Постанова

від 09.10.2014 по справі 826/8274/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року 09 год. 30 хв. № 826/8274/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Лайт Роут» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0003322203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Лайт Роут» (далі - позивач, ПП «Лайт Роут») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2014 року № 0003322203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739, про завищення ПП «Лайт Роут» суми податкового кредиту за жовтень та грудень 2012 року та січень 2013 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Анкомтех Сервіс» та з ТОВ «Романс Груп», що на думку податкового органу є «безтоварним», документально та нормативно, не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що усні домовленості між ПП «Лайт Роут» та ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп» щодо поставки товарів (корпусів ламп в асортименті), а також договір поставки товарів, надання послуг від 01.11.2012р. № ЛР611, укладений між позивачем та ТОВ «Анкомтех Сервіс» стосовно поставки корпусів ламп в асортименті, пластикових панелей, алюмінієвих профілів та підвісних тросових систем і зборки блока живлення ламп та пакування ламп, повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Лайт Роут» (ідентифікаційний код 35011739) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Анкомтех Сервіс» (ідентифікаційний код 38337980) та ТОВ «Романс Груп» (ідентифікаційний код 38337975) за період з 01.10.2012 по 31.03.2013, за результатами якої складений Акт від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739. Згідно висновків цього Акта перевірки ПП «Лайт Роут» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за жовтень та грудень 2012 року та січень 2013 року на загальну суму 34953 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагентів - ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

22 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 16.04.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 03.04.2014р. № 371, постанови старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І. від 29.01.2014р. про проведення документальної позапланової перевірки, працівником ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Лайт Роут» (ідентифікаційний код 35011739) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Анкомтех Сервіс» (ідентифікаційний код 38337980) та ТОВ «Романс Груп» (ідентифікаційний код 38337975) за період з 01.10.2012 по 31.03.2013, за результатами якої складений Акт від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Лайт Роут» і ТОВ «Анкомтех Сервіс» (ідентифікаційний код 38337980), ТОВ «Романс Груп» (ідентифікаційний код 38337975), а саме: усні домовленості між ПП «Лайт Роут» та ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп» щодо поставки товарів (корпусів ламп в асортименті), а також договір поставки товарів, надання послуг від 01.11.2012р. № ЛР611, укладений між позивачем та ТОВ «Анкомтех Сервіс», за умовами якого Виконавець (ТОВ «Анкомтех Сервіс») зобов'язується надавати в погоджені строки (строк) другій стороні - Замовнику (ПП «Лайт Роут») товари та послуги, а Замовник зобов'язується приймати товари та послуги і сплачувати за них певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі вказаних домовленостей та договору поставки товарів, надання послуг від 01.11.2012р. № ЛР611, та виписаних ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп» податкових накладних від 03.10.2013р. № 301, від 03.12.2012р. № 305, № 306, від 12.12.2012р. № 1202, від 26.12.2012р. № 2601, № 2604, від 27.12.2012р. № 2704, від 28.12.2012р. № 2807, від 23.01.2013р. № 2302, ПП «Лайт Роут» віднесло до складу податкового кредиту за жовтень та грудень 2012 року та січень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 34953 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), хоч і містять асортимент та кількість придбаного товару та перелік виконаних робіт та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

Також перевіряючим були враховані висновки та відомості викладені у акті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013р. № 1097/22-511-35011739 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Лайт Роут» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, відповідно до змісту якого не підтверджено відносини ПП «Лайт Роут» з ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп». В свою чергу, в постанові старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І. від 29.01.2014р. про проведення документальної позапланової перевірки позивача зазначено, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Єврозапчасть» від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України встановлено, що в період 2012-2013 років ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою, повторно, створили ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності серед яких ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп». Вказаною групою осіб ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп» використовувались з метою безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам-контрагентам. Так, 11.09.2013р. при допиті в якості свідка директора ТОВ «Анкомтех Сервіс» гр. ОСОБА_6, останній показав, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп».

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ПП «Лайт Роут» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739 перевіряючий встановив порушення ПП «Лайт Роут» наступних норм законодавства України: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за жовтень та грудень 2012 року та січень 2013 року на загальну суму 34953 грн.

12 травня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0003322203 (форми «Р»), яким визначило ПП «Лайт Роут» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52430,00 грн., в т.ч. 34953,00 грн. - основний платіж, 17477,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, на підставі усних домовленостей між ПП «Лайт Роут» та ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп» укладено договори купівлі-продажу корпусів ламп в асортименті, а також між ПП «Лайт Роут» та ТОВ «Анкомтех Сервіс» укладено договір поставки товарів, надання послуг від 01.11.2012р. № ЛР611, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Анкомтех Сервіс») зобов'язується надавати в погоджені строки (строк) другій стороні - Замовнику (ПП «Лайт Роут») товари та послуги, а Замовник зобов'язується приймати товари та послуги і сплачувати за них певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп» умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- рахунки-фактури, договір поставки товарів, надання послуг від 01.11.2012р. № ЛР611;

- видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму у розмірі 209714,40 грн., в тому числі ПДВ - 34952,40 грн.; 21681,6

- податкові накладні від 03.10.2013р. № 301, від 03.12.2012р. № 305, № 306, від 12.12.2012р. № 1202, від 26.12.2012р. № 2601, № 2604, від 27.12.2012р. № 2704, від 28.12.2012р. № 2807, від 23.01.2013р. № 2302, виписані ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп» на користь ПП «Лайт Роут», які підписані директором ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно і скріплені печатками цих підприємств, на загальну суму у розмірі 209714,40 грн., в тому числі ПДВ - 34952,40 грн.;

- платіжні доручення з відповідними відмітками банку на загальну суму у розмірі 188032,80 грн., в тому числі ПДВ - 31338,80 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Лайт Роут» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; довідки про наявність обладнання та матеріально-технічної бази від 07.07.2014р. № 040714/1; наказу по підприємству від 15.05.2014р. № 1505/3ш з штатним розписом; договору оренди від 15.11.2010р. № 40.3 з актом прийому-передачі приміщення до нього; договору оренди нежилого приміщення від 28.03.2013р. № 54-13 з актом прийому-передачі об'єкта до нього, розрахунками щомісячної орендної плати та інших платежів, додатковими угодами від 01.12.2013р., від 28.03.2014р. № 2; технічних умов ТУ У 27.4-35011739-001:2012 лампи світлодіодні; протоколу вимірювань.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, позивачем на підтвердження використання придбаних товарів та робіт в своїй господарській діяльності надані були договір поставки та технічного супроводу світлодіодних ламп від 24.09.2012р. № ЛМП-912 (укладений з ТОВ «Автобансервіс») із видатковими накладними та платіжними документами до нього, договір поставки та технічного супроводу світлодіодних ламп від 21.11.2012р. № ЛМП-1112 (укладений з ТОВ «Господар») із видатковою накладною та платіжними документами до нього, видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ.

Щодо посилань відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013р. № 1097/22-511-35011739 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Лайт Роут» за період з 01.11.201 по 30.11.2012, відповідно до змісту якого не підтверджено відносини ПП «Лайт Роут» з ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи видно, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013р. у справі № 826/5933/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013р., висновки акта невиїзної позапланової перевірки ПП «Лайт Роут» від 27.03.2013р. № 1097/22-511-35011739 спростовано, а податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013р. № 0000492250 та № 0000502250 винесені на підставі висновків такого акту визнані протиправними та скасовані.

Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013р. у справі № 826/5933/13-а встановлено, що: «Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ТОВ «Анкомтех Сервіс» укладено договір № ЛР611 від 01.11.2012 поставки товарів, надання послуг, згідно якого ТОВ «Анкомтех Сервіс» зобов'язується надати позивачу товари і послуги, а замовник зобов'язується приймати товари та послуги і сплатити за них певну грошову суму згідно умовам цього договору. Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Анкомтех Сервіс», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року. Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на непідтвердженій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Анкомтех Сервіс», що, саме по собі, не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом. За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Анкомтех Сервіс».».

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період за жовтень та грудень 2012 року та січень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податків-контрагентами (Продавців), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ПП «Лайт Роут», так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПП «Лайт Роут» і ТОВ «Анкомтех Сервіс», ТОВ «Романс Груп», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Водночас, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

При цьому, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як видно з постанови прокуратури Запорізької області від 29.01.2014р. про призначення документальної перевірки ПП «Лайт Роут», що стала підставою для проведення зазначеної перевірки згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, остання призначена по кримінальному провадженню № 32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Єврозапчасть» від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

За таких умов, судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на п. 86.9 ст. 86 ПК України, оскільки в даному випадку розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) ТОВ «Єврозапчасть», а не ПП «Лайт Роут», яке перевірялось та відносно якого винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 16.04.2014р. № 1565/26-56-22-03-09/35011739 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємствами ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп» від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами спірних правочинів з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП «Лайт Роут» або його контрагентам - ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно відповіді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на судовий запит (вх. дата - 29.09.2014р.) в провадженні вказаного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, водночас на даний час кримінальне провадження не розглянуто.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

З огляду на вищевикладене судом не береться до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 11.09.2013р., складеного в ході здійснення досудового слідства в межах кримінального провадження № 32013080280000045 як на належний доказ нікчемності спірних правочинів позивача з його контрагентами - ТОВ «Анкомтех Сервіс» та ТОВ «Романс Груп».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014р. № 0003322203.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Лайт Роут» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 травня 2014 року № 0003322203.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова