Постанова
від 15.04.2015 по справі 910/16520/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/16520/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Шапрана В.В.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від прокурора Колодяжна А.В. за посвідченням

від позивача Гармашов Б.Г. за довіреністю

від відповідача Петруня А.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укртарф»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 (дата підписання 20.10.2014)

по справі №910/16520/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Приватного підприємства «Укртарф»

про виселення та стягнення 21002,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Укртарф», в якому просив стягнути заборгованість за договором оренди нежилого приміщення в розмірі 21002,36 грн., з яких: 19410,73 грн. - основний борг, 528 грн. - інфляційні втрати, 1063,63 грн. - пеня, а також просив виселити Приватне підприємство «Укртарф» з нежилого приміщення загальною площею 241 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву.

14.10.2014 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежилого приміщення в розмірі 48178,18 грн., з яких: 44720,07 грн. - основний борг, 1138,06 грн. - інфляційні втрати, 2320,05 грн. - пеня, а також виселити відповідача із орендованого приміщення. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 12.12.2014, позов задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення 4 000,00 грн. основної заборгованості провадження припинено. Стягнуто з Приватного підприємства «УКРТАРФ» на користь Державного бюджету України заборгованість за договором оренди у розмірі 40720,07 грн.; пеню у розмірі 2320,05 грн.; збитки від інфляції у розмірі 1138,06 грн. Виселено Приватне підприємство «УКРТАРФ» з нежитлового приміщення, загальною площею 241,00 кв.м., розмішеного за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву. Стягнуто з Приватного підприємства «УКРТАРФ» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Приватне підприємство «Укртарф» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 40 720,07 грн., та ухвалити нове рішення в цій частині, про припинення провадження стосовно стягнення основної заборгованості у повному обсязі; також відповідач просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14 в частині виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 241,00 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі позивачу, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог в частині виселення відповідача; в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх обставин справи.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що договір оренди № 5362 від 23.04.2010 був продовжений ще на один рік з 23.04.2014 до 23.04.2015, оскільки в матеріалах справи відсутній доказ того, що позивач протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору звернувся до відповідача з письмовою заявою про припинення дії договору оренди, а отже, і підстав виселення скаржника з орендованого приміщення не має. Також, відповідач наголошує, що ним було сплачено всю суму заборгованості на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

В апеляційній скарзі заявник також просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі № 910/16520/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Приватному підприємству «Укртарф» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 по справі №910/16520/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.03.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Коротун О.М., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 розгляд справи № 910/16520/14 відкладено на 17.03.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Коротун О.М. та Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Хрипун О.О.

У судовому засіданні 17.03.2015 оголошено перерву до 07.04.2015.

07.04.2015 через відділ документального забезпечення суду представник відповідача надав письмові пояснення по справі.

07.04.2015 через відділ документального забезпечення суду представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Відповідно до протоколу про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 07.04.2015, призначеного розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 № 09-52/506/15 у зв'язку з перебуванням судді Ільєнок Т.В. у відпустці, справу № 910/19724/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Шапран В.В., Хрипун О.О.

У судовому засіданні 07.04.2015 оголошено перерву до 15.04.2015.

У судовому засіданні 15.04.2015 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Прокурор та представник позивача просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення - зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.04.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву як орендодавцем та Приватним підприємством «УКРТАРФ» як орендарем укладено договір оренди № 5362 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 241,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, на І-му поверсі в будівлі гуртожитку № 4, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01132330) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 серпня 2009 року і становить 1 649 500,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи на площі 221,00 кв.м. та розміщення більярдних столів на площі 20,00 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

На виконання умов договору оренди 23.04.2010 між позивачем та відповідачем складено та підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 241,00 кв. м., розміщене за адресою: 03058, м. Київ, вул. Гарматна, 53, на І-му поверсі в будівлі гуртожитку № 4, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2010 р. - 12 698,91 грн.

В пункті 3.3 договору оренди сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.04.2010 до 23.04.2011 включно.

25.08.2011 між сторонами було укладено додатковий договір № 5362/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5362 від 23.04.2010, яким, зокрема сторони змінили п. 3.1 договору, виклавши його в новій редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2011 р. - 14 999,42 грн.»

Пунктом 4 вказаного додаткового договору № 5362/01 від 25.08.2011 було продовжено термін дії договору на один рік з 23 квітня 2011 року до 23 квітня 2012 року включно.

