Постанова

від 14.10.2014 по справі 903/596/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 жовтня 2014 року Справа № 903/596/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Павлюк І. Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: пред-ка Войта Ю.П., пост.дов.№ 10/06/14 від 10.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 28.08.14 р. у справі № 903/596/14

за позовом комунального підприємства "Забсервіс"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2014 р. у справі № 903/596/14 (суддя Гончар М.М.) задоволено позов комунального підприємства "Забсервіс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 за власний рахунок в 10-денний термін знести самовільно встановлений нею металевий контейнер без номера, що розташований на земельній ділянці кадастровий № 0724255300:01:001:0266 за адресою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2014 р. у справі № 903/596/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвели до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Зокрема, скаржник зазначає, що обгрунтовуючи позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0724255300:01:001:0266, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, позивач, а також суд першої інстанції посилаються на акт обстеження земельної ділянки № 2 від 06.12.2013 р., акт обстеження земельної ділянки № 000003 від 31.01.2014 р. та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції № 000035 від 31.01.2014 р., тоді як ці акти, на думку скаржника, не підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки на час подання позову та розгляду справи господарським судом.

Заперечує також, що допустимим доказом є припис Державної інспекції сільського господарства від 31.01.2014 р. та акт від 11.03.2014 р. № 000087, про які зазначає в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Крім того, скаржник зазначає, що не заперечувала існування іншого контейнера, яким користувалась, але лише протягом 2013 року на підставі договору про надання торгового місця № 261. Твердження суду про те, що цей контейнер є розміщеним на належній позивачу земельній ділянці і в 2014 році є хибним, оскільки площа для його розміщення згідно договору № 261 є 0.006 га, що підтверджується договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Доводить, що на момент звернення із позовом до господарського суду і на даний час підприємець ОСОБА_2 на території ринку по АДРЕСА_1 використовує два торгових контейнера для здійснення підприємницької діяльності, один з яких - встановлений самовільно.

Так, один контейнер за № 243 займає пл. 8 кв.м та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0724255300:01:001:0261 (земельна ділянка пл. 0,2262 га), що перебуває в постійному користуванні КП "ЗАБСЕРВІС" (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 12787167 від 14.11.2013 р. Серія ЕАО № 364818). Цей контейнер за № 243 підприємцем ОСОБА_2 встановлений на підставі Договору № 243 про надання в користування торгівельного місця від 01 січня 2014 року.

Другий контейнер відповідач встановила на земельній ділянці з кадастровим номером 0724255300:01:001:0266 без дозволу та без будь-яких правовстановлюючих документів. Зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 12783021 від 14.11.2013 р. Серія ЕАО № 364815. Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки підтверджено також висновком земельної комісії Заболотівської селищної ради від 15.08.2014 р. і актом обстеження земельної ділянки № 1 від 15 серпня 2014 р.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що підприємець ОСОБА_2 погодилась з фактами, що викладені в матеріалах про притягнення її до адміністративної відповідальності та оплатила штраф. Притягнення підприємця ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбулося вже після укладення договору № 243 від 01.01.2014 р., що також вказує на те, що він стосується іншого торгового місця та те, що нею використовується не одне, а принаймні два торгових місця: одне на підставі договору, інше - протиправно. За наявності договору підприємець ОСОБА_2 не могла б бути притягнутою до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства на земельній ділянці кадастровий № 0724255300:01:001:0266 (земельна ділянка пл. 0,5708 га).

У судовому засіданні 14.10.2014 р. представник позивача підприємства «Забсервіс» заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції, просив апеляційну скаргу відповідача відхилити та залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 28.08.2014 р. у справі №903/596/14.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі. Одночасно просить суд апеляційну скаргу задоволити.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Комунальному підприємству "Забсервіс" надана на праві постійного користування земельна ділянка площею 0,5708 га за кадастровим номером 0724255300:01:0266, розташована за адресою АДРЕСА_1 (на території ринку), що підтверджено рішенням Заболоттівської селищної ради Ратнівського району № 22/5 від 25.09.2013 р. та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 12783021 від 14.11.2013 р. /а.с.10,23,29-30/.

Відповідач підприємець ОСОБА_2 на зазначеній земельній ділянці самовільно, без правовстановлюючих документів встановила металевий контейнер без номера з метою здійснення торгівельної діяльності, що підтверджено актом обстеження земельної ділянки № 2 від 06.12.2013 р., складеним комісією у складі голови та депутатів селищної ради /а.с.52/, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції №000035 від 31.01.2014 р. та актом обстеження земельної ділянки № 000003 від 31 січня 2014 року, складеними державним інспектором сільського господарства у Волинській області у присутності підприємця ОСОБА_2 /а.с.11-12/, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.03.2014 р. з питання виконання припису № 00015 від 31.01.2014 р., протоколом про адміністративне правопорушення від 11.03.2014 р. та постановою про накладення адміністративного стягнення за невиконання припису про усунення порушення земельного законодавства в частині самовільного зайняття земельної ділянки /а.с.17-20/, а також - актами обстеження земельної ділянки № 1 /а.с.52/ та № 2 від 15.08.2014 р. зі схемами /а.с.56-57/, складеними комісією у складі голови та депутатів селищної ради (з яких вбачається, що відповідач відмовилась від підписання цих актів), і висновком земельної комісії Заболоттівської селищної ради від 15.08.2014 р. про самовільне, без укладення договору та без згоди КП «Забсервіс», розміщення контейнеру на належній позивачеві земельній ділянці за кадастровим номером 0724255300:01:0266 /а.с.51/.

Зокрема, за результатами перевірки Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області 31.01.2014 р. підприємцю ОСОБА_2 видано припис № 000015 про зобов'язання до 01.03.2014 р. усунути порушення земельного законодавства, яке полягало у самовільному зайнятті земельної ділянки. Припис отриманий відповідачем 31.01.2014 р., що підтверджується підписом останньої, та не виконаний, у зв'язку з чим за результатом повторної перевірки 11 березня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області складений протокол про адміністративне правопорушення № 000034, постановлено визнати ОСОБА_2 винною у порушенні вимог статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 204 грн. Вказана постанова відповідачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Про те, що відповідач продовжує самовільне розміщення контейнеру на належній позивачеві земельній ділянці кадастровий номер 0724255300:01:001:0266 і такими діями продовжує створювати перешкоди у користуванні позивачем цією ділянкою на час звернення підприємством «Забсервіс» із позовом до суду та на час прийняття судом оспорюваного рішення, підтверджено актами обстеження земельної ділянки від 15.08.2014 р. зі схемами /а.с.56-57/, складеними комісією у складі голови та депутатів селищної ради, висновком земельної комісії Заболоттівської селищної ради від 15.08.2014 р. про самовільне, без укладення договору та без згоди КП «Забсервіс», розміщення контейнеру на належній позивачеві земельній ділянці /а.с.51/ та довідкою Заболотівської селищної ради від 26.08.2014 р. № 1143 /а.с.58/.

Відповідач заперечує факт самовільного зайняття земельної ділянки, надала суду першої інстанції договори № 261 та № 243 від 01.01.2013 р. про надання торгового місця та доводить, що контейнер для зайняття торгівельною діяльністю розміщений нею на підставі цього договору /а.с.62-63/.

Колегія суддів надала оцінку цим договорам в сукупності з іншими матеріалами справи відповідно до норм ст.ст.34,43 ГПК України і вважає, що договори про надання торгового місця, укладені сторонами 01.01.2013 р. не спростовують обставин, викладених позивачем у позові: - за змістом договорів не вбачається, що відповідачеві передане у користування торгівельне місце на земельній ділянці кадастровий номер 0724255300:01:001:0266 - за умовами договорів жодним чином не визначено місце розташування торгівельних місць, що не дозволяє суду дійти висновку про наявність правостановлювального документу на розміщення контейнеру саме на спірній земельній ділянці за певною адресою;

- разом з тим, за умовами розд.7 договорів визначено сторонами, що договори діють з 01.01.2013 р. до моменту вступу виконавця (комунального підприємства «Забсервіс») у постійне користування земельною ділянкою, на якій розміщене торгове місце. Отже, якщо припустити, що договори стосуються саме розміщення торгівельних місць на земельній ділянці за кад.№ 0724255300:01:001:0266, то термін дії договорів закінчився 14.11.2013 р. - після прийняття селищною радою рішення 25.09.2013 р. і державної реєстрації права позивача на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 0724255300:01:001:0266, як про це зазначено у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 12783021 від 14.11.2013 р./а.с.10,30/ та відповідно до норм ст.125 Земельного кодексу України.

Разом з тим, позивачем наданий суду інший договір - № 243, який укладений сторонами 01.01.2014 р. з терміном дії з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. З цього договору вбачається, що відповідачу надано торгівельне місце площею 8 кв.м за № 243. Позивач не заперечує, що контейнер № 243 розміщений підприємцем ОСОБА_2 на цій земельній ділянці на підставі договору № 243 про надання в користування торгового місця від 01 січня 2014 року. При цьому колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи, зокрема, вищезазначеними актами обстежень, підтверджено, що відповідачем на належних позивачеві земельних ділянках (за кадастровими номерами 0724255300:001:0261 та 0724255300:01:001:0266 розміщено два контейнери, і один з них має площу 0,008 га та розміщений на торгівельному місці № 243 на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні КП "Забсервіс" і має кадастровий номер 0724255300:001:0261.

Будь-які правовстановлювальні документи (договір тощо) на розміщення другого контейнеру на земельній ділянкці кадастровий номер 0724255300:01:001:0266 - відсутні, сторонами суду не надані, а надані відповідачем договори № 261 та № 243 від 01.01.2013 р. про надання торгового місця такими правовстановлювальними документами не є з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачає, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України. З прийняттям Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 р. N 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1330/20068 замість поняття малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності стало застосовуватись поняття тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з ч.2 ст.212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт самовільне розміщення відповідачем контейнеру на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування площею, чим останньому створюються перешкоди в користуванні земельною ділянкою. З урахуванням встановлених судом обставин та наведених норм колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовної вимоги та задоволення позову.

Разом з тим, керуючись ст.ст.84,117 ГПК України та враховуючи роз'яснення, викладені у п.п.1, 9.10 постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», колегія суддів вважає за необхідне змінити виклад резолютивної частини рішення, що не змінює висновок суду по суті спору.

Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на скаржника відповідно до норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/596/14 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2.; фактична адреса: АДРЕСА_3., і.к.НОМЕР_1) за власний рахунок усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевого контейнеру без номера, який розташований на земельній ділянці кадастровий № 0724255300:01:001:0266 за адресою АДРЕСА_1, в 10-денний термін.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.