Постанова

від 19.01.2015 по справі 910/14181/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 910/14181/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 27.10.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року

у справі №910/14181/14 (суддя - Митрохіна А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

«ПриватБанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс»

про стягнення 204 163, 34 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Хитрова Л.В., представник за довіреністю №52 від 22.01.2010 року

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» про стягнення 204 163, 34 грн (а.с. 3-58).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредиту у розмірі 152 000, 00 грн, заборгованість по сплаті процентів у розмірі 29 030, 86 грн та судовий збір у розмірі 3 620,64 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 128-134).

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване приписами ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування від 09.04.2013 року стосовно своєчасного повернення кредитних коштів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс», 27.10.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі №910/14181/14 змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів у розмірі 29 030,50 грн (а.с. 141-144).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року апеляційну скаргу б/н від 27.10.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі №910/14181/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.12.2014 року (а.с. 139-140).

18.12.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду апелянт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс», подав заяву б/н від 18.12.2014 року (вх. №09-11/20325) про намір відмовитись від апеляційної скарги.

У судове засідання 22.12.2014 року представник апелянта не з'явився, про причини неявки відповідач суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.01.2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача.

У судове засідання 19.01.2015 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2015 року заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

09.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОН ПЛЮС» (клієнт, відповідач у справі) звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (позивач у справі) з заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 27).

У цій заяві відповідач (клієнт) погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua та тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови вказаного договору.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов та Правил - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно довідки №08.7.0.0.0/140703145406 від 03.06.2014 року про розміри встановлених кредитних лімітів, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 38), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс», станом на 11.04.2013 року розмір кредитного ліміту складав - 4 000,00 грн, станом на 25.04.2013 року - 50 000,00 грн, станом на 26.07.2013 року - 52 000,00 грн, станом на 29.10.2013 року - 152 000,00 грн, станом на 01.03.2014 року - 152 000,00 грн.

04.06.2014 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» з претензією №30410К3V3SOJ5, в якій повідомляв відповідача, що станом на 04.06.2014 року за останнім існує заборгованість у загальному розмірі 198 369,88 грн, яку позивач просив негайно погасити (а.с. 51-53), проте відповіді на дану претензію відповідач не надав, заборгованість за договором не погасив, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з позовом до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт у своїй скарзі зазначає, що між сторонами відсутній кредитний договір укладений у письмовій формі, як це передбачено ст. 207 ЦК України.

Проте такі твердження скаржника є помилковими, зважаючи на наступне.

За приписами статті 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно п. 3.18.1.16 Умов та Правил надання банківських послуг при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 09.04.2013 року про відкриття рахунку приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», колегія суддів вважає, що господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що між сторонами шляхом приєднання було укладено договір, який є фактично змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, з дотриманням вимог ст. 207 ЦК України щодо письмової форми даного виду правочину.

У підпункті 3.18.6.1 пункту 3.18 Умов та Правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 152 000,00 грн, яким останній неодноразово користувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс»(а.с. 41). При цьому, колегія суддів зазначає, що наявні виписки по рахунку відповідача є належними доказами в підтвердження факту надання кредитних коштів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, абз.2 п. 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 152 000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

За приписами ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.18.1.11. Умов та Правил встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов та Правил клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Однак, в порушення взятих на себе за договором та законом зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» своєчасно не повернуло наданих кредитних коштів, що не заперечується самим відповідачем. Доказів, які свідчили б про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» свого грошового обов'язку останнім не надано.

Київський апеляційний господарський суд, беручи до уваги наведене, вважає доведеним існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 152 000,00 грн, а тому висновок місцевого господарського суду про стягнення цих коштів є законним та обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 498,75 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом міста Києва достовірно встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідно є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.18.5.4 Умов).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» до відзиву б/н від 08.09.2014 року на позов (а.с. 72-91) були надані виписки по особовому рахунку за 30.07.2014 року та за 12.08.2014 року, з яких, як стверджував відповідач, вбачається списання з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» позивачем 23 132,40 грн.

Як вірно досліджено місцевим господарським судом, 30.07.2014 року та 12.08.2014 року з рахунку відповідача Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» було списано пеню у розмірі 15 692,80 грн, що підтверджується банківською випискою за 30.07.2014 року та за 12.08.2014 року (а.с. 90-91).

Відтак, подані документи свідчать, що під час розгляду справи у господарському суді міста Києва відповідачем фактично було сплачено, заявлені Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» до стягнення 9 498,75 грн пені. У зв'язку з чим в даній позовній вимозі позивачу було відмовлено.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З реєстраційного штампу канцелярії господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» вбачається, що позовна заява була подана позивачем до суду 11.07.2014 року, відтак на момент звернення позивача з позовом до суду та на момент порушення провадження у справі (ухвала господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року) між сторонами існував спір, серед іншого, і щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 498,75 грн. Однак в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, а саме 30.07.2014 року та 12.08.2014 року, заявлена до стягнення пеня була повністю сплачена відповідачем.

Враховуючи дані обставини, провадження у справі в частині стягнення 9 498,75 грн пені підлягає саме припиненню згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач також просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 10 237,92 грн.

Згідно п. 3.18.2.2.7 Умов та Правил клієнт зобов'язаний сплатити банку винагороду у відповідності з п.п. 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6., 3.18.4.11.

Пунктом 3.18.4.4 Умов та Правил визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість по комісії (винагороді) за користування кредитом у розмірі 10 237,92 грн.

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» банківська виписка по особовому рахунку за 12.08.2014 року (а.с. 91) свідчить, що 12.08.2014 року з рахунку відповідача Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» було списано комісію у розмірі 7 439,60 грн

А тому відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та, беручи до уваги зазначений вище п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», Київський апеляційний господарський суд зазначає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7 439,60 грн підлягає припиненню.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» перед позивачем по сплаті комісії, то колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача залишку заборгованості по комісії у розмірі 2 798,32 грн (10 237,92 грн, заявлена до стягнення сума боргу по комісії, - 7 439,60 грн, списані з відповідача 12.08.2014 грошові кошти).

Одночасно, Київський апеляційний господарський суд вважає безпідставним та неправомірним самостійне зарахування господарським судом міста Києва надмірно сплаченої пені у розмірі 6 194,13 грн (15 692,80 грн, списані грошові кошти в погашення пені - 9 498,75 грн, заявлений розмір пені) в погашення заборгованості по сплаті комісії, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Однак, господарським судом першої інстанцій не враховано загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Беручи до уваги викладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів. З наявних банківських виписок по особовому рахунку відповідача за 30.07.2014 року та 12.08.2014 року вбачається, що списання коштів у сумі 15 692,80 грн було направлено саме на погашення пені, як зазначено у призначенні цих платежів. Жодних письмових домовленостей між сторонами щодо порядку зарахування коштів відповідача суду не надано, позивач не звертався до господарського суду міста Києва з відповідними заявами про зарахування сплачених відповідачем коштів і про порядок такого зарахування, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що застосування судом першої інстанції ст. 534 ЦК України та самостійне зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в погашення боргу з винагороди (комісії) банку всупереч призначення платежу є неправомірним.

Відтак сума боргу з оплати винагороди Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» у розмірі 2 798,32 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон плюс».

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам у розмірі 32 426,67 грн. Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом п. 3.18.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3).

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов та Правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, за користування відповідачем кредитним коштами позивачем нараховані проценти на загальну суму 32 426,67 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом.

Одночасно, колегія суддів зазначає про неправомірність самостійної зміни судом першої інстанції призначення платежу зі сплачених відповідачем грошових коштів, які призначались в оплату пені, та самостійного зарахування цих коштів в порядку ст. 534 ЦК України на оплату заборгованості по комісії у розмірі 6 194,13 грн та по процентам за користування кредитом у розмірі 3 395,81 грн, з тих підстав, які були наведені вище. А тому, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» на користь позивача підлягає стягненню сума боргу зі сплати процентів в розмірі 32 426,67 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, дійшла до висновку про часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/12464/13 з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» 187 224,99 грн суми боргу, з яких 152 000, 00 грн заборгованість зі сплати кредиту, 2 798,32 грн заборгованість зі сплати комісії (винагороди банка) по кредиту, 32 426,67 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Провадження у справі і частині стягнення 9 498,75 грн пені та 7 439,60 грн боргу зі сплати комісії припинити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» зобов'язань за укладеним між сторонами договору, то сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів за подання позову, складає 4 083,27 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.3 ч. 1 ст. 103, п.4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 27.10.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі №910/14181/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі №910/14181/14 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОН ПЛЮС» (01010, м. Київ, вул. Аістова, буд.3, кв.57; код ЄДРПОУ 37567830) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 152 000 (сто п'ятдесят дві тисячі) грн 00 коп заборгованості по кредиту, 32 426 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 67 коп заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 32 коп заборгованості зі сплати комісії та судовий збір у розмірі 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн 27 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9 498,75 грн пені та 7 439,60 грн боргу зі сплати комісії припинити.»

4. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.

5. Справу № 910/14181/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий