Ухвала

від 15.09.2014 по справі 5011-15/11198-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" вересня 2014 р. Справа №5011-15/11198-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

ліквідатор: не з'явився;

від боржника: не з'явилися;

від ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві:не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2014

у справі № 5011-15/11198-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Закритого акціонерного товариства "Феррум"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2014 у справі № 5011-15/11198-2012 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 31.03.2014; вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Леокон" на суму 358 736,34 грн. у відповідності до положень ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва зняти банкрута - Закрите акціонерне товариство "Феррум" з податкового обліку та інше.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція (далі - ДПІ) у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2014 у даній справі та направити справу на стадію ліквідаційної процедури.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу ДПІ в у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та призначено її розгляд на 15.09.2014.

Представник апелянта та учасники провадження у справі про банкрутство у даній справі, в судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2014 не з'явились, хоча були належним чином повідомлені.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта та учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Відповідно до Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2012 порушено провадження у справі № 5011-15/11198-2012 відповідно до ст. 51 Закону.

Постановою господарського суду м. Києва від 28.08.2012 у даній справі Закрите акціонерне товариство "Феррум" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "Феррум" Онищенка В.В.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2014 у справі № 5011-15/11198-2012 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 31.03.2014; вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Леокон" на суму 358 736,34 грн. у відповідності до положень ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва зняти банкрута - Закрите акціонерне товариство "Феррум" з податкового обліку та інше.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 51 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 51 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 51 Закону), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника, які підтверджені у встановленому порядку документами.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання своїх кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник апеляційної скарги, ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, не звертався до суду із кредиторськими вимогами до банкрута, у своїй апеляційній скарзі, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості, більш того матеріали справи містять в собі довідку про відсутність у боржника у даній справі податкового боргу (а.с. 120, т. 1). Крім того, про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство апелянт був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Належних доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, останнім також не надано.

Таким чином, скаржник - ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набув статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, господарський суд повідомляв відповідний податковий орган і про порушення провадження по справі про банкрутство і про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надсилавши йому процесуальні документи суду у даній справі, однак, податковий орган не скористався своїм правом на участь у справі. Не містять матеріали справи і доказів того, що податковим органом протягом тривалого часу з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії, направлені на проведення перевірки, згідно приписів Податкового кодексу України, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі. Крім того, в апеляційні скарзі апелянт лише цитує положення Податкового кодексу України та посилається на обов'язковість проведення перевірки, не визначаючи при цьому причини не проведення такої перевірки під час процедур банкрутства.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.2).

Факт направлення відповідному податковому органу ухвали господарського суд м. Києва від 17.08.2012 про порушення провадження по справі про банкрутство боржника та направлення заяви про припинення платника податку (форма № 8-ОПП) підтверджений матеріалами справи.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 19.05.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2014 у справі № 5011-15/11198-2012.

2. Матеріали справи № 5011-15/11198-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник