Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/11567/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11567/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

представники (за первісним позовом):

від позивача: Шуман С.І., Рабійчук О.В.;

від відповідача: Лаптєв О.О.;

від прокуратури: Хомюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.09.2014р.

у справі №910/11567/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах

держави в особі Управління освіти Дніпровської

районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра"

про виселення з нежитлового приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві

державної адміністрації

про визнання права на поновлення і продовження договору

оренди нерухомого майна від 14.09.2009р. №1180

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дніпровського району м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра" (далі - відповідач за первісним позовом) про виселення відповідача з орендованого ним нежилого приміщення, розташованого за адресою: вул. Серафимовича, 3-А (дитячого закладу ДЮСШ-10) (том справи - 1, аркуші справи - 3-7).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди відносно зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р., строк останнього не було продовжено, а тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення.

Відповідач за первісним позовом подав до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій просив суд визнати за ним право на поновлення та продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р. на тих же умовах та на той же термін, тобто до 11.09.2015р. Окрім того, відповідач за первісним позовом просив суд визнати відновленим і продовженим термін дії названого договору на тих же умовах та на той же термін, тобто до 11.09.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 127-130).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що з початку дії спірного договору, тобто з 14.09.2009р., та протягом місяця з дати закінчення договору, тобто до 12.10.2012р., позивачем за первісним позовом не було висунуто жодних заперечень відповідачу щодо продовження дії договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р. Відповідач за первісним позовом продовжує орендувати за цільовим призначенням об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди, та належним чином виконувати свої договірні зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (том справи - 1, аркуші справи - 147-148).

Прокуратура та позивач за первісним позовом заперечували проти зустрічного позову, зазначаючи про те, що в спірному договорі наявні застереження щодо неможливості автоматичного продовження його дії. Окрім того, доводи відповідача за первісним позовом щодо пролонгації договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р. спростовуються численними зверненнями відповідача за первісним позовом про укладання нового договору оренди та продовження орендних відносин, що взаємно виключає факт існування на даний момент укладеного договору, строк дії якого не сплинув.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2014р. у справі №910/11567/14 первісний позов було задоволено, вирішено виселити відповідача за первісним позовом з нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вул. Серафимовича, буд. 3-А (ДЮСШ № 10). Присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом в доход державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору за подання первісної позовної заяви. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014р. у справі №910/11567/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічного позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач за первісним позовом наголошував на наступному:

- для пролонгації договору не вимагається укладання нового договору або внесення змін до нього;

- поза увагою суду залишилося те, що надані позивачем за первісним позовом листи від 20.09.2013р., 20.02.2014р. та 24.03.2014р. були надіслані вже після сплину місячного терміну, передбаченого для подання таких заперечень. Тобто, вказані листи були надіслані орендарю в період, коли договір фактично був продовжений згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна»;

- судом невірно надано оцінку доказам про недосягнення згоди між сторонами щодо зміни істотних умов договору, як підстави розірвання договору, оскільки на момент підготовки проекту додаткової угоди договір вже був продовжений, а відсутність згоди щодо зміни істотних умов не припиняє дію договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2014р.

13.10.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від прокуратури - заперечення на апеляційну скаргу; від позивача за первісним позовом - відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 13.10.2014р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014р. у справі №910/11567/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічного позову.

Представники прокуратури та позивача за первісним позовом в судовому засіданні 13.10.2014р. заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві та запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 13.10.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.09.2009р. між Комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський", як орендодавцем, та відповідачем за первісним позовом, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.4) орендодавець на підставі рішення №129 від 25.06.2007р. та виданого у встановленому порядку розпорядження №625-р від 04.09.2009р. Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А (ДЗ ДЮСШ-10). Цільове призначення об'єкта оренди: для розміщення аптечного закладу. Об'єктом оренди є: нежиле приміщення (будівля, споруда); загальною площею 80 кв. м., в т.ч. на першому поверсі 80 кв. м. Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1). Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі позивача за первісним позовом (далі - балансоутримувач).

В розділі 7 Договору погоджено строк (термін) його дії та їх умови. Згідно з п.п.7.1, 7.3 цей Договір діє з 14.09.2009р. до 11.09.2012р. включно. Після закінчення терміну дії цього Договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження цього Договору на новий термін. Порядок продовження дії Договору визначається Положенням про порядок надання об'єктів нерухомого майна, затвердженого рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради, що діє на той момент.

В п.5.2 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії цього Договору, при його розірванні або припиненні (у т.ч. достроковому) орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю в стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії Договору. Об'єкт оренди приймається (здається) комісією, що складається із представників сторін Договору.

На виконання умов Договору Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" передало, а відповідач за первісним позовом прийняв у користування об'єкт оренди, про що сторонами Договору було складено та підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 14.09.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 48).

01.06.2010р. було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 49-50), згідно з яким внесено зміни до розділів 1-8 вищевказаного договору.

Зокрема, згідно з додатковим договором від 01.06.2010р. до п.5.2 розділу п'ятого Договору було додано другий абзац і викладено його в наступній редакції: "Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором, заборгованість з орендної плати та по іншим платежам, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю та балансоутримувачу на підставі акта приймання-передачі та повернути об'єкт оренди у триденний строк з дня припинення (в тому числі достроковому) або розірвання Договору".

10.12.2010р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено розпорядження №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" (том справи - 1, аркуші справи - 21-23), яким, зокрема, затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1-10 до вказаного розпорядження (п.1 розпорядження).

В додатку №4 до розпорядження №1112 від 10.12.2010р. наведено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. У названому переліку (таблиця №3 «Фізкультура і спорт» - том справи - 1, аркуш справи - 30) містяться відомості про спірний об'єкт нерухомості, а саме: приміщення ДЮСШ №10 у м. Києві по вул. Серафимовича, 3-А.

27.10.2011р. Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було винесено розпорядження №449 "Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації" (том справи - 1, аркуші справи - 32-40), яким затверджено перелік об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, віднесених до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, що закріплюються на праві господарського відання та оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами згідно з додатками 1-14 до цього розпорядження.

Згідно з додатком 1 до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №449 від 27.10.2011р. спірне нерухоме майно, а саме: приміщення ДЮСШ №10, розташоване в м. Києві по вул. Серафимовича, 3-А, було закріплено за позивачем за первісним позовом на праві господарського відання (том справи - 1, аркуш справи - 40).

Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.05.2012р. №236 "Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради" було припинено Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради шляхом приєднання до Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва". Окрім того, вирішено утворити комісію з припинення Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради.

02.08.2013р. Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №421 «Про продовження строку дії договорів оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації», згідно з п.п.1, 2 якого вирішено:

- продовжити строк дії договорів оренди нерухомого майна шляхом укладання додаткових угод із суб'єктами господарювання згідно з додатком;

- балансоутримувачами нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління Дніпровської районної у міста Києві державної адміністрації, здійснити перерахунок орендної плати в установленому порядку.

Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, позивач та прокуратура зазначали про те, що на виконання розпорядження №421 від 02.08.2013р. між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди відносно зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р., у зв'язку з чим строк останнього не було продовжено і відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення.

Позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом з листами (№1-35/1856 від 20.09.2013р., №1-35/1856 від 20.02.2014р.), в яких просив звільнити орендоване приміщення та здати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Однак станом на дату звернення з первісним позовом до суду відповідач за первісним позовом об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим прокурор та позивач за первісним позовом просили суд виселити відповідача з орендованого ним нежилого приміщення, розташованого за адресою: вул. Серафимовича, 3-А (дитячого закладу ДЮСШ-10).

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право на поновлення і продовження терміну дії Договору на тих же умовах та на той же термін, тобто до 11.09.2015р., а також визнати спірний Договір відновленим і продовженим термін його дії на тих же умовах та на той же термін, тобто до 11.09.2015р. При цьому, відповідач за первісним позовом наголошував на відсутності заперечень з боку позивача за первісним позовом у встановлені діючим законодавством строки щодо продовження дії Договору оренди.

Місцевий господарський суд вимоги первісного позову задовольнив повністю, визнавши їх обґрунтованими та документально підтвердженими. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено, оскільки спірний Договір припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому такий Договір не може бути продовжений.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги як первісного, так і зустрічного позову стосуються терміну його дії.

Оскільки об'єктом оренди є майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, то в даному випадку підлягає застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з преамбулою названого Закону, останній регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

В ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється (ст. 777 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 26, 27 Закону одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Наявні в матеріалах справи свідчать про те, що позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом про звільнення орендованого приміщення (листи від 20.09.2013р., від 20.02.2014р., 24.03.2014р. - том справи - 1, аркуші справи - 54-57).

В своїй апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначав про те, що вищевказані листи були надіслані позивачем за первісним позовом вже після закінчення місячного терміну, передбаченого для подання таких заперечень. Тобто, вказані листи були надіслані орендарю в період, коли договір фактично був продовжений згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, в ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що спірний Договір було укладено на строк до 11.09.2012р. (п.7.1 Договору).

Згідно з поясненнями, наданими сторонами у даній справі, після закінчення строку дії Договору між сторонами велися перемовини щодо укладання нового договору на спірний об'єкт оренди.

До того ж, як уже зазначалося вище, розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №421 від 02.08.2013р. «Про продовження строку дії договорів оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» було надано дозвіл на продовження строку дії договорів оренди нерухомого майна шляхом укладання додаткових угод із суб'єктами господарювання, до переліку яких включено і відповідача за первісним позовом.

В процесі судового розгляду було з'ясовано, що на виконання розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №421 від 02.08.2013р. сторони не змогли узгодити між собою зміни істотних умов спірного Договору (додаткової угоди до нього), у зв'язку з чим строк останнього не було продовжено.

Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В своїй апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом зазначав про те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що на момент підготовки проекту додаткової угоди спірний Договір вже був продовжений, а відсутність згоди щодо зміни істотних умов не припиняє його дію.

Натомість поза увагою відповідача залишилися умови п.7.4 Договору, згідно з якими Договір автоматично припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; банкрутства орендаря; розірвання у випадку, передбаченому Договором; дострокового припинення у випадках, передбачених Договором; приватизації об'єкта оренди орендарем; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендар є фізична особа).

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили, що останній не може бути автоматично пролонгований. Жодних заперечень відносно вказаного пункту Договору від сторін останнього не надходило.

Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що строк звернення із такою заявою про припинення або зміну умов договору не обмежений місяцем саме після закінчення дії Договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії Договору, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджуються з іншими нормативно-правовими актами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №51/17 від 27.01.2009р.).

В ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, законодавець чітко визначив, що правовою підставою для користування (оренди) певним майном є договір оренди, однак після спливу строку, на який було укладено спірний Договір, відповідний правочин (додаткова угода до Договору) між сторонами укладений не був.

Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України відповідач за первісним позовом мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Однак, як уже неодноразово зазначалося вище, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору (додаткової угоди до нього) і позивач в своїх листах повідомляв відповідача за первісним позовом про своє небажання продовжувати дію Договору. Доказів укладення договору на новий строк суду не надано.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В матеріалах справи наявний Акт обстеження спірного нежитлового приміщення від 27.02.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 60), з якого вбачається, що відповідач за первісним позовом на дату складання цього Акту займав об'єкт оренди за Договором.

Окрім того, судом було встановлено, що після закінчення строку дії Договору відповідач за первісним позовом продовжує займати спірне нерухоме майно (орендоване приміщення) за відсутності правових підстав для цього.

Не дивлячись на численні звернення позивача за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом не вжито належних заходів з повернення орендованого приміщення.

Зі змісту ст. ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17 та ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (аналогічна правова позиція наведена в п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни істотних умов Договору та не продовжено строк Договору, дія останнього Договору припинилася. Зважаючи на заперечення позивача за первісним позовом проти подальшого використання відповідачем за первісним позовом спірного об'єкту оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний повернути позивачу орендоване приміщення і первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимог зустрічного позову про визнання за відповідачем за первісним позовом права на поновлення та продовження терміну дії Договору оренди нерухомого майна №1180 від 14.09.2009р. на тих же умовах та на той же термін (тобто до 11.09.2015р.), а також визнання відновленим і продовженим терміну дії названого договору на тих же умовах та на той же термін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як уже зазначалося вище, законодавством передбачено можливість продовження строку дії договору оренди за відсутності заперечень у сторін договору. Натомість зібрані у справі матеріали свідчать про наявність у позивача за первісним позовом заперечень щодо продовження терміну дії Договору, укладеного з відповідачем.

До того ж, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що позовна вимога про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим) не може бути задоволеною, оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права. Не підлягає задоволенню позов і в тому разі, коли судом з'ясовано, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором (аналогічна правова позиція наведена в п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

В процесі судового розгляду було встановлено, що спірний Договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому вказаний Договір не може бути продовжений.

Враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами на дату звернення до місцевого господарського суду із зустрічним позовом, колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічний позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог первісного позову та підтвердження обставин, наведених у зустрічному позові.

Відносно посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014р. у справі №910/11567/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/11567/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков