Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/14181/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14181/14 13.10.14 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС"

про стягнення 204 163,34 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Горбан А. В. дов. № 1282-О від 15.04.2014 р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС" про стягнення 204 163,34 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 4 083,27 грн. також покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі №910/14181/14 та призначено розгляд справи на 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/14181/14 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/14181/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/14181/14 до свого провадження та призначила розгляд справи на 08.09.2014.

08.09.2014 на адресу Господарського суду міста Києва, від відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 розгляд справи відкладався на 22.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 розгляд справи відкладався на 13.10.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 13.10.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 13.10.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду у справі не виконали, 10.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання, відповідно до якого просили суд відкласти розгляд справи, а у разі неможливості відкладення розгляду справи, розглянути справу за наявними матеріалами та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, стверджує, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав и охоронюваних законом інтересів позивача. навмисно затягує розгляд справи по суті своїм необґрунтованими заявами про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено, враховуючи вимоги ст. 69 Господарсько процесуального кодексу, відповідно до яких спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14181/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.10.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС" (далі - Відповідач) звернувся Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Позивач) з заявою про відкриття поточного рахунку, у розділі 1 (відкриття рахунку) якої зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http:// privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір банківського обслуговування від 09.04.2013 (далі - "Договір").

Відповідно до Договору клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26001052717646 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Як встановлено судом, Позивач надав Відповідачу кредитний ліміт у розмірі 152 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою від 03.07.2014 вих. № 08.7.0.0.0/140703145406 та випискою з рахунку клієнта №26001052717646 за період з 28.10.2013 по 23.06.2014.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 3.18.1.1. вказаних Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.

Згідно з п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

У п. 3.18.2.3.4 Умов передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено судом, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 152 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 32 426,67 грн., нарахованих за період з 10.04.2013 по 23.06.2014, пені у розмірі 9 498,75 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 10 237,92 грн. за період з 10.04.2013 по 23.06.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

03.07.2014 Позивач звернувся до Відповідача з претензією №30410K3V3S0JR від 04.06.2014, якою просив погасити прострочену суму заборгованості.

Відповідачем надано суду належним чином завірені виписки по рахунку №26001052717646 за 30.07.2014 та за 12.08.2014, відповідно до яких вбачається списання Позивачем в односторонньому порядку 15 692,80 грн. - пені, 7 439,60 грн. - комісії за користування кредитом.

Приймаючи до уваги визначені Договором строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, суд встановив, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС" обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості по кредиту у розмірі 152 000,00 грн., доказів погашення цієї суми Відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги стосовно стягнення суми основної заборгованості у розмірі 152 000,00 грн. суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 32 426,67 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 9 498,75 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання та 10 237,92 грн. - комісії за користування кредитом.

З приводу стягнення пені у розмірі 9 498,75 грн. судом встановлено наступне.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок та вважає його обґрунтованим. Разом з тим, суд приймає до уваги належним чином засвідчені копії виписок з рахунку №26001052717646 від 30.07.2014 та 12.08.2014, відповідно до яких Позивачем в односторонньому порядку було списано пеню у розмірі 15 692,80 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача стосовно сплати пені за Договором вважається повністю погашеною. Суд відмічає, що сальдо заявленої до стягнення суми пені та стягненої з Відповідача в односторонньому порядку дорівнює (15 692,80 грн. - 9 498,75 грн.) 6 194,13 грн.

З приводу стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 10 237,92 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 3.18.4.4 Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Приписами п. 3.18.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів.

В той же час, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.06.2014 р. виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 10 237,92 грн.

Разом з тим, суд приймає до уваги належним чином засвідчену копію виписки з рахунку №26001052717646 від 30.07.2014, відповідно до якої Позивач в односторонньому порядку було списано комісію у розмірі 7 439,60 грн. Звідси, сума заборгованості по сплаті комісії становить (10 237,92 грн. - 7 439,60 грн.) 2 798,32 грн.

Крім того, судом приймаються до уваги ті обставини, що Позивачем в односторонньому порядку було списано з рахунку Відповідача на 6 194,13 грн. пені більше, аніж заявлено позовними вимогами до стягнення.

Враховуючи норму ст. 534 ЦК України, відповідно до якої в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу - стосовно сплати процентів і неустойки, і лише у третю - основної суми боргу, суд приходить до висновку про можливість погашення 2 798,32 грн. комісії за рахунок суми у розмірі 6 194,13 грн., як стягнених понад заявлені до задоволення вимоги.

Таким чином, суд вважає вимоги Позивача стосовно стягнення суми комісії у розмірі 10 237,92 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу стягнення заборгованості по процентам у розмірі 32 426,67 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом п. 3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3).

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, за користування Відповідачем кредитним коштами Позивачем нараховані проценти на загальну суму 32 426,67 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості по процентам за користування кредитом розмірі 32 426,67 грн.

Судом приймаються до уваги виписки по рахунку №26001052717646 за 30.07.2014 та за 12.08.2014, відповідно до яких вбачається часткове виконання Відповідачем зобов'язання у розмірі 23 132,40 грн.

Оскільки Позивачем було стягнено в односторонньому порядку суму пені у розмірі 6 194,13 грн. більшу, аніж заявлено до задоволення судом у позовній заяві, ця сума підлягає зарахуванню, за вирахуванням суми спрямованої на погашення комісії, відповідно до вимог ст. 534 ЦК України стосовно сплати заборгованості за процентами по користуванню кредитом.

Таким чином, сума заборгованості за процентами по користуванню кредитом становить: 32 426,67грн. - (6194,13 грн. - 2798,32 грн.) = 29 030,86 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості по кредиту у розмірі 152 000,00 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 29 030,86 грн. У задоволенні решти позовних вимог варто відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені частково, покладаються на сторін відповідно до розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКОН ПЛЮС" (01010, м. Київ, вул. Аістова, буд.3, кв.57; код ЄДРПОУ 37567830) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредиту у розмірі 152 000,00 грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 29 030,86 грн. та судовий збір у розмірі 3 620,64 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 17.10.2014.

Суддя А.В.Митрохіна