Постанова

від 01.10.2014 по справі 910/25040/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 910/25040/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 01.10.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд - Інвест"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року

у справі №910/25040/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд - Інвест"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання договорів продовженими та стягнення 986 195,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/25040/13 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/25040/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі №910/25040/13 прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Київміськбуд - Інвест" до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 01.10.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності її представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, розпорядженням №1654 від 06.08.2001 року виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було вирішено, зокрема, виконати будівництво підземного пішохідного переходу з нежилими приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка у 2001 році.

17.10.2003 року виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) було винесено розпорядження №1933 "Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва підземного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка", за змістом якого переможцем відповідного конкурсу із залучення інвесторів визначено позивача (ТОВ "Київміськбуд - Інвест").

22.10.2003 року між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації (далі - організатор конкурсу), ТОВ "Київміськбуд-Інвест" (далі - інвестор) та Комунальною корпорацією "Київавтодор" було укладено інвестиційний договір №049-13/і/9, відповідно до п. 1.1 якого інвестор прийняв на себе функції інвестора та замовника будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка (об'єкт інвестування) та зобов'язався здійснити будівництво об'єкту інвестування за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій, умов цього договору та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

29.04.2004 року Київською міською радою було прийнято рішення №245/1455 "Про передачу ТОВ "Київміськбуд-Інвест" земельної ділянки для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною об'єкту інвестування.

На виконання вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування, 06.08.2004 року між Київською міською радою (далі - орендодавець) та ТОВ "Київміськбуд-Інвест" (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 19 582 кв.м., що розташована під проїжджою частиною на вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:76:089:0001, для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу (далі за текстом - договір №91-6-00357).

Відповідно до п. 3.1 договору №91-6-00357 сторони погодили дворічний строк його дії.

Згідно з п. 8.3 вказаного правочину після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Рішенням №225/886 від 22.02.2007 року Київської міської ради було вирішено поновити на 2 роки договори оренди земельних ділянок, що укладені на підставі рішення №245/1455 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" спірної земельної ділянки.

04.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір, зареєстрований в реєстрі за №223 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 06.07.2007 року за №91-6-00669 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до п. 1 якого поновлено на 2 роки з 23.10.2006 року договір оренди земельної ділянки №91-6-00357.

В подальшому, рішенням №889/889 від 18.12.2008 року Київської міської ради внесено зміни до рішення №225/886 від 22.02.2007 року відповідача про поновлення спірного договору, а саме замінено слова "2 роки" на "7 років".

29.09.2009 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, зареєстрований в реєстрі за №713 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 18.11.2005 року за №91-6-00870 у книзі записів державної реєстрації договорів, яким в п. 1 договору від 04.07.2007 року слова "2 роки" замінено на "7 років".

Також встановлено, що в п. 4.6 інвестиційного договору №049-13/і/9 від 22.10.2003 року позивач зобов'язався виконувати функції замовника капітального будівництва об'єкта інвестування, у тому числі, підготувати проект розпорядження Київської міської державної адміністрації про будівництво об'єкту інвестування.

Пунктом 4.1.14 вказаного інвестиційного договору в редакції додаткової угоди №1 від 27.09.2007 року інвестор зобов'язався розпочати будівництво не пізніше 30.05.2008 року.

Як слідує із позовної заяви, листами вих. №4 від 26.02.2008 року, вих. №11 від 28.03.2008 року, вих. №10 від 20.10.2009 року, вих. №14 від 23.11.2009 року, вих. №1 від 11.01.2010 року та вих. №21/10/2013 року від 21.10.2013 року ТОВ "Київміськбуд-Інвест" зверталось до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами видати розпорядження про надання дозволу на початок будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною на вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м. Києва. Однак, як вказує позивач, станом на теперішній час такого розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) не видано.

У зв'язку з викладеними обставинами, ТОВ "Київміськбуд-Інвест" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на закінчення строку дії договору №91-6-00357 та наявність підстав для його поновлення до 23.10.2022 року.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 вказаного Кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст.125 Земельного кодексу України у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується факт проведення державної реєстрації договору №91-6-00357 та додаткових договорів до нього від 04.07.2007 року та від 29.09.2009 року, позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки площею 19 582 кв.м., що розташована під проїжджою частиною на вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:76:089:0001 на умовах, визначених договором №91-6-00357.

Крім того, як слідує із умов додаткових угод договір №91-6-00357 було поновлено на сім років з 23.10.2006 року, а отже строк дії вказаного договору закінчився 23.10.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Згідно з п. 8.3 договору №91-6-00357 після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Пунктом 2.17 Постанови №6 від 17.05.2011 року постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 року). Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 33 вказаного Закону України орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ч. 6 вказаної статті у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи судом прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Крім того, частинами 3, 4 ст.33 Закону України "Про оренду землі" встановлено певний порядок надсилання та погодження проекту додаткової угоди, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умови договору та залежно від наявності або відсутності заперечень до такого проекту - прийняття відповідного рішення. Частиною 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачено не тільки "відсутність" заперечень орендодавця, а й необхідність укладення додаткової угоди між орендодавцем та орендарем. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Проте, як слідує із матеріалів справи, позивачем не було дотримано вимог, які викладені в ст. 33 Закону України "Про оренду землі"щодо повідомлення орендодавця про укладення договору оренди землі на новий строк.

Також, матеріали справи не містять доказів направлення ТОВ "Київміськбуд-Інвест" повідомлення на адресу Київської міської ради про поновлення договору №91-6-00357. За змістом пояснень сторін, таке повідомлення, як і проект відповідної додаткової угоди, позивачем не направлялись.

Відповідно до листа вих.№05700291-25458 від 03.12.2013р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд-Інвест" про поновлення договору № 91-6-00357 через приймальню Київської міської ради до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надходило.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено безпідставність посилання позивача лише на положення ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" без врахування інших положень вказаної статті у їх сукупності.

В той же час, як слідує із приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" право на поновлення договору оренди землі реалізується шляхом здійснення орендарем певних активних дій, а саме направлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Одночасно, виходячи зі змісту ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", обов'язок укласти договір оренди на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди землі виникає у орендодавця за результатами розгляду отриманого від орендаря листа-повідомлення з проектом відповідної додаткової угоди.

Отже, з огляду на викладене, спростовуються доводи позивача про порушення відповідачем його права на поновлення договору, зокрема, позивачем не було доведено суду, що відповідач взагалі ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди або відмовляється її підписувати. В матеріалах справи не міститься доказів висловлення Київською міською радою заперечень з приводу поновлення договору шляхом укладення певної додаткової угоди.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що вказані обставини свідчать про те, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору №91-6-00357, що виключає підстави для поновлення вказаного договору оренди на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі" в судовому порядку.

Крім того, за змістом положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) по закінченню строку, на який його було укладено, має орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.12.2013 року вх. №1593/9126-59-18-05-28 наданого на запит прокурора, позивач станом на 10.12.2013 року має заборгованість по орендній платі у розмірі 4 872 825,00 грн. по спірному договору, що також підтверджується поясненнями самого позивача (т. 1, арк. 9), який зазначає, що з травня 2009 року зупинив виконання свого зустрічного обов'язку щодо перерахування орендної плати. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Тобто, наведене свідчить про неналежне виконання з боку позивача умов договору №91-6-00357, тоді як за умовами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача на поновлення договору оренди виникає лише за умов належного виконання орендарем своїх обов'язків.

Також, відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 року №12 встановлено, що господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16ЦК України) способам захисту порушеного права.

Отже, з огляду на зазначене слідує, що позивачем обрано неналежним спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці про відсутність підстав для визнання поновленим до 23.10.2022 року договору №91-6-00357 оренди земельної ділянки площею 19 582 кв.м (кадастровий номер 8000000000:76:089:0001), яка знаходиться під проїжджою частиною по вул. Володимирській на ділянці від вул. Льва Толстого до бул. Тараса Шевченка у Голосіївському районі м. Києва, що укладений 06.08.2004 року між Київською міською радою та ТОВ "Київміськбуд-Інвест", на тих самих умовах.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з Київської міської ради збитків в сумі 986 195,36 грн., що є сплаченою орендною платою за період, коли ТОВ "Київміськбуд-Інвест" не мало можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначення, а саме для будівництва пішохідного переходу, внаслідок бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність у вигляді стягнення збитків за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Київської міської ради; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними.

Проте, всупереч викладеним вище вимогам закону, позивачем не було наведено суду належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів обґрунтованості своїх позовних вимог. Зокрема, ТОВ "Київміськбуд-Інвест" не було доведено порушення його прав внаслідок протиправної поведінки відповідача.

За змістом позовної заяви, позивач посилається на ті обставини, що всупереч п. 4.1.6 інвестиційного договору №049-13/i/9 від 22.10.2003 року виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) не було видано розпорядження про надання ТОВ "Київміськбуд-Інвест" дозволу на будівництво підземного пішохідного переходу. Як наслідок, за твердженнями позивача, ТОВ "Київміськбуд-Інвест" було позбавлено можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, чим позивачу були завдані збитки у вигляді зайво сплаченої орендної плати в сумі 986 195,36 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не зазначено, якими саме діями Київської міської ради йому заподіяно збитків, у тому числі, при виконанні умов договору №91-6-00357. Матеріалами справи не підтверджується порушення Київською міською радою будь-яких обов'язків орендодавця за вказаним договором. Також позивачем не доведено, що до повноважень відповідача відноситься вирішення питань про видачу дозволів на будівництво.

Пунктом п. 4.6 інвестиційного договору №049-13/і/9 від 22.10.2003 року позивач зобов'язався виконувати функції замовника капітального будівництва об'єкта інвестування, у тому числі, підготувати проект розпорядження Київської міської державної адміністрації про будівництво об'єкту інвестування, що не було виконано позивачем.

Крім того, судом не встановлено факту заподіяння позивачу збитків, про стягнення яких заявлено даний позов.

Водночас, місцевим господарським судом вірно встановлено, що заявлені до стягнення збитки в розмірі 986 195,36 грн. фактично є сумою орендної плати, яка була сплачена позивачем за період з березня 2008 року по березень 2009 року на виконання договору №91-6-00357.

Як стверджує позивач, оскільки ТОВ "Київміськбуд-Інвест" було позбавлено можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, то орендна плата в розмірі 986 195, 36 грн. є збитками.

Однак, такі твердження є безпідставними, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату передбачений ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та п. 8.4 договору №91-6-00357, який на момент здійснення вказаних орендних платежів був чинним та обов'язковим для виконання його сторонами.

Разом з тим, ані законом, ані умовами вказаного договору обов'язок сплачувати орендну плату не поставлений в залежність від отримання орендарем дозволу на будівництво та здійснення забудови орендованої земельної ділянки.

Тобто, невикористання земельної ділянки за цільовим призначення не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату, а тому грошові кошти в сумі 986 195,36 грн. не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача на положення ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. При цьому, господарський суд виходить з того, що вказана норма закону не регулює спірні правовідносини та не встановлює підстав для стягнення збитків, про які зазначає позивач.

Отже, з огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність в діях Київської міської ради неправомірної поведінки, не вбачається і такого елементу цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 986 195,36 грн. збитків, які завдані порушенням договору №91-6-00357.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/25040/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київміськбуд - Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/25040/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/25040/13 залишити без змін.

3. Справу №910/25040/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко