Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/16520/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16520/14 15.10.14

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Приватного підприємства «Укртарф»

про виселення та стягнення 21 002,36 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Скакун О.М. - представник за посвідченням від 29.04.14

від позивача Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 08 від 03.08.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 15.10.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Приватного підприємства «Укртарф» про виселення та стягнення 21 002,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.04.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ПП «Укртарф» було укладено договір оренди № 5362 нерухомого майна загальною площею 241 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53. Даний договір був неодноразово продовжений та припинив свою дію 23.04.2014. В порушення умов договору оренди, відповідач не сплачував орендні платежі за березня - травень 2014 року, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 21002,36 грн., з яких: 19410,73 грн. - основний борг, 528,00 грн. - інфляційні втрати та 1063,63 грн. - пеня. Крім того, у зв'язку із закінченням терміну дії договору прокуратура в інтересах позивача просить виселити відповідача із орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2014 порушено провадження у справі № 910/16520/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 24.09.2014.

У судове засідання, призначене на 24.09.2014, з'явились прокурор та представник позивача. Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог. Представник позивача клопотання прокуратури підтримав та подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідач в судове засідання 24.09.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 24.09.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/16520/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.10.2014.

14 жовтня 2014 року позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем і на надалі використовується орендоване майно, а тому борг станом на момент подачі цієї заяви становить 44 720,07 грн, пеня - 2 320,05 грн та інфляційні втрати - 1 138,06 грн.

У судове засідання 15.10.2014 з'явилися представник позивача та прокуратури.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представники позивача та прокуратури просили прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши вказану заяву суд встанови, що позивачем дотримано вимоги ст. 22 ГПК України, а тому заява приймається до розгляду судом.

Відтак, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Крім цього, позивач подав клопотання про долучення документів по справі про сплату відповідачем боргу у розмірі 4 000,00 грн.

Представники позивач та прокуратури позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 квітня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «УКРТАРФ» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 5362 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 241,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, на І-му поверсі в будівлі гуртожитку № 4, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01132330) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 серпня 2009 року і становить 1 649 500,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи на площі 221,00 кв.м. та розміщення більярдних столів на площі 20,00 кв.м. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -січень 2010 р. - 12 698,91 грн.

В пункті 3.3. договору оренди сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 договору оренди перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати - до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.3 договору оренди визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.04.2010 до 23.04.2011 включно.

Додатковою угодою № 5362/01 від 25.08.2011 року сторонами внесено зміни до договору, якою виклали п. 3.1. договору в новій редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2011 р. - 14 999,42 грн.»

А також даною угодою продовжили термін дії договору до 23 квітня 2012 року включно.

Додатковими угодами № 5362/02 від 27.06.2012 та № 5362/3 від 16.09.2013 р. сторонами продовжувався термін дії договору відповідно до 23.04.2013 та 23.04.2014 р.

За доводами органу прокуратури та позивача, відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів в результаті чого виник борг за період з березня 2014 по серпень 2014 у розмірі 44 720,07 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати 44 720,07 грн., яка виникла за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.6. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 4 000,00 грн, згідно з платіжного доручення від 06.10.2014 р.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджено представниками позивача та прокуратури в судовому засіданні, після звернення позивача до суду відповідачем було частково погашено суму основної заборгованості в розмірі 4 000,00 грн, отже, станом на день вирішення спору основна сума заборгованості відповідача складає 40 720,07 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 4 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором оренди в період березня по серпень 2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 40 720,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 40 720,07 грн, яке виникло за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 320,05 грн, збитки від інфляції у розмірі 1 138,06 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенню відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 320,05 грн, збитків від інфляції у розмірі 1 138,06 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також прокуратурою та позивачем заявлені позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення загальною площею 241,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Гарматна, 53 з тих підстав, що договір оренди майна закінчився, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для користування такими приміщеннями.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 5362/3 від 16.09.2013 р. сторонами встановлено, що договір діє до 23 квітня 2014 р. включно.

Відповідно до п. 10.6.1. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язується повернути майно протягом трьох робочих днів.

Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта при поверненні майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).

Отже, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи відповідний акт відсутній та не поданий сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає спірне майно.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимога позивача щодо виселення відповідача з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 241,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Гарматна, 53 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення 4 000,00 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «УКРТАРФ» (03058 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 53, ідентифікаційний номер 34963782) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825; одержувач УДКСУ у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) заборгованість за договором оренди у розмірі 40 720 (сорок тисяч сімсот двадцять) грн 07 коп.; пеню у розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн 05 коп.; збитки від інфляції у розмірі 1 138 (одну тисячу сто тридцять вісім) грн 06 коп.

4. Виселити Приватне підприємство «УКРТАРФ» (03058 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 53, ідентифікаційний номер 34963782) з нежитлового приміщення, загальною площею 241,00 кв.м., розмішене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825)

5. Стягнути з Приватного підприємства «УКРТАРФ» (03058 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 53, ідентифікаційний номер 34963782) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн 00 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014 року

Суддя Л.Г. Пукшин