Постанова

від 30.09.2014 по справі 48/428

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 48/428

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Бєрова О.В. - представник за довіреністю,

від позивача 1: Шиховець Д.В. - представник за довіреністю,

від позивача 2: Сафонов Д.О. - представник за довіреністю,

від відповідача 1: представник не з'явився,

від відповідача 2: Письменна Н.В. - представник за довіреністю,

від відповідача 3: представник не з'явився,

від відповідача 4: представник не з'явився,

від відповідача 5: представник не з'явився,

від відповідача 6: представник не з'явився,

від відповідача 7: представник не з'явився,

від відповідача 8: Куц А.В. - представник за довіреністю,

від третьої особи 1: представник не з'явився,

від третьої особи 2: Жамбровський М.С. - представник за довіреністю,

від третьої особи 3: Демиденко О.А. - представник за довіреністю,

від третьої особи 4: представник не з'явився,

від третьої особи 5: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р.

у справі №48/428 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Міністерства інфраструктури України

2. Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна"

3. Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited)

4. Компанії "Європа Есстес енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets&Investments Limited)

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алея парк"

6. Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited)

7. Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Deneford Investment Limited)

8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дредноут"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачів: 1. Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 2. Кабінету Міністрів України 3. Фонду державного майна України

відповідачів: 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрімСістем"

5. ОСОБА_9

про визнання недійсним договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

Київський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя", Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" та Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1, було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у зв'язку з чим прокурор вказує на існування підстав для визнання договорів купівлі-продажу такого майна недійсними та витребування такого майна на користь позивача 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №48/428, провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з тим, що на момент винесення рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено.

Провадження у справі в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя"; договору позички від 12.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з пред'явленням позовних вимог до фізичної особи, а спір в цій частині виник не з корпоративних чи приватизаційних відносин. В іншій частині у задоволенні позовних вимог Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" у повному обсязі відмовлено.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятими судовими актами частково не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2013 року у справі № 48/428, касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі № 48/428 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.12 року у справі № 48/428 - залишено без змін.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м.Києва від 10.04.2012р. у справі №48/428 в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: акумуляторна електрокарів (зарядна електрокарів) (літера Д), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дредноут" - відмовлено.

Провадження у справі № 48/428 в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- склад чавунного лиття (естакада) (літера Ж), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- склад продукції (літера Е), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- будівля гаражу (літера В), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- будівля нежила (літера Г), деревообробний цех (приміщення фінського складу) який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- нежилі приміщення які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- виробничий корпус 3-х поверховий (літ. Б) які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; - припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 03.06.2014р., Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; на порушення та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати.

Відповідачем 8 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, відповідачем 8 подано заяву, в якій просить відмовити в позові з підстав пропущення строку позовної давності.

Позивач 1, відповідач 1-7 та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Наказом Міністерства транспорту України від 23.04.2001 року № 241 "Про перетворення Київського електротехнічного заводу "Транссигнал" у відкрите акціонерне товариство" перетворено Київський електротехнічний завод "Транссигнал" у Відкрите акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (далі - ВАТ "КЕЗ "Транссигнал"), затверджено статут ВАТ "КЕЗ "Транссигнал", затверджено акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "КЕЗ "Транссигнал".

У відповідності до акту передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству від 23.04.2001 року, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2001 року № 241, Міністерство транспорту України передало, а ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" прийняло нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зокрема: інженерно-побутовий корпус площею 4 070,9 кв.м. (літ. А) (поштова адреса якого в подальшому була змінена на АДРЕСА_1); виробничий корпус площею 5 914,10 кв.м. (літ. Б); будівлю гаражу площею 759,5 кв.м. (літ. В); деревообробний цех площею 971,1 кв.м. (літ. Г); акумуляторна електрокарів площею 629,1 кв.м. (літ. Д); склад готової продукції площею 218,3 кв.м. (літ. Е); склад чавунного лиття площею 48,3 кв.м. (літ. Ж) (надалі -"спірне майно").

Відповідно до п.1.2, 5.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр"Перехрестя", зареєстрованого Печерською райдержадміністрацією у м. Києві 19.07.2004 року, одним із двох учасників товариства є ВАТ "КЕЗ "Транссигнал", вклад якого та частка у статутному капіталі становить 5 460,00 грн., чи 26% фонду.

13.09.2004 року Печерською райдержадміністрацією у м. Києві здійснено державну реєстрацію змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Перехрестя", згідно із якими пунктом 5.5 у новій редакції передбачено, що вклад та частка ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" у статутному капіталі становить 12 660 527,00 грн., чи 26% капіталу та його додатковий внесок у статутний капітал товариства здійснюється шляхом передачі у власність нерухомого майна у вигляді будівель, що належать ВАТ "КЕЗ "Транссигнал" на підставі наказу Міністерства транспорту України № 241 від 23.04.2001 року та акту прийому-передачі нерухомого майна у власність від 23.04.2001 року і складається із спірного майна, яке було передано до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Перехрестя" на підставі актів прийому-передачі від 15.09.2004 року та 17.11.2007 року.

