем жодним чином не доведено поданими доказами про наявність у обох контрагентів власних чи орендованих транспортних засобів, зв'язок контрагентів з зазначеними в ТТН водіями.

Також матеріали справи не містять доказів оприбуткування позивачем товарів, що зазначені в ТТН як такі, що перевозилися.

Крім цього, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к також встановлено, що ОСОБА_5 зареєструвала на своє ім'я в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Кепітал ЛТД" (код ЄДРПОУ 38464225), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, надані позивачем докази щодо взаємовідносин із ТОВ "Кепітал ЛТД" від імені директора контрагента підписані ОСОБА_5, хоча вироком суду встановлено, що дана особа не вела жодної діяльності товариства, оскільки зареєструвала підприємство за грошову винагороду.

Також вироком встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за грошову винагороду від ОСОБА_4 зареєстрували в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Актар Груп Трейд" (код ЄДРПОУ 38261283), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

В мотивувальній частині вироку судом першої інстанції встановлено, що протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ "Кепітал ЛТД" та ТОВ "Актар Груп Трейд" від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що складення первинних документів, наявних в матеріалах справи, не перебуває у безпосередньому зв'язку із виконанням господарських операцій ТОВ "Кепітал ЛТД" та ТОВ "Актар Груп Трейд" на користь позивача.

В апеляційній скарзі позивач акцентував увагу на наявності в матеріалах справи копій договорів між позивачем та ТОВ "Актар Груп Трейд", що було перевірено судом апеляційної інстанції та встановлено їх фактичну відсутність всупереч твердженню позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в адміністративному позові (а. с. 4 Т. 1) позивач посилається на договори укладені з ТОВ "Кепітал ЛТД" № 0213/1 від 01.02.2013 р. та № 0113/3 від 04.01.2013 р., що наявні в матеріалах справи та відповідають даним реквізитам.

Однак, позивач також вказує на існування договорів, укладених з ТОВ "Актар Груп Трейд" № 0213/1 від 01.02.2013 р. та № 0113/3 від 04.01.2013 р., реквізити яких є ідентичними реквізитам договорів, укладених з ТОВ "Кепітал ЛТД", що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність договорів між позивачем та ТОВ "Актар Груп Трейд", а також про сумнівність реального здійснення господарської операції, оскільки позивач наполягає на їх існуванні.

Крім того, акти надання послуг, підписані директором ТОВ "Актар Груп Трейд", містять посилання на зазначені договори, що означає їх невідповідність ознакам первинних документів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зв'язок між контрагентами позивача та наявними у справі первинними документами не встановлюється, а тому спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно та скасуванню не встановлено.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають встановленим обставинам справи, а тому постанова в межах оскарження не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги позицію суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині оскарження ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Лідер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Лідер" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про опис майна залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.