Постанова

від 14.10.2014 по справі 915/1220/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 915/1220/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів: розглянувши матеріали касаційної скарги Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., Заступника прокурора Одеської області на постановувід 08.01.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1220/13 за позовомМиколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідачів: 1. Березанської районної державної адміністрації 2. Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" провизнання незаконними розпоряджень, визнання недійсними договорів і державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки, за участю представників: Генпрокуратури - позивача - Баклан Н.Ю. не з'явились відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи -не з'явились не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, виступаючи в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1324 від 15.11.2007; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладений 16.11.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Березанський мерідіан"; визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 69 від 26.01.2009; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26, укладений 26.01.2009 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Березанський мерідіан"; визнати недійсним Державний акт серії ЯЗ № 140838 на право власності Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26; повернути зазначену земельну ділянку (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0355) грошовою оцінкою 141489 грн. до державної власності у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство"

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 у справі №915/1220/13 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Таран С.В., позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1324 від 15.11.2007, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладений 16.11.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Березанський мерідіан". В іншій частині позову відмовлено.

Заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав до Вищого господарського суду України касаційну скарзі з вимогою скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 21, 60, 84, 149 Земельного кодексу України; ст. ст. 83, 88 Водного кодексу України; ст.ст. 4, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що спірна земельна ділянка державної власності знаходилась у постійному користуванні Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" і відносилась до земель лісогосподарського призначення, отже, могла використовуватись виключно для ведення лісового господарства та не могла бути передана у приватну власність. До того ж, спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги, відтак, не могла передаватись у приватну власність. Скаржник також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про не встановлення меж прибережної захисної смуги, у якій знаходиться спірна земельна ділянка, з підстав відсутності проекту землеустрою щодо встановлення меж вищевказаної захисної смуги на місцевості, оскільки розмір такої захисної смуги визначений законодавством.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Картере В.І.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 у справі №915/1220/13 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 09.09.2014 постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2014 у справі № 915/1220/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 колегією суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий (доповідач), Глос О.І., Полянський А.Г. справу прийнято до касаційного провадження і призначено до розгляду на 14.10.2014 на 11 год. 10 хв.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.2014 №03-05/1990, у зв'язку з виходом з відпустки судді Бакуліної С.В., розгляд касаційної скарги у даній справі здійснюється у постійному складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 №1: головуючий Грейц К.В. (доповідач), Бакуліна С.В., Глос О.І.

Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі оскаржуються в частині відмови в задоволенні наступних позовних вимог: визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 69 від 26.01.2009; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, розташованої в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26, укладений 26.01.2009 між Березанською районною державною адміністрацією та Виробничим кооперативом "Березанський мерідіан"; визнати недійсним Державний акт серії ЯЗ № 140838 на право власності Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" на земельну ділянку площею 0,995 га, розташовану в зоні відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26; повернути зазначену земельну ділянку (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0355) грошовою оцінкою 141489 грн. до державної власності у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

Судами попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог у справі встановлено, що 26.01.2009 Березанською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 69 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" про продаж Виробничому кооперативу "Березанський мерідіан" земельної ділянки загальною площею 0,995 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26, з земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", для комерційного використання під розміщення туристичного готелю, що знаходиться у його користуванні згідно договору оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки згідно висновку експертної оціночної вартості у розмірі 141489 грн.

На підставі вищевказаного розпорядження 26.01.2009 між Березанською районною державною адміністрацією (продавець) та Виробничим кооперативом "Березанський мерідіан" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з умовами якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку (кадастровий № 4820983900:09:000:0355) загальною площею 0,995 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради с. Рибаківка, квартал п'ятий, 26, Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, будинок, належне покупцеві на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2008 у справі № 17/499/08, право власності на який зареєстроване Березанською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 29.08.2008 за реєстраційним № 24523812, номер запису 905 в книзі 25, з цільовим призначенням - для комерційного використання під розміщення та обслуговування туристичного готелю (п. 1 договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 5.1, 5.2, 8.1, 9.1 даного договору продавець гарантував, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент укладення договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових прав щодо неї немає. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розпорядження райдержадміністрації про продаж земельної ділянки є підставою для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникає у покупця після одержання державного акта на право приватної власності на землю та його державної реєстрації. Всі спори, які можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а при неможливості вирішення спорів - шляхом переговорів в судовому порядку. Цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення.

Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено 26..01.2009 і зареєстровано в реєстрі за №129.

Господарськими судами також встановлено, що 13.02.2009 Виробничому кооперативу "Березанський мерідіан" видано Державний акт серії ЯЗ № 140838 на право власності на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на виявлені під час перевірки Миколаївською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері обставини передачі в оренду, а надалі і в приватну власність спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, яка до того ж розташована на відстані приблизно 20м від урізу води Березанського лиману в межах його прибережної захисної смуги, Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Миколаївської області з даним позовом, вимоги якого обґрунтовано, зокрема, приписами ст.ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 219 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України.

Задовольняючі позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1324 від 15.11.2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.11.2007, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне розпорядження прийняте із порушенням вимог діючого законодавства, а тому укладений на його підставі договір підлягає визнанню недійсним. Судові акти в цій частині не є предметом касаційного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову щодо подальшого продажу спірної земельної ділянки, господарські суди виходили з недоведеності знаходження цієї земельної ділянки в прибережній захисній смузі Березанського лиману з огляду на не встановлення меж прибережної захисної смуги з підстав відсутності проекту землеустрою щодо встановлення меж вищевказаної захисної смуги на місцевості, відтак дійшли висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 69 від 26.01.2009 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" та визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезгаданої земельної ділянки, а також вимоги про визнання недійсним Державного акту серії ЯЗ № 140838 на право власності Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" на спірну земельну ділянку.

Щодо вимоги про повернення спірної земельної ділянки до державної власності - у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" суди відмовили у задоволенні позову, оскільки задоволення позовних вимог на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, процесуальним законодавством не передбачено.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає такими, що зроблені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та п. 2 ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду відносяться, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст.ст. 1 , 88 , 90 Водного кодексу України , ст.ст. 60 , 62 Земельного кодексу України ).

Частинами 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу ). При цьому, за приписами ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної та державної власності, відповідно, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 , у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них " , з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених ст. 88 Водного кодексу України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до вищевказаного Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996 № 486, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неможливості встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги без проекту землеустрою.

При цьому, здійснюючи розгляд даної справи, як місцевим так і апеляційним господарськими судами не встановлено чи перебувала спірна земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги. Зокрема, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки документам, які подавав прокурор на підтвердження позовних вимог: плану меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Березанський лиман); акту від 03.08.2007 технічного обстеження ділянок лісового фонду Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання, де зазначено, що обстежена ділянка розміщена в межах забороненої для експлуатації водоохоронної зони Чорного моря та має водоохоронне значення; висновку державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 1710.2007, де зазначено, що із півдня земельна ділянка межує з прибережною зоною лиману; погодженню від 03.10.2007 Санітарно-епідеміологічною станцією Березанського району Миколаївської області проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельної ділянки, де зазначено розміщення спірної земельної ділянки стосовно навколишніх територій, а саме - межування на півдні з Березанським лиманом.

При цьому, суди також не визначили конкретної категорії (цільового призначення) спірної земельної ділянки, адже за приписами п. "б" ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду відносяться, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами , а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Таким чином, не встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є суттєвим порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

З огляду на зазначені процесуальні порушення фактично залишились без розгляду по суті похідні позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а також про визнання недійсним Державного акту серії ЯЗ № 140838 на право власності Виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" на спірну земельну ділянку

Щодо вимоги про повернення спірної земельної ділянки до державної власності - у постійне користування Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" суди відмовили у задоволенні позову, посилаючись на те, що задоволення позовних вимог на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, процесуальним законодавством не передбачено.

Втім, колегія суддів вважає, що судами під час розгляду справи достеменно не визначено форму власності спірної земельної ділянки (приналежність до державної чи то комунальної власності до її передачі в оренду/продажу) з метою встановлення належного землевласника/землекористувача, якому земля має бути повернена у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу, в порядку застосування наслідків недійсності угоди , а не в залежності від наявності/відсутності самостійних позовних вимог третьої особи в цій частині.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 111 9 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови в позові, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1220/13 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2013 у цій справі скасувати в частині відмови в позові і в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

В інший частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді C.В. Бакуліна

О.І.Глос