Постанова

від 14.10.2014 по справі 907/212/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 907/212/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, м. Ужгород № 3-886/14 від 23.09.2014 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р.

у справі № 907/212/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МП ГРУП 2000», м. Ужгород

про: стягнення 578 586,40 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі №907/212/14 (суддя Івашкович І.В.) частково задоволено скаргу вх. № 02.5.1-14/10415/14 від 15.08.2014р. боржника товариства з обмеженою відповідальністю "МП ГРУП 2000" на дії міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44211507 від 31.07.2014 р., постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2014 р.; визнано недійсною постанову від 11.08.2014 ВП № 44211507 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, винесену головним державним виконавцем міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції; відмовлено боржнику (скаржнику) у відновленні стр.на оскарження постанови від 31.07.2014 ВП № 44211507 про відкриття виконавчого провадження; залишено без розгляду скаргу в частині оскарження постанови від 31.07.2014 р. ВП № 44211507 про відкриття виконавчого провадження; в задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі № 907/212/14, Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. Так, 31.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк на самостійне виконання до 07.08.2014 р.. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 01.08.2014 р., але в строк наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення не виконано. Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. 11.08.2014 р. державним виконавцем в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копію якої надіслано боржнику до відома. І лише 18.08.2014 р. боржником - ТОВ «МП ГРУП 2000» подано до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ухвалу №907/212/14 видану 15.07.2014 р. господарським судом Закарпатської області, якою надано розстрочку виконання рішення від 10.06.2014 р. по справі № 907/212/14 на 6 місяців наступним чином: до 15 серпня 2014 р. - 44538,62грн.; до 15 вересня 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 жовтня 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 листопада 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 грудня 2014 р. - 44538,62 грн.; 15 січня 2015 р. - 44538,62 грн..

Тобто, як зазначає апелянт, при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2014 р., арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.08.2014 р. державному виконавцю не було відомо про наявність ухвали господарського суду Закарпатської області №907/212/14, якою надано розстрочку виконання рішення. Згідно п.3.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.04.2012 за № 489/20802, зупинення виконавчого провадження, відкладення провадження виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставою для скасування раніше вжитих заходів до примусового виконання рішення. При цьому, скаржник посилається на невиконання боржником і ухвали суду про розстрочку виконання рішення.

На підставі викладеного, апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.09.14 р. та відмовити у задоволенні скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/212/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Марка Р.І. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.10.14 р.. Крім того, вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату останнього в сумі 609,00 грн. до 14.10.2014 р..

06.10.2014 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання № 3-886/14 від 23.09.2014 р. (вх. № 01-04/5721/14 від 06.10.2014 р.) від представника Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в якому останній просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 2586 від 29.09.2014 р., що підтверджує сплату судового збору в сумі 609,00 грн. за подання апеляційної скарги № 3-886/14 від 23.09.2014 р. до Львівського апеляційного господарського суду.

10.10.2014 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/5855/14 від 10.10.2014 р.) в якому відповідач просить суд у задоволенні апеляційної скарги Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції № 3-886/14 від 23.09.2014 р. відмовити повністю, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі № 907/212/14 залишити без змін та провести судовий розгляд справи 14.10.2014 р. без участі його представника.

В судове засідання 14.10.2014 р. представники скаржника та сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (знаходяться в матеріалах справи а.с. 69-71).

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 31.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк на самостійне виконання до 07.08.2014 р.. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 01.08.2014 р.. Оскільки боржник не довів стверджуваного ним факту про невчасне отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції підставно констатував, що боржником подано скаргу на вказану постанову з пропуском десятиденного строку без належним чином обгрунтованих поважних причин пропуску такого строку.

У п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» наведено висновок про те, що встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. З урахуванням цього, суд першої інстанції підставно залишив скаргу, в частині визнання неправомірною постанови міськвідділу ДВС Ужгородського МРУЮ від 31.07.2014 р. ВП №44211507 про відкриття виконавчого провадження, - без розгляду.

В строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання, рішення не виконано. Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

11.08.2014 р. державним виконавцем в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копію якої надіслано боржнику до відома.

Як вбачається із змісту мотивувальної частини постанови від 11.08.2014 р. ВП № 44211507 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження винесення цієї постанови обгрунтовано тим, що боржником у наданий для самостійного виконання строк виконавчий документ не виконано. Окрім того, накладення арешту на майно боржника мотивовано необхідністю забезпечення виконання виконавчого документа. При цьому накладено арешт на майно боржника та встановлено заборону на відчуження майна боржника в межах суми стягнення - 293 954,83 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

18.08.2014 р. боржником - ТОВ «МП ГРУП 2000» подано до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ухвалу № 907/212/14 видану 15.07.2014 р. господарським судом Закарпатської області, якою надано розстрочку виконання рішення від 10.06.2014 р. по справі № 907/212/14 на 6 місяців наступним чином: до 15 серпня 2014 р. - 44538,62грн.; до 15 вересня 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 жовтня 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 листопада 2014 р. - 44538,62 грн.; до 15 грудня 2014 р. - 44538,62 грн.; 15 січня 2015 р. - 44538,62 грн..

Не зважаючи на дату повідомлення скаржника про зміст вказаної ухвали суду, суд першої інстанції підставно констатував, що постанова від 11.08.2014 р. ВП № 44211507 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження винесена в період чинності ухвали господарського суду Закарпатської області від 15.07.2014 р., якою розстрочено виконання судового рішення по даній справі на шість місяців та встановлено графік сплати платежів в період з 15.08.2014 р. по 15.01.2015 р. Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. На законну силу судового рішення не впливає обізнаність із його змістом органу ДВС.

Посилання скаржника на п. 3.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802), яким встановлено, що зупинення виконавчого провадження, відкладення провадження виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставою для скасування раніше вжитих заходів до примусового виконання рішення, не заслуговує на увагу, оскільки, за змістом вказаних приписів Інструкції не є підставою для скасування заходів примусового виконання, зокрема, відстрочки виконання рішення, що надана пізніше. Натомість, в даному випадку ухвала господарського суду від 15.07.14 р. винесена до відкриття виконавчого провадження та, відповідно, до винесення постанови від 11.08.14 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування вищезазначеної ухвали.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі № 907/212/14 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 . Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 16.10.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Марко Р.І.