Рішення

від 08.10.2014 по справі 922/2462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р.Справа № 922/2462/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк до Приватне АТ "Автодвір Східна Україна" м. Харків , Публічне АТ "Дельта Банк", м. Київ , Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ТОВ"Харківспецбуд-1" м.Харків 3-я особа - ТОВ"Діомед" м.Харків про звільнення майна з-під арешту, за участю сторін:

позивача -Пашкова Н.В.

першого відповідача -не з*явився

другого відповідача - Фоміна В.І.

третього відповідача - не з*явився

четвертого відповідача - не з*явився

третя особа - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" ( надалі - позивач) та просить звільнити з під арешту накладеного відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби постановою від 11.04.2014 року ВП№ 38112375 майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Автодвір-Східна Україна" ( перший відповідач) та передане в заставу ПАТ "Перший Український міжнародний банк" згідно договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року з додатковою угодою № 1 від 28.12.2009 року, а саме : товари в обороті - автозапчастини відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року.

Скасувати заборону на відчудження, оголошену відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби постановою від 11.04.2014 року ВП№ 38112375 , майна, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Автодвір-Східна Україна" та передане в заставу Публічному акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк" згідно договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року з додатковою угодою № 1 від 28.12.2009 року, а саме : товари в обороті - автозапчастини відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року. Судові витрати покласти на відповідача.

Предметом даного спору є вимога позивача про звільнення з-під арешту, накладеного відповідачем 3 згідно з постановою від 11.04.2014 року ВП№ 38112375, товарів в обороті , а саме: автозапчастини відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року і в силу приписів ст. ст. 17, 19, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 16, 52, 54, 55 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускаються за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а тому просить звільнити заставлене майно з-під арешту.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Перший та другий відповідачі в призначене судове засідання не з"явилися своїх повноважних представників не направили , витребуваних судом документів не надали .

Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на правомірно накладення арешту на майно боржника, а тому просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 13.08.2014 року до участі у справі в якості другого відповідача було ТОВ"Харківспецбуд-1" ( т.2 а.с.7-9).

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Згідно роз"яснень п.11 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011р. № 10, наданих з метою однакового і правильного визначення підвідомчості і підсудності справ господарським судам, останнім підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; а також іншими способами передбаченими законами.

Таким чином, право на звернення до суду належить особі, яка має матеріально-правову зацікавленість у справі.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з дій державної виконавчої служби, яка під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду, винесла постанову про арешт майна боржника, яке на підставі договору застави належить позивачеві та забезпечення якого зареєстроване у реєстрі обтяжень. При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що подальше звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" ), призведе до порушення частини 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

23.07.2008 року між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" та АТ"Автодвір-Східна Україна " було укладено договір застави товарів в обороті № 10-491. Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов*язання, передає в заставу, в свою чергу позивач приймає в заставу на умовах, визначених даним договором , товари в обороті ( п.1.1 договору). Заставою за цим договором забезпечується виконання зобов*язання ТОВ "Харківспецбуд-1" що випливає з кредитного договору № 10-491 від 23.07.2008 року. а саме повернути кредит в розмірі 500000 доларів США не пізніше 23.01.2010 року. Предметом застави за цим договором є товари в обороті - автозапчастини ( п.2.1 договору). Предмет застави знаходиться у складському приміщенні загальною площею 201,2 кв.м. за адресою : м. Харків, вул. Каштанова, буд.35 яке орендоване Заставодавцем у ПП фірма АСОФТ" на підставі договору оренди № 1/01/08 від 02.01.2008 року ( 2.2 договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 564 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В пункті 2.1. договору застави зазначено, що предметом застави за цим договором є товари в обороті - автозапчастини.

Відповідно до ст.ст.1, 3, 15 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992р. № 2654-XII (із змінами), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо; застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003р. № 1255-IV, обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

В статті 13 вказаного Закону визначено, що зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються: 1) заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого майна в інший; 2) заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав; 3) заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з інших підстав; 4) зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання; 5) відступлення пріоритету одного обтяжувача іншому стосовно одного й того ж рухомого майна.

Як свідчить витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 19858789 виданий Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 23.07.2008 року. (а.с.13) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис наступного змісту: вид обтяження: приватне, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застава рухомого майна підстава обтяження: договір застави товарів в обороті №10-491, 23.07.2008, ПУМБ.( т.1 а.с.13).

Об'єктом обтяження є: Товари в обороті (автозапчастини) загальною вартістю 2 450 00,00 грн. згідно договору застави товарів в обороті №10-491 від 23.07.2008 року. Надається у забезпечення кредитного договору №04-489 від 23.07.2008 року.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.05.2013 року (ВП №38112375) про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з виконання наказу №5023/7189/11 від 20.09.2012 року, виданого на виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року у справі №5023/7189/11,про стягнення з Приватного АТ «Автодвір - Східна Україна на користь Публічного АТ «Дельта Банк» боргу в розмірі 3 554 917,39 грн., витрат по сплаті держмита у сумі 20 811,31 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 192,60 грн.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11.04.2014 року (ВП №38112375) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все рухоме майно Приватного АТ «Автодвір - Східна Україна» (відповідач 1), та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Приватному АТ «Автодвір - Східна Україна» .

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44018431 виданого державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 16.04.2014 року. (а.с.15) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, в якому зареєстровано вид обтяження: публічне, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: арешт рухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження ВП №38112375 11.04.2014, ВПВР ДВС України, об'єкт обтяження: все рухоме майно ( т1. а.с.15)

Згідно ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предметом застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання та інших підстав, передбачених ст. 28 Закону України «Про заставу».

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по кредитному договору №04-489 від 23.07.2008 року не припинилось, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 2 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що пріоритет - це переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Згідно статті 4 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження поділяються на публічні та приватні; публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду; приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

Відповідно до статті 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом; на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом; задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

В статті 14 вказаного Закону встановлено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом; обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Відповідно до приписів статті 37 вказаного Закону, публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Згідно статті 39 вказаного Закону, пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації; зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Крім того, статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на заставлене майно. Так, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. В частині 3 зазначеної статті передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Водночас, частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів , які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом (ч.7 вказаної статті).

Так, в пункті 5.3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 № 865/4158 визначено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо, про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог (п. 5.3.3. Інструкції).

При цьому згідно приписів ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 № 1255-IV, якою визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ч. 1). Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин, зокрема: 1) якщо інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження (пункт 1 частини 3 ст. 23).

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що заставодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета застави зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших стягувачів, які не є заставодержателями, по-друге, в силу закону набуває права реалізувати своє переважне право (вимогу) у разі, якщо інша ніж обтяжувач особа, яка не є заставодержателем, набула права стягнення на предмет обтяження.

Як було зазначено вище, згідно з частиною 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. При цьому частиною 3 цієї Статті визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Враховуючи вищенаведену правову норми, можна дійти висновку, що в даному випадку, крім іншого, задоволення вимог інших стягувачів, які не є затаводержателями, можлива з залишку коштів після задоволення вимог заставодержателя, що свідчить про те, що Законом України "Про виконавче провадження" не забороняється здійснювати арешт всього майна боржника, у тому числі і заставленого.

Отже, за загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів. Виключенням з цього правила є, зокрема, умова, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, суттєве значення для вирішення спору у даній справі є встановлення дійсної вартості предмета застави на час розгляду даної справи та співвідношення такої вартості із сумою заборгованості боржника по кредитному договору ТОВ «Харківспецбуд» перед позивачем. (Аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 18.06.2013 року у справі № 5011-9/10891-2012)

Із матеріалів справи вбачається, що договір застави був укладений з метою забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з кредитного договору №04-489 від 23.07.2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Харківспецбуд-1», з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме: повернути кредит в розмірі 5000 000,00 доларів США .

Під час реєстрації обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна до вказаного реєстру внесено інформацію стосовно розміру основного зобов'язання, який складає 500 000,00 доларів США. Ніяких змін щодо визначення розміру основного зобов'язання до реєстру не внесено.

В пункті 2.3. договору застави сторони узгодили, що балансова вартість Предмету застави становить 2 450 00,00 грн., що є меншим ніж розмір основного зобов'язання боржника перед заставодержателем.

До матеріалів справи надано звіт про оцінку майна товарів обігу (автозапчастини) які є предметом застави по договору, згідно якого ринкова вартість майна станом на 01.07.2014 року складає 238 0730,00 грн., що є значно меншою ніж розмір зобов'язань по кредитному договору ( станом на 02.06.2014 року - 65622976 доларів США)

Із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна також вбачається, що приватне обтяження (застава рухомого майна) було зареєстроване 23.07.2008 року, тобто раніше ніж публічне обтяження (арешт рухомого майна), яке зареєстроване в реєстрі 16.04.2014.

Таким чином, враховуючи положення статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця, відсутні правові підстави накладення обтяження на рухоме майно боржника, яке знаходиться у заставі Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк».

Отже, суд вважає що накладення арешту на все рухоме майно Приватного АТ «Автодвір - Східна України» порушує законні права позивача, як заставодержателя, який, згідно вищевказаних норм, в разі невиконання ТОВ «Харківспецбуд-1» зобов'язань за кредитним договором №04-489 від 23.07.2007 забезпеченого заставою, має право одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами та має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Особи, які не є стороною виконавчого провадження, однак вважають, що накладення арешту на майно порушує їх права, мають звертатися до суду із заявами в порядку позовного провадження відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки їх право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця обмежене законом.

У процесі розгляду позову, пов"язаного з накладенням арешту на майно, суд перевіряє, чи були дотримані державним виконавцем вимоги закону під час накладення арешту на майно чи не порушені права позивача та третіх осіб у виконавчому провадженні, в протилежному разі звільняє майно від арешту. Суд не встановлює в такому випадку, кому належить майно - боржнику чи іншій особі, бо незалежно від цього майно повинно бути звільнене з-під арешту, позаяк арешт був накладений із порушенням зазначених у законі правил.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права. Способами захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема - визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України. За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3 цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Враховуючи вищенаведене та те, що порушене право позивача, як заставодержателя і обтяжувача з найвищим пріоритетом підлягає захисту, тобто предмет застави має бути звільнені з-під арешту, оскільки накладений арешт обмежує право позивача на реалізацію законних прав та інтересів, зокрема - звернення стягнення на майно, що перебуває у заставі позивача, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у даній справі, які складають 2436 грн. ( 2 вимоги немайнового харакрету) судового збору, у відповідності до норм ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів у рівних частинах, та підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 572, 575 Цивільного кодексу України,ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Звільнити з-під арешту, накладеного Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою від 11 квітня 2014 року у межах виконавчого провадження ВП №38112375 , майно що належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству "Автодвір-Східна Україна та передане у заставу Публічному акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк" ) згідно договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року з додатковою угодою №1 від 28.12.2009 року, а саме товари в обороті - автозапчастини відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року.

2. Скасувати заборону на відчуження, оголошену Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою від 11 квітня 2014 року у межах виконавчого провадження ВП №38112375 майно що належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству "Автодвір-Східна Україна та передане у заставу Публічному акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк" ) згідно договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року з додатковою угодою №1 від 28.12.2009 року, а саме товари в обороті - автозапчастини відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 10-491 від 23 липня 2008 року.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автодвір-Східна Україна" (код ЄДРПОУ 22707154, м. Харків, пр.Московський,303 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 2А, код ЄДРПОУ 14282829) 609 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта банк ( м. Київ, вул.Фрунзе,39 код ЄДРПОУ 34047020) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 2А, код ЄДРПОУ 14282829) 609 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з ТОВ"Харківспецбуд-1( м. Харків, вул.Корчагінців,23 кв.457 код ЄДРПОУ 33815888) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 2А, код ЄДРПОУ 14282829) 609 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м.Київ, вул. Артема, 73, ЄДРПОУ 37471975) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 2А, код ЄДРПОУ 14282829) 609 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова