Постанова

від 16.10.2014 по справі 923/930/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р.Справа № 923/930/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - Є.О. Бендерук,

за участю представників сторін :

від позивача: не з' явився,

від відповідача: К.Ю. Боін,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Херсонська меблева фабрика"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р.

у справі № 923/930/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні

до Приватного акціонерного товариства "Херсонська меблева фабрика"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення 27 022,91грн.,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Херсонська меблева фабрика" про стягнення 27 022,91грн. надмірно виплачених пенсійних коштів.

Позовні вимоги заявлені на підставі статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 1166 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що видані відповідачем довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії ОСОБА_2 містили недостовірну інформацію, що призвело до переплати пенсійних коштів і завданню у зв'язку з цим матеріальної шкоди позивачу у вказаній сумі.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 10.07.2014р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р. позовні вимоги задоволено з мотивів їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянтом зазначено про те, що справу розглянуто судом з порушенням правил підвідомчості, оскільки виходячи із положень статті 3, частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України даний спір не є спором про відшкодування шкоди, що виникла у зв'язку з виконанням будь-якого цивільно-правового або господарсько-правового договору, а є спором про повернення надміру сплачених пенсійних коштів, вимоги про стягнення яких заявлено позивачем з приводу виконання своїх повноважень, визначених у пункті 5 Положення про управління Пенсійного фонду України. Також скаржник послався на невірне застосування судом норм статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які встановлюють обов'язок повернення надмірно сплачених пенсійних коштів в результаті надання неправдивих відомостей саме пенсіонера, а не страхувальника - роботодавця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення у зв'язку з її безпідставністю. Одночасно Управління Пенсійного фонду в м.Херсоні просило розглянути справу без участі і його представника.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

На обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні з 11.01.2004р. перебуває та отримує пенсію ОСОБА_2 (а.с.6).

29.01.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона із заявою про перерахунок пенсії за віком з більшого заробітку (а.с.12).

На підставі виданої відповідачем довідки від 09.10.2008р. №156 про заробітну плату за період з 01.09.1981р. по 31.08.1986р. та довідки від 02.02.2009р. №13 про заробітну плату за період з 01.01.1995р. по 31.12.1999р., ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії, про що свідчить розрахунок №3 та розпорядження № 176697 від 05.02.2009р. та (а.с.13, 14, 15, 16-18).

22.04.2014р. Управлінням Пенсійного фонду України у м.Херсоні проведено перевірку достовірності даних, які містять у собі видані відповідачем довідки від 09.10.2008р. №156 та від 02.02.2009р. №13 про заробітну плату ОСОБА_2, про що складено відповідні акти №818 та №819 (а.с. 19-20, 22).

Актом перевірки від 22.04.2014р. №818 встановлено, що між довідкою від 09.10.2008р. та особовими рахунками виявлено розбіжності, у зв'язку з чим витребувано нову довідку про заробітну плату.

Актом перевірки від 22.04.2014р. №819 розбіжностей між довідкою від 02.02.2009р. та особовими рахунками не встановлено.

За результатами перевірок відповідачем видано довідку від 10.04.2014р. №13 про суму заробітку третьої особи для обчислення пенсії за період з вересня 1981 року по грудень 1986 року, а також, довідку від 10.04.2014р. № 13/1 про суму заробітку третьої особи для обчислення пенсії за період з січня 1995 року по грудень 1999 року (а.с.21, 23).

На підставі виданої відповідачем довідки від 10.04.2014р. №13 про суму заробітку третьої особи для обчислення пенсії за період з вересня 1981 року по грудень 1986 року позивачем був проведений перерахунок пенсії третій особі з 01.02.2009р. За результатами цього перерахунку, за період з 01.02.2009р. по 31.05.2014р. ОСОБА_2 надмірно виплачено пенсійних коштів в розмірі 27 022,91 грн., що підтверджується протоколом від 12.05.2014р., а також вбачається з листа від 22.05.2014р. № 4014/04-01 Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (а.с. 27, 28-30).

Згідно із підпунктами 1, 5 пункту 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах в містах, а також містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 №8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р. №5-5), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

У відповідності до частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на встановлені обставини та норми законодавства у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок видачі недостовірних документів, у розмірі надмірно виплачених пенсійних коштів у сумі 27 022,91грн.

Твердження відповідача відносно того, що обов'язок повернення надмірно сплачених пенсійних коштів в результаті надання неправдивих відомостей покладається саме на пенсіонера, а не страхувальника - роботодавця, не заслуговують на увагу, оскільки приписами статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" такий обов'язок покладено на пенсіонера у тому випадку, якщо переплата пенсійних коштів виникла внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо). Натомість матеріалами справи підтверджено, що даний спір виник внаслідок подання відповідачем як страхувальником недостовірної довідки про заробітну плату, що спричинило переплату пенсійних коштів третій особі і завданню у зв'язку з цим матеріальної шкоди, яку відповідач повинен відшкодувати на підставі частини 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника стосовно непідвідомчості даного спору господарським судам судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно із статтею 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності та у випадках, передбачених законодавчими актами України - державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (корпоративні спори).

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер (пункти 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р.).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що даний спір підвідомчій господарському суду, виходячи з суб'єктного складу сторін (обидві сторони є юридичними особами) та участі у спорі суб'єкта господарювання (ПАТ "Херсонська меблева фабрика"), а також виникнення спору з відносин, які врегульовано статтею 1166 Цивільного кодексу України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а, відтак, підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого господарського суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р. у справі №923/930/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 17.10.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко