Ухвала

від 14.10.2014 по справі 815/3723/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 815/3723/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Джабурії О.В. судді - Лук'янчук О.В. при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Позивач, або ДП «ІМТП») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ), Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Ізмаїльська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №000014/2200 від 25.02.2013 року про нарахування ДП «ІМТП» суми 524442,58 гривень податку на додану вартість та суми 175109,55 гривень штрафних (фінансових) санкцій на суму 168433,92 гривень за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і 29047,67 гривень за штрафними санкціями, визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби №0000462500 від 05.12.2012 року про нарахування ДП «ІМТП» суми 608166,00 гривень податку на прибуток та суми 49536,00 гривень штрафних санкцій.

Суд першої інстанції своєю постановою від 28 жовтня 2013 року адміністративний позов Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платниками податків у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби №0000462500 від 05 грудня 2012 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 401834,75 гривень за основним платежем.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби № 0000462500 від 05 грудня 2012 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 255867,25 гривень, у тому числі за основним платежем 206331,25 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49536,00 гривень, податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської Об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС №000014/2200 від 25 лютого 2013 року в частині збільшення Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 197481,59 гривень, у тому числі за основним платежем 168433,92 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29047,67 гривень - відмовив.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянтів в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.09.2012 року по 16.11.2012 року, СДПІ було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено Акт планової виїзної перевірки № 185/25-0/01125815/18 від 23.11.2012 року (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки СДПІ 05.12.2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000472500, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 751300,13 гривень, у тому числі за основним платежем 524442,58 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 226857,55 гривень, а також податкове повідомлення-рішення № 0000462500, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 657702,00 гривень, у тому числі за основним платежем 608166,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49356,00 гривень.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «ІМТП» оскаржило їх в адміністративному порядку до Окружної державної податкової інспекції - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби. Рішенням Центрального офісу від 18.02.2013 року №2817/10/10-223 податкове повідомлення-рішення №0000462500 від 05.12.2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000472500 від 05.12.2012 року скасовано в частині застосування штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень. На підставі вказаного рішення Ізмаїльською ОДПІ було винесене нове податкове повідомлення-рішення №000014/2200 від 25.02.2013 року з урахуванням скасування частини штрафної санкції на загальну суму 51748,00 гривень, яким ДП «ІМТП» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 699552,13 гривень, у тому числі за основним платежем 524442,58 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 175109,55 гривень.

ДП «ІМТП» була подана повторна скарга до Міністра доходів і зборів України, за результатами розгляду якої Міністерство доходів і зборів України прийнято рішення № 1994/6/99-99-10-01-15 від 30.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги, яким скарга ДП «ІМТП» залишена без задоволення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ та Ізмаїльскої ОДПІ, Позивач звернувся до суду.

Як вбачається з Акту перевірки висновки СДПІ про завищення Позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям Позивача з ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» базуються на визнанні СДПІ вказаних господарських операцій безтоварними і такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Висновки Акту перевірки щодо безтоварності господарських операцій Позивача з ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА» в свою чергу, базуються на висновках актів перевірок наступних юридичних осіб: акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року; акті Ізмаїльської ОДПІ №0434/2301/35180558 від 21.03.2011 року; акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №301/22-300/34949354 від 08.05.2012 року; акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року; акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №273/22-214/35881376/2295 від 11.10.2012 року.

У ході перевірок за наслідками яких було складено вищевказані акти було встановлено: відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям; неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій з купівлі - продажу; порушення ст.ст. 203 , 207 , 215 , 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій ДП «ІМТП» з контрагентами ТОВ «Пілігрім-Плюс», ТОВ «Союз-Нафтопродукт», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР», ПП «РЕКА», їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по вказаним операціям, колегія суддів вважає за доцільне зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі - Закон №334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України , витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.п .7.4. ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1. п.п 7.5. ст.7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Пунктами 201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи із вказаних вище норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ та валові витрати податку на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2010 року та 23.02.2011 року між Позивачем та ТОВ «Пілігрім-Плюс» було укладено договори. Згідно із зазначеними договорами портом закуплено у січні - лютому 2011 року паливо дизельне та бензин на загальну суму 1928806,90 гривень (в т.ч. 321467,82 гривень ПДВ).

Факт поставки ТОВ «Пілігрім-Плюс» паливно-мастильних матеріалів Позивачу підтверджується наданими Позивачем і залученими до справи копіями первинних документів: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Також встановлено, що у 2011 році була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-Плюс», за результатами якої був складений Акт перевірки від 16.06.2011 р. № 264/15-3/1125815/24.

На підставі Акту перевірки 05 липня 2011 року СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000661530, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000661530, Позивач оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року по справі №2а/1570/5421/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року адміністративний позов ДП «ІМТП» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі № 0000661530 від 05.07.2011 року, яким Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Приймаючи постанову по справі №2а/1570/5421/2011 суд зазначив, що ДП «ІМТП» віднесло до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пілігрім-Плюс» у січні 2011 року 133085,06 гривень, у лютому 2011 року 188382 гривень на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Контрагент Позивача - ТОВ «Пілігрім-Плюс» на час складання податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ , в зв'язку з чим Позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту у вартості отриманих товарів. Також суд зазначив, що ДП «ІМТП» на час включення сум до податкового кредиту мало документи, які відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяло відповідно до вимог ст.ст. 198 , 201 ПК України .

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року по справі №2а/1570/5930/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року задоволено адміністративний позов ДП «ІМТП» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000771530 від 14.07.2011 року. Вказаною постановою встановлено реальність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Пілігрим-плюс» у квітні 2011 року відносно придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 680106,24 гривень, в тому числі 113351,04 гривень ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а/1570/5421/2011, яка набрала законної сили, встановлено реальність і товарність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Пілігрім-Плюс» у січні - лютому 2011 року з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ці обставини є вже доведені, в зв'язку з чим висновки Акту перевірки «ДП ІМТП» відносно завищення Позивачем у 1 кварталі 2011 року валових витрат з податку на прибуток в розмірі 1607339,00 гривень - є необгрунтованими.

Також, згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» у 4 кварталі 2010 року завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 638387,00 гривень та податковий кредит з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 15229,50 гривень, за листопад 2010 року на суму 39768,55 гривень в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ТОВ «Союз-Нафтопродукт».

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» під час проведення перевірки не надало товарно-транспортних накладних за жовтень та листопад 2010 року, які підтверджують постачання ТОВ «Союз-Нафтопродукт» паливно-мастильних матеріалів. Крім того, у ДП «ІМТП» відсутній спеціалізований автотранспорт для перевезення паливно-мастильних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2010 року між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» було укладено договір №80, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця Мазут М-100, виготовлений з низькопарафіністої нафти з температурою застигання не вище 25оС, а Покупець - зобов'язувався прийняти і сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження реальності і товарності поставок мазуту у жовтні - грудні 2010 року Позивач надав завірені копії видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, подорожніх листів, прибуткових ордерів, видаткових накладних на використання придбаного мазуту, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, акту державного технічного огляду колісного транспортного засобу, свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі. Загальна вартість поставлено в жовтні - грудні 2010 року Позивачу ТОВ «Союз-Нафтопродукт» мазуту склала 766061,34 гривень, в тому числі 127676,89 гривень ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що обставини господарських взаємовідносин між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» з приводу придбання ДП «ІМТП» мазуту у грудні 2010 року вже були предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/3469/2011.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року по справі № 2а/1570/3469/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року, Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000211530 від 22.04.2011 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДП «ІМТП» було донараховано ПДВ в розмірі 72679,34 гривень та штрафні санкції в розмірі 18169,84 гривень.

Як вбачається з постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі № 2а/1570/3469/2011, підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки ДП «ІМТП» №120/15-3/1125815/4 від 07.04.2011 року згідно яких не було встановлено підтвердження факту наявності у постачальника нафтопродуктів у визначених у договорі поставки об'ємах, встановлено відсутність місця зберігання нафтопродуктів та безтоварність угоди поставки з огляду на відсутність документів, які підтверджують факт перевезення нафтопродуктів зі складу постачальника до Позивача, які для перевезення нафтопродуктів є обов'язковими, що свідчить про неможливість виконання договору поставки та відсутність у Позивача права на включення сплачених сум ПДВ на адресу ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року до податкового кредиту з ПДВ даного податкового періоду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДП «ІМТП» по справі №2а/1570/3469/2011, суд зазначив, що ДП «ІМТП» фактично не отримав товари, роботи (послуги) від постачальника ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року у вартості яких знаходились суми ПДВ, фактично господарських операцій не відбулось, що не надавало Позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ у зазначеному періоді за податковими накладними №№593,594,595. Суд не прийняв до уваги надані представником Позивача докази фактичного постачання мазуту марки М-100 (товарно-транспортні накладні від 03.12.2010 року Серія 01 АААА №140155, №140156, №140165; від 13.12.2010 року Серія 01 АААА №140158, №140159 , від 14.12.2010 року Серія 01 АААА №140166; від 21.12.2010 року Серія 01 АААА №140162, №140163, №140164), оскільки вони виписані неповноважною особою ТОВ «Союз-Нафтопродукт». Крім того, суд вказав на відсутність у ТОВ «Союз-Нафтопродукт» основних фондів та нематеріальних активів на балансі підприємства за даними бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а/1570/3469/2011, яка набрала законної сили, встановлено безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у грудні 2010 року з приводу придбання паливно-мастильних матеріалів, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, ці обставини є доведеними.

Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у жовтні - листопаді 2010 року, слід зазначити наступне.

Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» , затвердженої Мінпаливенерго, Мінтрансзвя'зку, Мінекономіки, Держспоживстандарту №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Згідно з п.1 Інструкції вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів, а її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.5.4.1.Інструкції Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року , та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Згідно з п.14.4. Інструкції Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Судова колегія вважає, що надані Позивачем товарно-транспортні накладні не заслуговують на увагу, оскільки зазначені накладні не відповідають вимогам Інструкції , складені не за формою №1-ТТН (нафтопродукт) і стосуються перевезень мазуту виключно в межах порту, а товарно-транспорті накладні, які містяться у т.2 на а.с. 51-59 стосуються транспортування нафтопродуктів у грудні 2010 року.

Також не приймаються до уваги подорожні листи вантажного автомобіля, оскільки частина з них взагалі не містить маршруту руху, а інша частина стосується перевезення мазуту виключно в межах порту, а не від ТОВ «Союз-Нафтопродукт». Не заслуговують на увагу і посилання Позивача на видаткові накладні, прибуткові ордери, оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені пунктом 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року , а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Позивача на видаткові накладні і акти списання мазуту, як на докази придбання і використання мазуту у власній господарській діяльності, оскільки вказані документи по-перше також не містять посад і прізвищ осіб, які їх підписали, а по-друге з їх змісту неможливо встановити у кого був придбаний мазут, який використовувався Позивачем.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «Союз-Нафтопродукт» у жовтні - листопаді 2010 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «ІМТП» у 4 кварталі 2010 року валових витрат з податку на прибуток в розмірі 638387,00 гривень та завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року на суму 15229,50 гривень, за листопад 2010 року на суму 39768,55 гривень.

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» у 2 кварталі 2010 року та 3 кварталі 2010 року завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 52503,00 гривень та 19219 гривень відповідно, а також завищено податковий кредит з ПДВ у липні 2010 року в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ».

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2010 року між Позивачем та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» було укладено договір №160, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби індивідуального захисту, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором (т.2 а.с. 152-155).

Також 16.07.2010 року між Позивачем та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» було укладено договір №275, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця туфлі жіночі в кількості 110 пар за ціною 180,00 гривень з ПДВ за 1 пару, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження реальності і товарності поставок засобів індивідуального захисту і туфель жіночих у червні - липні 2010 року Позивач надав завірені копії видаткових, товарно-транспортних, податкових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень, накладних вимог, відомостей на отримання безкоштовного спецодягу, лімітно-заборну карту, особисті карти обліку спецодягу, спецвзуття. Загальна вартість товарів, поставлених Позивачу ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» в червні - липні 2010 року склала 86065,92 гривень, в тому числі 14344,32 гривень ПДВ. Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» у червні - липні 2010 року, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у Позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995 року, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. У наданих Позивачем товарно-транспортних накладних відсутній штамп вантажовідправника ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ», в зв'язку з чим вони не заслуговують на увагу як доказ здійснення транспортування товару від ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» до Позивача.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання Позивача на видаткові накладні, прибуткові ордери, оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, які встановлені пунктом 2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року , а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Також не заслуговують на увагу посилання Позивача на накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-заборну карту, особисті карти обліку спецодягу, спецвзуття і інших засобів індивідуального захисту відомості на видачу безоплатного спецодягу, акти списання, як на докази придбання у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» засобів індивідуального захисту, оскільки зі змісту вказаних документів неможливо встановити у кого саме були придбані засоби індивідуального захисту, використані Позивачем.

В зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-ЮГ» у червні - липні 2010 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «ІМТП» валових витрат з податку на прибуток в розмірі 71722,00 гривень, в тому числі в 2 кварталі 2010 року у сумі 52503,00 гривень, 3 кварталі 2010 року у сумі 19219,00 гривень та завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року на суму 3843,72 гривень.

Також згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» завищено валові витрати з податку на прибуток в розмірі 82428,00 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 16485,61 гривень в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР».

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2009 року між Позивачем та ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» було укладено договір №416, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця автозапчастини, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження реальності і товарності поставок автозапчастин Позивач надав завірені копії видаткових, податкових накладних, дорожніх листів, приймальних актів, прибуткових ордерів, платіжних доручень, накладних вимог, лімітних вимог, карток складського обліку. Загальна вартість товарів, поставлених Позивачу ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» в грудні 2009 - грудні 2010 року склала 98913,61 гривень, в тому числі 16485,21 гривень ПДВ.

Надаючи оцінку, наданим ДП «ІМТП» документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» у грудні 2009 року - грудні 2010 року, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у Позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні. Надані Позивачем подорожні листи вантажного автомобіля не приймаються до уваги, оскільки у них не зазначені реквізити прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовника, що унеможливлює встановлення судом наявності, виду та кількості товару, який перевозився.

Позивачем не надано доказів видачі уповноваженим особам довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР» в зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання Позивачем товарів від вищевказаних контрагентів та посадових осіб Позивача, уповноважених на отримання вказаних товарів.

Не заслуговують на увагу посилання Позивача на видаткові накладні, приймальні акти, прибуткові ордери, оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «у ПП «АГРО ТЕХ ЦЕНТР»» у грудні 2009 року - грудні 2010 року.

Згідно Акту перевірки ДП «ІМТП» завищено витрати з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року розмірі 35636,00 гривень, а також завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 6844,00 гривень за червень 2011 року в результаті проведення безтоварних господарських операцій з контрагентом ПП «РЕКА». Так згідно Акту перевірки у ПП «РЕКА» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2011 року між Позивачем та ПП «РЕКА» було укладено договір №135, згідно п.1.1. якого виконавець зобов'язується здійснити роботи по темі «Оцінка умов праці за результатами лабораторних досліджень при проведенні атестації 30- ти робочих місць для обґрунтування пільгового пенсійного забезпечення та інших пільг і компенсацій (додаткові відпустки, доплати, спецхарчування) персоналу, працюючого у шкідливих та важких умовах праці, а замовник прийняти та оплатити вказані роботи.

На підтвердження реальності господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «РЕКА» Позивач надав завірені копії акту прийому-передачі робіт від 29.04.2011 року згідно якого роботи по договору №135 від 01.03.2011 року виконані в повному обсязі, проведено оцінку умов праці по результатам лабораторних досліджень для атестації 30-ти робочих місць з несприятливими умовами праці - оформлені проекти карт умов праці з рекомендаціями по поліпшенню умов праці на робочому місці; протоколи розрахунку додаткової відпустки; протоколи розрахунку доплат; перелік нормативно-технічної документації, використаної при атестації робочих місць та перелік потенційно небезпечних факторів на атестованих робочих місцях. Комплект документів по атестації 30-ти робочих місць сформовано повністю.

Також Позивачем на підтвердження виконання ПП «РЕКА» своїх обов'язків за вищевказаним договором було надано карту умов праці муляра, протоколи засідання постійно діючої атестаційної комісії ДП «ІМТП» по визначенню додаткової відпустки за роботу в шкідливих і небезпечних умовах на робочому місці муляра РБД, протокол дослідження повітря робочої зони муляра, протокол проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, протокол проведення дослідження важкості та напруженості праці, індивідуальну фотографію робочого часу, технологічну характеристику робіт каменяра.

Судова колегія вважає, що цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку, що із змісту наданих документів не вбачається те, що вони були складені працівниками ПП «РЕКА» або іншими особами за дорученням ПП «РЕКА», в зв'язку з чим, вказані документи не є доказом виконання ПП «РЕКА» своїх обов'язків за договором №135 від 01.03.2011 року.

Також, згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №303/23-513/36919740-2380 від 14.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «РЕКА», щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року» у ПП «РЕКА» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

В зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про фіктивність господарських операцій між ДП «ІМТП» та ПП «РЕКА» у квітні 2011 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення Позивачем витрат з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року в розмірі 35636,00 гривень, а також завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 6844,00 гривень за червень 2011 року.

Оцінивши в сукупності встановленні факти та обставини, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ДП «ІМТП» підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ №0000462500 від 05.12.2012 року в частині збільшення ДП «ІМТП» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 401834,75 гривень за основним платежем.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.В. Джабурія суддя О.В. Лук'янчук