22.10.2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 22.10.2004 року №1480-В було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" свідоцтво про право власності на спірне майно, що зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно" 17.11.2004 року в реєстровій книзі №22з-227 за реєстровим №1090-з.

В подальшому право власності на спірне майно на підставі правочинів та судових рішень переходило до інших осіб, а саме:

1. Право власності на 95/100 частини інженерно-побутового корпусу площею 4 070,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), що становить 3 857,3 кв.м., внаслідок порушення умов укладеного між ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") та ТОВ "Бізнес-Центр "Перехрестя" договору іпотеки на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року №18/272 перейшло ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна"). В подальшому за договором купівлі-продажу від 09.04.2009 року таке майно перейшло до Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited), а 28.04.2009 року згідно договору управління нерухомим майном передано ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна"). Від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) право власності на вказане майно перейшло до Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 року, а рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 30/101 право власності на нежилі приміщення площею 3 857.3 кв.м. визнано за Компанією "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) як на окремий об'єкт нерухомого майна та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

2. Право власності на 5/100 частини інженерно-побутового корпусу площею 4 070,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А), що становить 213.6 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.11.2007 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алея парк". В подальшому право власності на вказані приміщення перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алея парк" до Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2009 року, а рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 30/101 право власності па нежилі приміщення площею 213,6 кв.м. визнано за Компанією "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) як на окремий об'єкт нерухомого майна та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

3. Право власності на виробничий корпус площею 5 914.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) було визнано за Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited) згідно рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2005 р. В подальшому від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестмент Лімітед" (Daneford Investment Limited) право власності на вказане майно перейшло до Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.2009 р., а 28.04.2009 р. згідно договору управління нерухомим майном передано ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна").

Надалі:

- право власності на 2/3 частини виробничого корпусу площею 5 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) перейшло до Компанії "Європа Ессетс енд Інвестментс Лімітед" (Europa Assets & Investments Limited) на підставі договору купівлі -продажу від 22.12.2009 р.;

- право власності на 1/3 частину виробничого корпусу площею 5 914,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Б) від Компанії "Норвік Пропертіз Лімітед" (Norwick Properties Limited) перейшло до Компанії "Рексал Інтеллектуал Файнесис Лімітед" (Reksal Intellectual Finances Limited) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 р.

4. Право власності па гараж площею 759,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. В), перейшло до ТОВ "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2007 р.

5. Право власності на деревообробний цех площею 971,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Г), перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімсон Груп" (ТОВ "Норвік Україна") на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2007 р.

6. Право власності на акумуляторну електрокарів площею 629,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Д), перейшло ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року, а на підставі договору позички від 12.01.2009 року вказане майно було передано ТОВ "Норвік Україна".

7. Право власності на склад готової продукції площею 218,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Е), перейшло до ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року, а на підставі договору позички від 12.01.2009 року вказане майно було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна".

8. Право власності на склад чавунного лиття площею 48,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. Ж), перейшло до ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2008 року, а на підставі договору позички від 12.01.2009 р. вказане майно було передано ТОВ "Норвік Україна".

Позов було заявлено про визнання договорів іпотеки, управління нерухомим майном та купівлі-продажу спірного майна недійсними та витребування такого майна.

Під час первісного розгляду справи рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2012 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №48/428, провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з тим, що на момент винесення рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" припинено.

Провадження у справі в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.06.2008 року, укладених між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя"; договору позички від 12.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з пред'явленням позовних вимог до фізичної особи, а спір в цій частині виник не з корпоративних чи приватизаційних відносин. В іншій частині у задоволенні позовних вимог Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" у повному обсязі відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 року у справі №48/428 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність з'ясувати в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясовувати у повному обсязі питання щодо обсягів повноважень учасників спірних правовідносин, перевірити правовий статус спірного майна, дослідити фактичні обставини справи щодо обізнаності другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого відповідачів про наявність перешкод щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" спірного майна, дослідити та перевірити, що з урахуванням складного правового режиму спірного майна корпоратизованих підприємств, обсягів правомочності щодо відчуження спірного майна та здійснення волевиявлення на вказане відчуження реалізується за наявності волевиявлень як Відкритого акціонерного товариства "КЕЗ "Транссигнал", Фонду Державного майна України, Кабінету Міністрів України так і Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", як вищого органу управління товариством.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Як на підставу неправомірного вибуття із власності спірного майна позивач вказує на порушення норм чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно не було закріплене за Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", не належало ні Міністерству транспорту України, ні Укрзалізниці, а було власністю Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

Відповідно до положень статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" товариство є юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства, є господарським товариством у формі відкритого акціонерного товариства.

Згідно із ст.55 Господарського кодексу України господарські організації є суб'єктами господарювання та реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності.

Про зазначений правовий титул (на праві власності), щодо спірного майна, Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" вказують безпосередньо норми статті 85 Господарського кодексу України, статті 115 Цивільного кодексу України та положення пункту 3.5 статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", якими встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновником та учасниками у власність та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства": товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, слід зазначити про те, що майно Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", зокрема і майно, яке на думку позивача незаконно ним відчужене належало останньому на праві приватної власності і не може розглядатись, як майно власника, тобто держави, закріплене за Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

Отже, спірне майно закріплювалося за Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" саме на праві власності.

В той же час статтею 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

З наведеного вище вбачається, що законодавством України, чинним на момент здійснення Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" внеску у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" спірного майна, право господарського товариства внести належне йому на праві власності майно до статутного фонду іншого господарського товариства було прямо передбачено законодавством та не було нічим обмежено.

Пункт 3.9 статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" викладено у наступній редакції:

Товариство має право за погодженням з Вищим органом Товариства у встановленому чинним законодавством порядку:

- випускати цінні папери;

- засновувати об'єднання та брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами господарської діяльності;

- створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, а також дочірні підприємства;

- чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству;

Як вбачається з наведеного пункту статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", останнім, по-перше, не встановлюється будь-яких обмежень щодо права Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" бути засновником господарських товариств, а по-друге, що вказаний перелік прав не є вичерпним та передбачає наявність у товариства будь-яких прав, які не суперечать законодавству. Серед таких інших прав, зокрема, можуть бути і право на участь товариства в інших господарських товариствах.

В той же час нормами чинного законодавства України, які в порівнянні з положеннями статуту повинні в першу чергу братись до уваги, також не передбачено будь-яких обмежень щодо можливості Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" бути учасником іншого господарського товариства. Більше того, нормами чинного законодавства України прямо передбачено право господарських товариств, в тому числі і відкритих акціонерних товариств, засновувати інші господарські товариства.

Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про господарські товариства" засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно із ст.114 Цивільного кодексу України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

Отже, законодавство України, що було чинним на момент створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя", чітко передбачено право господарського товариства бути засновником іншого господарського товариства. При цьому, будь-яких встановлених обмежень щодо такого права чинне законодавство не містило.

Крім того, статут Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" не містив і не містить жодних положень, які б забороняли або обмежували участь товариства в інших господарських товариствах.

Таким чином, участь Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" не суперечить чинному законодавству та/або статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що участь Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" була законною та правомірною.

У відповідності до ч.1 ст.141 Господарського кодексу України управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і за його уповноваженням центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністірв України від 29 лютого 1996 року № 262 не є органом виконавчої влади. Отже, надання Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) повноважень по управлінню об'єктами державної власності, зокрема, пакетом акцій Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" є можливим виключно шляхом прийняття відповідного закону.

Проте, чинне законодавство України не містить жодних правових норм, відповідно до яких Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) надано повноваження по управлінню пакетом акцій Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

Крім того, відповідно до п.1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, Укрзалізниця є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству транспорту та зв'язку України.

Згідно із п.1 ст.168 Господарського кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент здійснення Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" внеску у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" спірного майна), корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації. Як вбачається з положень статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" сто відсотків емітованих останнім акцій належать державі.

Отже, Державна адміністрація залізничного транспорту України не може здійснювати управління корпоративними правами держави, які надають емітовані Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" акції, оскільки Укрзалізниця не є органом виконавчої влади.

Таким чином, вказані вище постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 262 та наказ Міністерства транспорту України щодо передачі повноважень управління державними корпоративними правами Відкритому акціонерному товариству "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" прямо суперечать усім наведеним вище нормам Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що положення статуту позивача 2 не тільки про можливість прийняття рішень Укрзалізницею про відчуження майна Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", а і взагалі будь-які положення цього статуту, в яких мова йде про будь-які повноваження Укрзалізниці, пов'язані з виконанням нею функцій управління державними корпоративними правами товариства, ста відсотками акцій якого володіє держава прямо суперечать чинному законодавству України.

Уповноваженим органом по управлінню пакетом акцій Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" на момент створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Перехрестя" могло бути виключно Міністерство транспорту та зв'язку України, як центральний орган виконавчої влади.

На виконання вимог статуту Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" рішення про відчуження майна було погоджено з уповноваженим органом - Міністерством транспорту та зв'язку України.

З викладеного вище вбачається, що отримання будь-яких погоджень чи дозволів Державної адміністрації залізничного транспорту України не є необхідною умовою відчуження майна Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідачі набували спірне майно на підставі правочинів, зокрема купівлі-продажу шляхом сплати коштів, а станом на момент укладання таких правочинів за продавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя") було зареєстровано право власності на таке майно згідно свідоцтва про право власності від 22.10.2004 року

Доказів того, що відповідачі знали чи могли знати про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" не може відчужувати спірне майно, матеріали справи не містять, а тому вказані особи є добросовісними набувачами спірного майна.

Положеннями статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку підтвердженням наявності волевиявлення спрямованого на вибуття спірного майна із володіння позивача 2 є погоджене Міністерством транспорту України (лист №1/24-5-2134 від 14.07.2004 року) рішення про передачу спірного майна до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя", яке оформлене протоколом №1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" від 15.07.2004 року), протоколом № 3 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя" від 03.09.2004 року, актами прийому-передачі нерухомого майна від 15.09.2004 року та від 17.11.2004 року, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.09.2004 року.

Відсутність погодження передачі спірного майна Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" не спростовують наявності волевиявлення позивача 2 на передачу спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Перехрестя".

Позивач 2 є акціонерним товариством, а згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент передачі спірного майна) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Тобто, внаслідок передачі Міністерством транспорту України на виконання наказу від 23.04.2001 року № 241 спірного майна позивачу 2, останній в силу положень ч.1 ст.12 Закону України "Про господарські товариства" став його власником.

Крім того, право власності на спірне майно на підставі правочинів перейшло до інших осіб, а саме:

- право власності на нерухоме майно, яким є склад чавунного лиття (естакада) (літера Ж) та на склад продукції (літера Е), які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належить ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 2269, виданий 26.09.2011 року, (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11) та договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 2273, виданий 26.09.2011 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11);

- право власності на нерухоме майно, яким є будівля гаражу (літера В), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належить ОСОБА_12 на підставі на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2908, виданий 29.03.2013 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13);.

- право власності на нерухоме майно, яким є будівля нежила (літера Г), деревообробний цех (приміщення фінського складу) який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належить на праві приватної власності ОСОБА_14 договору купівлі-продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 2133, виданий 02.12.2013 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15);

- право власності на нерухоме майно, яким є акумуляторна електрокарів (зарядна електрокарів) (літера Д), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дредноут" на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 15306650, виданого 24.12.2013 року (видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві);

- право власності на нерухоме майно, яким є нежилі приміщення які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_16 (розмір частки 150435/320156), ОСОБА_17 (розмір частки 169721/320156) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2911, виданий 29.03.2013 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13) та ОСОБА_18 (розмір частки 8/100) на підставі договору купівлі-продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 1581, виданий 04.09.2012 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15);

- право власності на нерухоме майно, яким є виробничий корпус 3-х поверховий (літ. Б) які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_16 (розмір частки 1/3) та ОСОБА_19 (розмір частки 2/3) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2905, виданий 29.03.2013 року (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13).

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У відповідності до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

З огляду на викладене вбачається, що позов в частині витребування нерухомого майна, яким є: склад чавунного лиття (естакада) (літера Ж), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; склад продукції (літера Е), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівля гаражу (літера В), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівля нежила (літера Г), деревообробний цех (приміщення фінського складу) який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежилі приміщення які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виробничий корпус 3-х поверховий (літ. Б) які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 фактично пред'явлено до фізичних осіб (ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_18, як учасників оспорюваних правочинів), які не можуть бути залучені до участі у справі в якості співвідповідачів, а спір в цій частині виник не з корпоративних чи приватизаційних відносин, тому він не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині вимог про витребування майна, а саме: склад чавунного лиття (естакада) (літера Ж), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; склад продукції (літера Е), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівля гаражу (літера В), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівля нежила (літера Г), деревообробний цех (приміщення фінського складу) який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежилі приміщення які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виробничий корпус 3-х поверховий (літ. Б) які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає припиненню.

Зі змісту статті 388 Цивільного кодексу України вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача має встановлення наявності волевиявлення (волі) власника чи особи, яка володіє таким майном, на вибуття такого майна.

Відтак, не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов'язане із дефектом волі.

За таких обставин, відсутні підстави для витребування спірного майна: акумуляторна електрокарів (зарядна електрокарів) (літера Д), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дредноут".

Стосовно поданої відповідачем 8 заяви про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки позивачами не доведено суду порушення з боку відповідачів законних та охоронюваних інтересів позивача.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014р. у справі №48/428 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року у справі №48/428 залишити без змін.

3. Матеріали справи №48/428 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 07.10.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв