Постанова

від 14.10.2014 по справі 916/1799/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 916/1799/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді : В.В. Лашина

суддів: О.Ю. Аленіна, О.Л.Воронюка

При секретарі Кубік О.

Представники сторін у в судове засідання не з 'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 18.08.2014р.

у справі №916/1799/13

за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, розірвання договору, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р., з урахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р., позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (в подальшому за текстом - ФОП ОСОБА_2.) задоволено. З відповідача на користь Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради стягнуто основний борг в розмірі 12542,16 грн., штраф в розмірі 3919,77 грн. та пеню в розмірі 322,19 грн. Договір оренди майна комунальної власності № 18 від 08.07.2010 року, укладений між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та ФОП ОСОБА_2, вирішено розірвати. Останню зобов'язано повернути у комунальну власність з орендного користування нежитлові приміщення № 2, 3 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. З відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4014,50 грн.

04 жовтня 2013 р. на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.

17.07.2014 р. Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з заявою, в якій просить суд змінити спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р. шляхом виселення ФОП ОСОБА_2 з нежитлових приміщень № 2, 3 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі ухиляється від виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р. (суддя Зайцев Ю.О.) заяву Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р. задоволено. Змінено спосіб виконання зазначеного судового рішення. ФОП ОСОБА_2 вирішено виселити з нежитлових приміщень № 2, 3 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання рішення залишити без задоволення, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки виселення з орендованого приміщення та повернення орендного приміщення не можна вважати однорідними вимогами, тому вирішуючи позитивно питання про зміну способу та порядку виконання рішення, суд, виходячи за межі позовних вимог, фактично змінює рішення по суті. Крім цього, скаржник вказує на те, що право змінити спосіб та порядок виконання рішення може бути реалізовано після набрання рішення законної сили і до його фактичного виконання, однак постановою держвиконавця від 19.06.2014 р. виконавче провадження було закінчено.

Усі сторони були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції не направили.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. , передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка всіх учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Зазначена правова позиція чітко втілена у господарському процесуальному законодавстві.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пунктах 7.1.3, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. вказано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білшород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 24.10.2013 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/1799/13, виданого 04.10.2013 р. господарським судом Одеської області щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути у комунальну власність з орендного користування нежитлові приміщення № 2 і № 3 за АДРЕСА_1.

Боржник не вчинив будь-яких дій на виконання вимог державного виконавця.

Відповідно до акту державного виконавця від 12.06.2014 р. рішення суду боржником не виконане, у зв'язку з чим постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 13.06.2014 р. на боржника згідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф у розмірі 170 грн.

18 червня 2014 року актом держвиконавця також встановлено невиконання боржником судового рішення, а тому постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 19.06.2014 р. на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 340 грн.

Крім цього, 19.06.2014 р. старшим виконавцем направлено подання до Білгород-Дністровського ГУ УМВС України про розгляд подання та прийняття рішення щодо встановлення ознак злочину за невиконання рішення суду, що набрало чинності.

В ході виконавчих дій встановлено, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо. Враховуючи дану обставину, держвиконавцем відділу Державної виконавчої служби Білшород-Дністровського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 19.06.2014 р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст.49 "Про виконавче провадження".

Виносячи оскаржувану ухвалу про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р., місцевий господарський суд виходив з того, що існують труднощі у виконанні рішенні суду, ФОП ОСОБА_2 судове рішення не виконане, доказів звільнення нежитлових приміщень не надано.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає зроблені судом висновки заснованими на дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності та не вбачає порушень з боку місцевого господарського суду норм матеріального чи процесуального права.

Посилання ФОП ОСОБА_2 на фактичну зміну суті рішення судова колегія вважає помилковими.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р. ФОП ОСОБА_2, зокрема, було зобов'язано звільнити орендні приміщення.

Виконання цього рішення в добровільному порядку фактично означало б вчинення боржником самостійних дій з виселення із займаного приміщення.

Невчинення відповідних дій з боку боржника у добровільному порядку призвело до невиконання судового рішення, що згідно із правовою позицією Конституційного Суду України загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також правова позиція щодо можливості зміни порядку виконання рішення шляхом виселення боржника з займаних приміщень вбачається у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2007 р. у справі № 4/253-ПН-06.

Твердження скаржника про закінчення виконавчого провадження та, як наслідок цього, неможливості розгляду питання щодо зміни способу та порядку виконання рішення, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Скаржником помилково ототожнюються поняття виконання рішення з виконанням рішення на стадії виконавчого провадження.

Закінчення виконавчого провадження не означає фактичного виконання рішення. Навпаки, стверджує про неможливість його виконання, що, у свою чергу, відповідності до статті 121 ГПК України надає правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення.

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Аналогічна правова позиція відображена у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з частинами 1-3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З матеріалів справи вбачається, що вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення про зобов'язання боржника повернути орендоване майно, а без участі боржника у встановленому законом порядку дане рішення виконати неможливо.

Статтею 78 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішення про виселення боржника, який за своєю суттю відповідає прийнятому судом рішенню про повернення орендованого приміщення, однак допускає можливість виселення боржника за його відсутності.

Зокрема, частинами 2, 3 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Отже, відмова ФОП ОСОБА_2 від добровільного виконання обов'язкового рішення суду від 16.09.2013 р. викликало необхідність зміни способу та порядку його виконання з метою досягнення конституційного принципу правосуддя, за яким судове рішення є обов'язковим до виконання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р. по справі №916/1799/13 - без змін.

Повний текст складено 17.10.14р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя О.Л. Воронюк