Постанова

від 14.10.2014 по справі 910/2244/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/2244/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиці О.Ф.

при секретарі Кулачок О.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Максимков В.А.

від відповідача - Чуб Р.В.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідністю

апеляційну скаргу "Будівельна Компанія "СОЛІД"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 14.07.2014 року

у справі № 910/2244/14 (Головуючий суддя: Спичак О.М.

судді: Баранов Д.О.

Смирнова Ю.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТБК "Нерудкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідністю

"Будівельна Компанія "СОЛІД"

про стягнення 63832,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Солід" (код ЄДРПОУ 36158057; місцезнаходження: 03057 м.Київ, бул. Смоленська, 31-33 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Нерудкомплект" (ЄДРПОУ 38193334, місцезнаходження: 02091 м.Київ, вул. Харківське шосе, 144-Б, оф. 4) 62102 (шістдесят дві тисячі сто дві) грн. 99 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 1081 (одна тисяча вісімдесят одна) грн. 47 коп., 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 40 коп. пені, 6857 (шість тисяч вісімсот пґятдесят сім) грн. 59 коп. інфляційних втрат, а також 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "СОЛІД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. у справі № 910/2244/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 02.09.2014 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 23.09.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 23.09.2014 року оголошено перерву до 14.10.2014 року.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про витребування додаткових доказів та про призначення почеркознавчої експертизи як необґрунтовані.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 29.07.2013 між відповідачем - ТОВ "БК "Солід", як покупцем, та позивачем - "ТБК "Нерудкомплект", як постачальником, укладено договір № 230-03627-15489 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобовґязався передати продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, відсів, пісок річковий, пісок яружний, грунт рослинний, сухо глинок, керамзит (далі - товар), у власність покупця, а покупець зобовґязався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах, що передбачені договором (п. 1.1), найменування, кількість та асортимент товару , що поставляється за цим договором, вказується у специфікаціях, які підписуються сторонами та є невідґємними частинами договору (п. 2.1), передача та прийом товару за кількістю та якістю відбувається за участю уповноважених представників сторін (п. 3.3), загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, згідно специфікацій та остаточно визначається згідно виданих видаткових накладних постачальника на товар протягом терміну дії даного договору (п. 5.1), у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати у покупця оплати цієї ціни. А також сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ , що діє у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати і до повного погашення боргу (п. 7.4).

Відповідно до п. 5.3 договору, оплата товару здійснюється наступним чином:

- Передоплата у формі авансу в розмірі 50% від вартості товару, визначеній у специфікації, - протягом 3 банківських днів з дати підтвердження постачальником замовлення покупця на підставі виставленого рахунку - фактури (п. 5.2.1.);

- Остаточна оплата поставленого товару у розмірі 50% від вартості товару, зазначеної у відповідній специфікації, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі (чи видаткової накладної) товару протягом 3 робочих днів з дати його підписання та підставі виставленого рахунку - фактури (п. 5.2.2.).

Відповідно до видаткових накладних до договору за період з 07.08.2013 по 19.11.2013, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято в особі представників за довіреностями, товар загалом на суму 734069,80 грн.

В свою чергу, представники відповідача в судових засіданнях по справі вказували про те, що частина видаткових накладних до договору підписана іншою особою, ніж та, яка вказана у довіреностях на отримання товару, саме: у видаткових накладних № РН-0000976 від 04.10.2013 на суму 43759,80 грн., № РН-0000977 від 04.10.2013 на суму 3750,40 грн., № РН-0001000 від 09.10.2013 на суму 19265,40 грн., № РН-0001006 від 10.10.2013 на суму 22409,10 грн., № РН-0001011 від 11.10.2013 на суму 8152,20 грн., № РН-0001024 від 14.10.2013 на суму 20640,00 грн., № РН-0001032 від 15.10.2013 на суму 12822,00 грн., № РН-0001038 від 16.10.2013 на суму 24120,00 грн., № РН-0001044 від 17.10.2013 на суму 34356,00 грн., № РН-0001060 від 18.10.2013 на суму 37014,00 грн., № РН-0001061 від 18.10.2013 на суму 19110,00 грн., № РН-0001070 від 21.10.2013 на суму 17502,00 грн., № РН-0001077 від 22.10.2013 на суму 30372,00 грн., № РН-0001083 від 23.10.2013 на суму 5292,00 грн., № РН-0001091 від 24.10.2013 на суму 39204,00 грн., № РН-0001102 від 25.10.2013 на суму 11106,00 грн., № РН-0001116 від 28.10.2013 на суму 29466,00 грн., № РН-0001130 від 29.10.201 на суму 7500,00 грн., № РН-0001131 від 29.10.2013 на суму 28854,00 грн., отримувачем товару від відповідача вказано нач.відділу ОСОБА_5 за довіреністю № 3685 від 01.10.2013 р., проте, вказана особа прийняття товару за зазначеними накладними не здійснювала.

Проте, згідно відібраних в судовому засіданні (під фіксацію судового засідання звукозаписувальними засобами) пояснень присутнього гр. ОСОБА_5, останній дійсно прийняття товару за видатковими накладними № РН-0000976 від 04.10.2013 на суму 43759,80 грн. , № РН-0000977 від 04.10.2013 на суму 3750,40 грн., № РН-0001000 від 09.10.2013 на суму 19265,40 грн., № РН-0001006 від 10.10.2013 на суму 22409,10 грн., № РН-0001011 від 11.10.2013 на суму 8152,20 грн., № РН-0001024 від 14.10.2013 на суму 20640,00 грн., № РН-0001032 від 15.10.2013 на суму 12822,00 грн., № РН-0001038 від 16.10.2013 на суму 24120,00 грн., № РН-0001044 від 17.10.2013 на суму 34356,00 грн., № РН-0001060 від 18.10.2013 на суму 37014,00 грн., № РН-0001061 від 18.10.2013 на суму 19110,00 грн., № РН-0001070 від 21.10.2013 на суму 17502,00 грн., № РН-0001077 від 22.10.2013 на суму 30372,00 грн., № РН-0001083 від 23.10.2013 на суму 5292,00 грн., № РН-0001091 від 24.10.2013 на суму 39204,00 грн., № РН-0001102 від 25.10.2013 на суму 11106,00 грн., № РН-0001116 від 28.10.2013 на суму 29466,00 грн., № РН-0001130 від 29.10.201 на суму 7500,00 грн., № РН-0001131 від 29.10.2013 на суму 28854,00 грн., - не здійснювала, а прийняття товару за вказаними накладними здійснювалось представником відповідача ОСОБА_6 (який зокрема уповноважувався на отримання товару і з іншими видатковими накладними як представник відповідача на отримання товару), що останнім в судовому засіданні було особисто підтверджено гр. ОСОБА_6, про що у нього судом було відібрано відповідні.

Також, на підтвердження здійснення поставок за договором загалом на суму 734069,80 грн. за видатковими накладними, позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені товарно - транспортні накладні за період поставок по договору, згідно яких зафіксовано господарські операції з завантаження та розвантаження товару по договору на обґєктах.

Відповідно до банківських виписок, сформованих позивачем щодо розрахунків за договором, відповідачем було сплачено по договору загалом 671966,81 грн.

Однак, як зазначав позивач у позовній заяві, заборгованість в сумі 62102,99 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за договором - погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Посилання представників відповідача в судових засіданнях по справі про те, що частина видаткових накладних до договору підписана іншою особою, ніж та, яка вказана у довіреностях на отримання товару, саме: у видаткових накладних №РН-0000976 від 04.10.2013 на суму 43759,80 грн., №РН-0000977 від 04.10.2013 на суму 3750,40 грн., №РН-0001000 від 09.10.2013 на суму 19265,40 грн., №РН-0001006 від 10.10.2013 на суму 22409,10 грн., № РН-0001011 від 11.10.2013 на суму 8152,20 грн., № РН-0001024 від 14.10.2013 на суму 20640,00 грн., № РН-0001032 від 15.10.2013 на суму 12822,00 грн., № РН-0001038 від 16.10.2013 на суму 24120,00 грн., № РН-0001044 від 17.10.2013 на суму 34356,00 грн., № РН-0001060 від 18.10.2013 на суму 37014,00 грн., № РН-0001061 від 18.10.2013 на суму 19110,00 грн., № РН-0001070 від 21.10.2013 на суму 17502,00 грн., № РН-0001077 від 22.10.2013 на суму 30372,00 грн., № РН-0001083 від 23.10.2013 на суму 5292,00 грн., № РН-0001091 від 24.10.2013 на суму 39204,00 грн., № РН-0001102 від 25.10.2013 на суму 11106,00 грн., № РН-0001116 від 28.10.2013 на суму 29466,00 грн., № РН-0001130 від 29.10.201 на суму 7500,00 грн., № РН-0001131 від 29.10.2013 на суму 28854,00 грн., отримувачем товару від відповідача вказано нач.відділу ОСОБА_5 за довіреністю № 3685 від 01.10.2013, проте, вказана особа прийняття товару за зазначеними накладними не здійснювала, а отже і підстави для їх оплати ніби-то відсутні - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки згідно відібраних в судовому засіданні судом першої інстанції (під фіксацію судового засідання звукозаписувальними засобами) пояснень присутнього гр. ОСОБА_5, останній дійсно прийняття товару за вище переліченими видатковими накладними - не здійснював, оскільки прийняття товару за вказаними накладними здійснювалось представником відповідача ОСОБА_6 (який зокрема уповноважувався на отримання товару і з іншими видатковими накладними як представник відповідача на отримання товару), що останнім в судовому засіданні було особисто підтверджено гр. ОСОБА_6, про що у нього судом було відібрано відповідні пояснення (під фіксацію судового засідання звукозаписувальними засобами).

Також, твердження відповідача як на підставу відмови у позові на те, що обсяги поставленого товару не відповідають обсягам, заявленим у видаткових накладних на загальну суму 734069,80 грн. - вірно відхилено судом першої інстанції як безпідставні та необґрунтовані, оскільки товар за обсягами згідно видаткових накладних приймався відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема і щодо обсягів поставок згідно видаткових накладних загалом на суму 734069,80 грн. крім того, здійснювалась оплата отриманого товару відповідачем

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття та види договору, зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства та розглянувши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що сторони при укладенні договору погодили всі істотні умови договору: предмет (поставку відповідного товару), ціну (шляхом зазначення вартості товару у видаткових накладних), визначили права та обовґязки сторін за ним, строк дії договору, а тому твердження відповідача про його неукладеність є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем всупереч умов п. 5.2.2 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 3 робочих днів з дати підписання видаткової накладної) отриманий товар загалом на суму 734069,80 грн.,, а лише здійснено його часткову оплату в сумі 671966,81 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 62102,99 грн.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобовґязання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 62102,99 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 62102,00 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару за договором, позивач росив суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати (6984,50 грн.) та 3% річних (1081,47 грн.), а також з посиланням на п. 7.4 договору - 2222,40 грн. пені.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем всупереч умов п. 5.2.2 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 3 робочих днів з дати підписання видаткової накладної) отриманий товар загалом на суму 734069,80 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 671966,81 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 62102,99 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 62102,99 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 7.4 договору, є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - є законними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наведеного позивачем та перевіреного судом першої інстанції розрахунку щодо сум, строків та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1081,47 грн. за період з 23.11.2013 по 18.06.2014, а також 2222,40 грн. пені за період з 23.11.2013 по 21.05.2014 (з урахуванням часткових оплат), погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунками вказаних показників, у звґязку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок інфляційні втрат, дійшов вірного висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 6857,59 грн. за період з листопада 2013 року по травень 2014 включно (з урахуванням часткових оплат).

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 62102,99 грн. основного боргу,3% річних в сумі 1081,47 грн. за період з 23.11.2013 по 18.06.2014, а також 2222,40 грн. пені за період з 23.11.2013 по 21.05.2014, 6857,59 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по травень 2014 включно.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року у справі №910/2244/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу 910/2244/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

О.Ф. Синиця

Повний текст постанови складено 15.10.2014 року.