Договорами № 5362/02 від 27.06.2012 та № 5362/03 від 16.09.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5362 від 23.04.2010 сторонами продовжувався термін дії договору відповідно до 23.04.2013 та до 23.04.2014.

Міністерство освіти і науки України листом № 1/11-19744 від 17.12.2013 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Приватне підприємство «Укртарф» та Національний авіаційний університет про те, що Міністерство освіти і науки України не дає згоди на продовження терміну дії договору оренди, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ПП «УКРТАРФ» від 23.04.2010 № 5362 на частину нежитлового приміщення гуртожитку 4 (м. Київ, вул. Гарматна, 53), що перебуває на балансі Національного авіаційного університету, оскільки навчальний заклад має намір використовувати зазначену площу за призначенням.

Листом від 09.01.2014 № 30-06/47 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву у зв'язку з надходженням листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-19744 від 17.12.2013 у відповідності з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» повідомило Приватне підприємство «Укртарф» про неможливість продовження договору оренди № 5362 від 23.04.2010.

Листом від 29.04.2014 № 30-06/4694 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило Приватне підприємство «Укртарф» та Національний авіаційний університет, що у зв'язку із закінченням 23.04.2014 терміну дії договору оренди за № 5362 від 23.04.2010, та враховуючи лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-19744 від 17.12.2013 із відмовою в продовженні строку дії договору оренди № 5362 від 23.04.2010, керуючись ст.764 ЦК України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.4 договору оренди, регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по даному договору, відмовляє в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим. Також позивач вимагав повернути об'єкт оренди на підставі акта приймання-передачі (повернення) та доручив балансоутримувачу - Національному авіаційному університету у тижневий строк з моменту отримання даного листа, прийняти майно з орендованого користування за актом приймання-передачі (повернення).

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор послався на той факт, що орендодавець не надавав своєї згоди на продовження терміну дії оренди спірного майна і, у зв'язку з цим, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення; крім того за відповідачем за період з березня 2014 по серпень 2014 утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 44 720,07 грн..

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ст. 291 ГК передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною другою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Згідно п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до п. 10.6.1 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи листом від 29.04.2014 № 30-06/4694 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило Приватне підприємство «Укртарф» та Національний авіаційний університет, що у зв'язку із закінченням 23.04.2014 терміну дії договору оренди за № 5362 від 23.04.2010, та враховуючи лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-19744 від 17.12.2013 із відмовою в продовженні строку дії договору оренди № 5362 від 23.04.2010, керуючись ст.764 ЦК України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.4 договору оренди, регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по даному договору, відмовляє в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим.

Отже, орендодавець у відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 10.4 договору оренди № 5362 від 23.04.2010 протягом місяця після закінчення строку договору оренди повідомив орендаря про припинення дії договору оренди.

Щодо доводів скаржника про відсутність доказів надіслання та отримання ним листа від 29.04.2014 № 30-06/4694, то судова колегія зазначає, що як вбачається, вказаний лист був надісланий позивачем 07.05.2014 на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 03058, м. Київ, вул. Гарматна, 53, з рекомендованим повідомленням про вручення, однак не був отриманий відповідачем, і у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання повернутий позивачу, що підтверджується наданими позивачем копіями рекомендованого повідомлення та довідки про причини повернення (залучені до матеріалів справи).

Твердження скаржника про неотримання ним поштової кореспонденції у зв'язку з тим, що остання не передавалась відповідачу працівниками балансоутримувача не підтверджені жодними доказами, а тому не приймаються судовою колегією до уваги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди, листом від 09.01.2014 № 30-06/47 позивач повідомив Приватне підприємство «Укртарф» про неможливість продовження договору оренди № 5362 від 23.04.2010, у зв'язку з надходженням листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-19744 від 17.12.2013 щодо заперечення у продовженні договору оренди у відповідності з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Надіслання вказаного листа відповідачу підтверджується копією фіскального чеку від 14.01.2014 та списком рекомендованих листів (залучені до матеріалів справи). Отримання вказаного листа відповідачем не заперечується.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач дотримався вимог закону та умов договору і своєчасно повідомив відповідача про припинення договору після закінчення строку його дії.

Оскільки виходячи із системного аналізу змісту приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а позивач на виконання вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.4 договору оренди № 5362 від 23.04.2010 повідомив відповідача про неможливість продовження договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір оренди припинив свою дію 23.04.2014, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

У відповідності з ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Пунктом 10.10 договору встановлено, що майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта при поверненні майна покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, після закінчення строку дії договору, орендоване приміщення за відповідним актом орендарем не поверталось.

З огляду на зазначене та враховуючи, що п.3.11. договору передбачено, що орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, а орендоване майно відповідачем позивачу за актом приймання-передачі повернуто не було, нарахування позивачем орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору є правомірним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням своєчасно та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 44 720,07 грн., яка виникла за період з березня 2014 по серпень 2014. Зазначена заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Після звернення прокурора з позовом, відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 11 102,21 грн., що підтверджується квитанціями від 06.10.2014 на суму 4 000 грн. та від 14.10.2014 на суму 7 102,21 грн.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення сума заборгованості відповідача по орендній платі до державного бюджету складала 33 617,86 грн.

Посилання скаржника на те, що на дату прийняття оскаржуваного рішення він сплатив всю існуючу заборгованість по орендній платі, в підтвердження чого надав квитанції від 03.10.2014 на суму 90 658,93 грн., від 03.10.2014 на суму 14609,82 грн., від 14.10.2014 на суму 8451,43 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки отримувачем коштів за вказаними квитанціями є балансоутримувач - Національний авіаційний університет, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі до державного бюджету.

Доказів повної сплати заборгованості по орендній платі до державного бюджету відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника про те, що він звільняється від сплати орендної плати, оскільки балансоутримувач відключив в орендованому приміщенні світло починаючи з травня 2014 року, в зв'язку з чим відповідач не використовував орендоване приміщення, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, на підставі вказаної норми наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, у тому числі дій чи бездіяльності наймодавця.

Оскільки, як встановлено вище, строк дії договору оренди закінчився 23.04.2014, та відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення за актом приймання-передавання обов'язок щодо складання якого при поверненні майна покладено саме на орендаря, та враховуючи, що за умовами договору орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання, колегія суддів вважає доводи відповідача про наявність підстав для його звільнення від сплати орендної плати за період після закінчення строку дії договору необґрунтованими.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції припинив провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору лише на суму 4 000,00 грн., в той час як відповідачем на дату прийняття оскаржуваного рішення була частково сплачена заборгованість з орендної плати у розмірі 11 102,21 грн., провадження у справі підлягає припиненню в частині суми основної заборгованості у розмірі 11 102,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 617,86 грн. заборгованості з орендної плати.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 320,05 грн. за період з 11.03.2014 по 08.09.2014 та інфляції втрати у розмірі 1 138,06 грн. за період з березня по серпень 2014 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п.3.11. договору закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2320,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 138,06 грн.

Також прокурором та позивачем заявлені позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення загальною площею 241,00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 53 з тих підстав, що договір оренди майна закінчився, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для користування такими приміщеннями.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 5.10 договору оренди орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Отже, після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцю, що передбачено законодавством та положеннями укладеного між сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не звільнив та не повернув орендоване майно позивачу.

Таким чином, оскільки дія Договору оренди закінчилась 23.04.2014р., нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, судова колегія вважає, що у відповідача відсутні підстави для перебування у спірному приміщенні, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про виселення відповідача з займаного ним приміщення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14 підлягає зміні, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Укртарф» задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 49 ГПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 2 ст. 49 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укртарф» на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/16520/14 змінити, виклавши п.2 та п. 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

«2. В частині позовних вимог про стягнення 11 102,21 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «УКРТАРФ» (03058 м. Київ, вул. Гарматна, буд. 53, ідентифікаційний номер 34963782) на користь Державного бюджету України (на р/р 31112093700011. одержувач УДКСУ у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820019, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за оренду бюджетних установ) заборгованість за договором оренди у розмірі 33 617,86 грн. (тридцять три тисячі шістсот сімнадцять гривень 07 коп.); пеню у розмірі 2 320,05 грн. (дві тисячі триста двадцять гривень 05 коп.); збитки від інфляції у розмірі 1138,06 грн. (одну тисячу сто тридцять вісім гривень 06 коп.)».

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/16520/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді В.В. Шапран

О.О. Хрипун

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.04.2015
Оприлюднено08.05.2015
Номер документу43963449
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/16520/14

Постанова від 15.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Корсакова Г.В.

Ухвала від 12.02.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Корсакова Г.В.

Ухвала від 23.12.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Рішення від 15.10.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні