Рішення

від 14.10.2014 по справі 925/1434/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 925/1434/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Боєв М.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: Леміщенко Л.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перспектива - Плюс», м. Київ

до приватного підприємства «Комерційна виробничо-технічна фірма «Колор», м. Черкаси

про стягнення 62307 грн. 87 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перспектива - Плюс» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з приватного підприємства «Комерційна виробничо-технічна фірма «Колор» 62307 грн. 87 коп., в тому числі 54674,64 грн. - основного боргу, 1065,03 грн. - три проценти річних; 6568,20 гри. - інфляційне збільшення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, про що було подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 14.10.2014 оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 20.03.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перспектива - Плюс» (позивач по справі, консигнант за договором) та приватним підприємством «Комерційна виробничо-технічна фірма «Колор» (відповідач по справі, консигнатор за договором) було укладено договір консигнації №20/3 (далі - договір), за умовами якого консигнант передає консигнаторові товари для демонстрації та продажу, відповідно до умов даного договору та по цінах, вказаних у прайс-листі, що є невід'ємною частиною цього договору. Консигнатор реалізовує товар від свого імені (п. 1.1 договору).

Строк реалізації товарів - 50 днів з дня передачі їх консигнаторові (п. 1.2 договору).

Товар передавався консигнаторові за актом приймання-передачі або за накладною (п. 4.2 Договору).

Відповідач, на підставі п. 2.1 договору, зобов'язався здійснювати оплату (перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача) за переданий йому позивачем товар по мірі реалізації, але не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання товару.

Консигнант зберігає право власності на товари до їх реалізації або до викупу їх консигнатором.

Відповідно до розділу 3 договору консигнантом у прайс-листі до договору зазначаються ціни виробника товару. Консигнатор має право встановлювати продажні ціни на товари за умови, що завищення ціни не впливатиме негативно на продаж товарів.

Різниця між продажною ціною і ціною договору надходитиме консигнаторові як плата за виконання ним доручення консигнанта.

Якщо товар не буде реалізовано протягом 50 днів, консигнатор повинен придбати одержані товари у свою власність, повністю оплативши їх вартість. Оплата проводиться протягом трьох днів по закінченні строку реалізації.

На виконання договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 619048,92 грн., в тому числі:

на суму 26601,12 грн. за видатковою накладною №36 від 09.04.2012;

на суму 36628,20 грн. за видатковою накладною №61 від 11.05.2012;

на суму 4085,76 грн. за видатковою накладною №62 від 14.05.2012;

на суму 7267,68 грн. за видатковою накладною №63 від 14.05.2012;

на суму 10214,40 грн. за видатковою накладною №64 від 14.05.2012;

на суму 86701,44 грн. за видатковою накладною №58 від 30.05.2012;

на суму 20764,80 грн. за видатковою накладною №67 від 30.05.2012;

на суму 20152,44 грн. за видатковою накладною №68 від 01.06.2012;

на суму 11970,00 грн. за видатковою накладною №70 від 07.06.2012;

на суму 5098,80 грн. за видатковою накладною №74 від 20.06.2012;

на суму 28728,00 грн. за видатковою накладною №82 від 18.09.2012;

на суму 5006,40 грн. за видатковою накладною №3 від 21.03.2013;

на суму 48207,60 грн. за видатковою накладною №4 від 29.03.2013;

на суму 52558,80 грн. за видатковою накладною №5 від 03.04.2013 та довіреністю №37 від 01.04.2013;

на суму 54885.60 грн. за видатковою накладною №6 від 05.04.2013;

на суму 24150,00 грн. за видатковою накладною №8 від 07.04.2013;

на суму 54803,28 грн. за видатковою накладною №12 від 24.04.2013;

на суму 17695,44 грн. за видатковою накладною №13 від 26.04.2013;

на суму 34376,16 гри. за видатковою накладною №21 від 18.05.2013;

на суму 25032,00 грн. за видатковою накладною №22 від 21.05.2013;

на суму 37464,00 грн. за видатковою накладною №25 від 28.05.2013;

на суму 6657,00 грн. за видатковою накладною №36 від 17.09.2013.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання з оплати переданого йому товару виконав частково, сплативши у безготівковій формі лише 564374,28 грн., а саме:

09.04.2012 - 10 640,45 грн. - банківська виписка за 09.04.2012

13.04.2012 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 13.04.2012

28.04.2012 - 10 960,67 грн., 36 628,20 грн. - банківська виписка за 28.04.2012

04.05.2012 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 04.05.2012

10.05.2012 - 4 085,76 грн. - банківська виписка за 10.05.2012

11.05.2012 - 10 214,40 грн. - банківська виписка за 11.05.2012

14.05.2012 - 2 267,68 грн. - банківська виписка за 14.05.2012

16.05.2012 - 36 701,44 грн. - банківська виписка за 16.05.2012

08.06.2012 - 5 000, 00 грн. - банківська виписка за 08.06.2012

06.08.2012 - 5615,30 грн. - банківська виписка за 06.08.2012

16.08.2012 - 5 271,94 грн. - банківська виписка за 16.08.2012

31.08.2012 - 5 346,64 грн. - банківська виписка за 31.08.2012

10.09.2012 - 10 325,60 грн. - банківська виписка за 10.09.2012

26.09.2012 - 10 000,00 грн. - банківська виписка за 26.09.2012

16.10.2012 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 16.10.2012

25.10.2012 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 25.10.2012

23.11.2012 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 23.11.2012

30.11.2012 - 25 000,00 грн. - банківська виписка за 30.11.2012

01.03.2013 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 01.03.2013

13.03.2013 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 13.03.2013

18.03.2013 - 48213,00 грн. - банківська виписка за 18.03.2013

19.03.2013 - 107 453,00 грн. - банківська виписка за 19.03.2013

29.03.2013 - 25 000,00 грн. - банківська виписка за 29.03.2013

23.04.2013 - 54 650,20 грн. - банківська виписка за 23.04.2013

16.05.2013 - 30 000,00 грн. - банківська виписка за 16.05.2013

27.06.2013 - 15 000,00 грн. - банківська виписка за 27.06.2013

26.07.2013 - 15 000,00 грн. - банківська виписка за 26.07.2013

08.08.2013 - 15 000,00 грн. - банківська виписка за 08.08.2013

16.09.2013 - 20 000,00 грн. - банківська виписка за 16.09.2013

08.04.2014 - 2 500,00 грн. - банківська виписка за 08.04.2014

14.05.2014 - 2 500,00 грн. - банківська виписка за 14.05.2014

02.06.2014 - 10 000,00 грн. - банківська виписка за 02.06.2014

20.06.2014 - 5 000,00 грн. - банківська виписка за 20.06.2014

18.07.2014 - 1 000,00 грн. - банківська виписка за 18.07.2014

Остання партія товару була передана відповідачу 17.09.2013.

Станом на цю дату відповідач здійснив оплату за товар на загальну суму 543 374,28 грн.

Після спливу 90 днів з моменту передачі відповідачу останньої партії товару, тобто станом на 18.12.2013 сума неоплаченого відповідачем товару становила 75 674,64 грн., а отже, на підставі п. 2.1 договору, у відповідача виник борг перед позивачем у відповідному розмірі, суму якого відповідач згодом зменшив до 54 674,64 грн., сплативши протягом 2014 року (до 18.07.2014) 21 000 грн. Після цього погашення заборгованості припинилось.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача за договором на момент подання позову складає 54 674,64 грн., як різниця між вартістю фактично переданого товару (619 048,92) та сумою фактично сплачених відповідачем коштів за нього (564 374,28).

Між сторонами були підписані Акти звіряння взаємних розрахунків: за період 01.03.2013 - 22.05.2013, яким зафіксована заборгованість відповідача на користь позивача у розмірі 96 553,64 грн., та за період 2013 року, яким зафіксована заборгованість відповідача на користь позивача станом на 31.12.2013 у розмірі 75 674,64 грн.

Позивач укладений між сторонами договір за правовою природою вважає змішаним, таким, що містить у собі елементи договору консигнації (товар передається позивачем відповідачу для здійснення ним подальшої реалізації такого товару від свого імені) та договору поставки (взаємні зобов'язання позивача та відповідача - поставка товару та його оплата).

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 54 674,64 грн. основного боргу на підставі договору.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2007 №1409 під договором консигнації слід розуміти операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

За правовою природою договір консигнації на продаж продукції є договором комісії.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У судовому засіданні та позовній заяві позивач зазначає, що повністю виконав свої договірні зобов'язання.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві на позов у задоволенні позову просила відмовити, обґрунтовуючи наступним.

За доводами позивача договір відноситься до змішаних договорів, що містить елементи договорів поставки та консигнації. З огляду на дане, позивачем застосовано положення закону, що регламентують порядок укладення та виконання договору поставки.

Між позивачем та відповідачем у 2012 укладались два договори: представництва та консигнації без зазначення номера договору.

Як за умовами першого, так і за умовами другого позивач передавав відповідачеві свою продукцію «планта-віта» за цінами відповідно до прайса для демонстрації та продажу даної продукції на території Черкаської області. При цьому за договором представництва сторони погодили порядок оплати за наданий на реалізацію товар як на умові передплати так і на інших умовах, обумовлених сторонами без зазначення конкретних часових меж.

З аналізу змісту доданих до позовної заяви видаткових накладних, які за доводами позивача підтверджують відпуск товару відповідачеві за умовами договору консигнації, вбачається здійснення поставки товару на підставі договору №20/3 від 20.03.2012. Наявні у відповідача екземпляри договорів представництва та консигнації не містять інформації про присвоєння номера договору. Не містить посилань на договір і надані позивачем акти звірки за 2013 рік. Зважаючи на дане, посилання позивача на здійснення передачі товару по доданим накладним саме за договором консигнації безпідставні та не доведені.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із положеннями п. 1.7. постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Відповідач зазначає, що жодних вимог щодо необхідності перерахування грошових коштів за передану продукцію від позивача не надходило.

Зважаючи на вищевикладене, відповідачем не допущено порушення грошового зобов'язання перед позивачем.

Відповідач не погоджується із вказаною позивачем сумою заборгованості. В підтвердження наявності заборгованості позивачем надано видаткові накладі із переліком переданої продукції та її вартістю. Позивач не заперечує проти того, що вартість переданого товару обумовлювалась прайсом підприємства. Позивачем також додано до матеріалів позову копію прайсу із відповідним переліком продукції та цінами. Проте зі змісту обох договорів вбачається, що продукція мала б передаватися відповідачеві за ціною прайса з урахуванням 30% знижки (п. 1.3. договору консигнації та п. 3.1. договору представництва). Надані видаткові накладні містять інформацію про ціну продукції відмінну від обмовленої в договорах, укладених між сторонами спору. Наприклад, вартість 1000 л добрива «Планта-Віта» зернові за умовами договору мала б становити та відповідно до наданого позивачем прайсу 18 547,20 грн. без ПДВ ( 23 184,00 з ПДВ):

33 120,00 (вартість з ПДВ 1000 л за прайсом) - 9 936,00 (30% від вартості з ПДВ за прайсом) = 23 184,00 грн.

Натомість за видатковою накладною №36 від 09.04.2012 добриво «Планта-Віта» зернові в кількості 1000 л відпущено за ціною 21 280,00 грн. без ПДВ (25 536,00 грн. з ПДВ), що не відповідає ні вартості продукції за умовами договору, ні цінам, зазначеним у наданому прайсі позивача.

Різниця між нарахованою за накладною №36 сумою та вартістю даної продукції за договором консигнації складає 2352,00 грн. ( 25 536,00 -23184,00=2352,00).

Аналогічна невідповідність договірної ціни вбачається з аналізу видаткових накладних:

№61 від 11.05.2012 добриво «Планта-Віта» універсальне в кількості 1530 л відпущено за ціною 30 523,50 грн. без ПДВ (36 628,20 грн. з ПДВ).

Відповідно до наданого позивачем прайсу вартість продукції за договором мала б складати: 47368,80 грн. (вартість 1530 л з ПДВ за прайсом) - 14210,64 грн. (30% від вартості з ПДВ за прайсом) =33158,16 грн. з ПДВ.

Різниця між нарахованою за накладною №61 сумою та вартістю даної продукції за договором консигнації складає 3470,04 грн. (36 628,20 - 33158,16=3470,04).

№58 від 30.05.2012 добриво «Планта-Віта» кукурудза в кількості 2800 л відпущено за ціною 58 408,00 грн. без ПДВ (70089,60 грн. з ПДВ).

Відповідно до наданого позивачем прайсу вартість продукції за договором мала б складати: 91 056,00 (вартість 2800 л з ПДВ за прайсом) - 27316,80 грн. (30%) від вартості з ПДВ за прайсом) =63739,20 грн. з ПДВ

Різниця між нарахованою за накладною №58 сумою та вартістю даної продукції за договором консигнації складає 6350,40 грн. (70089,6 - 63739,20= 6350,40).

№82 від 18.09.2012 добриво «Планта-Віта» універсальне в кількості 1200 л відпущено за ціною 23940грн. без ПДВ (28728,00 грн. з ПДВ).

Відповідно до наданого позивачем прайсу вартість продукції за договором мала б складати: 37 152,00 (вартість 1200 л з ПДВ за прайсом) - 1145,60 (30% від вартості з ПДВ за прайсом) =26006,40 грн.

Різниця між нарахованою за накладною №82 сумою та вартістю даної продукції за договором консигнації складає 2721,60 грн. (28728,00 - 26006,40= 2721,60).

Загальна сума різниці між нарахованою за вищевказаними накладними та договірною вартістю продукції становить 14 894,04.

Отже, відповідач вважає, що договірна ціна за продукцію не відповідає сумам зазначеним у наданих позивачем видаткових накладних.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Так, на думку позивача, укладений між сторонами договір консигнації є змішаним та містить елементи договору поставки. З огляду на дане, позивачем до спірних правовідносин застосовуються норми і положення законодавства про договірні зобов'язання поставки. Відповідач вважає таку позицію хибною.

Правилами застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» затвердженими Постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 №247/95-ВР, визначено поняття консигнаційної операції, відповідно до якого це є - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Отже, вказаний договір за своїм змістом відноситься до договорів комісії. В силу ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 договору консигнації консигнант передає консигнаторові товари для демонстрації та продажу. При цьому право власності на товар до консигнатора не переходить. Відповідно до п. 2.2. договору, консигнант зберігає право власності на товари до їх реалізації або до їх викупу консигнатором.

Наведене вище свідчить про те, що сума вартості продукції переданої позивачем відповідачу не є заборгованістю, як те вказано в позовній заяві, оскільки дана продукція є власністю позивача. За умовами договору консигнації зобов'язання щодо перерахування коштів позивачеві виникає у відповідача після реалізації переданого товару (продукції).

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на захист цивільних прав та інтересів особи і способи їх захисту. Абзацом другим ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, ніж тими, що передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Обираючи спосіб захисту та заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за зобов'язаннями відповідача, що виникли із договору консигнації, і посилаючись в обґрунтування своїх вимог на умови Договору консигнації, позивач не довів, що відповідач реалізував товар, тому за умовами Договору виникли правові підстави для стягнення з нього вказаної суми.

Сам факт передачі товару відповідачу та звірки розрахунків сторонами не свідчить про наявність підстав для стягнення 62 307,87 грн. Вимог з інших підстав позивач не заявляє.

Позивач не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення власного майна та/або викупу товару та сплати його вартості.

Суд вважає, що заперечення відповідача проти позову безпідставні, оскільки строк виконання зобов'язань та ціна товару були визначені сторонами умовами договору.

Відхиляє суд й заперечення відповідача про те, що позивачем до спірних правовідносин застосовуються норми і положення законодавства про договірні зобов'язання поставки, в той час як договір за своїм змістом відноситься до договорів комісії.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 54674 грн. 64 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 1065 грн. 03 коп. - трьох процентів річних, 6568 грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань.

Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Комерційна виробничо-технічна фірма «Колор» (вул. Героїв Сталінграда, 42, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14186563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перспектива - Плюс» (вул. Петропавлівська, 37, м. Київ, ідентифікаційний код 36413854): 54674 грн. 64 коп. боргу, 1065 грн. 03 коп. трьох відсотків річних, 6568 грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 17 жовтня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз