Постанова

від 28.01.2015 по справі 916/1799/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 916/1799/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Одеської області від

18.08.2014 р. та постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 14.10.2014 р.

за заявою Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про зміну способу виконання рішення

у справі № 916/1799/13 господарського суду Одеської області

за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного

прокурора в інтересах держави в особі Управління

комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради

Одеської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору, повернення майна,

стягнення заборгованості

за участю представників:

ГПУ - Клюге Л.М.;

Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - не з'явилися;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р., з урахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р., позов Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено. З відповідача на користь Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради стягнуто основний борг в розмірі 12 542,16 грн., штраф в розмірі 3 919,77 грн. та пеню в розмірі 322,19 грн. Договір оренди майна комунальної власності № 18 від 08.07.2010 р., укладений між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та ФОП ОСОБА_2, вирішено розірвати. Останню зобов'язано повернути у комунальну власність з орендного користування нежитлові приміщення НОМЕР_1 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: м Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 75/40 (т.1 а.с.64-68, 140-145).

04.10.2013 р. на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.

17.07.2014 р. Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з заявою, в якій просить суд змінити спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р. шляхом виселення ФОП ОСОБА_2 з нежитлових приміщень НОМЕР_1 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.161-163).

В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р. заяву Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2013 р. задоволено. Змінено спосіб виконання зазначеного судового рішення. ФОП ОСОБА_2 вирішено виселити з нежитлових приміщень НОМЕР_1 загальною площею 42,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.197-199).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.217-232).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заяви відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права (т.2 а.с.4-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пунктах 7.1.3, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. вказано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 24.10.2013 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/1799/13, виданого 04.10.2013 р. господарським судом Одеської області, щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути у комунальну власність з орендного користування нежитлові приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акта державного виконавця від 12.06.2014 р. рішення суду боржником не виконане, у зв'язку з чим, постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 13.06.2014 р. на боржника, згідно ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", накладено штраф у розмірі 170 грн.

18.06.2014 р. актом державного виконавця також встановлено невиконання боржником судового рішення, а тому, постановою відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 19.06.2014 р. на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 340 грн.

Крім цього, 19.06.2014 р. старшим виконавцем направлено подання до Білгород-Дністровського ГУ УМВС України про розгляд подання та прийняття рішення щодо встановлення ознак злочину за невиконання рішення суду, що набрало чинності.

В ході виконавчих дій встановлено, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо. Враховуючи дану обставину, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 19.06.2014 р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з тим, що існують труднощі у виконанні рішенні суду, судове рішення не виконане, доказів звільнення нежитлових приміщень не надано, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зміни способу і порядку виконання рішення і такий висновок є правильним.

Так, згідно ч.ч. 1-3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З матеріалів справи вбачається, що вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення про зобов'язання боржника повернути орендоване майно, а без участі боржника у встановленому законом порядку дане рішення виконати неможливо.

Статтею 78 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішення про виселення боржника, який за своєю суттю відповідає прийнятому судом рішенню про повернення орендованого приміщення, однак допускає можливість виселення боржника за його відсутності.

Зокрема, ч. ч. 2, 3 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Враховуючи наведене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р., якою залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 18.08.2014 р., прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у справі № 916/1799/13 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.