Ухвала

від 08.10.2014 по справі 2а-4739/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/26875/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-4739/11/2670

за позовом ДПІ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аліан-Стайл" (далі - Товариство)

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року ДПІ звернулася до Товариства з позовом, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з ПДВ у сумі 1 687 919 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, у позові відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювана сума податкового боргу утворилася у Товариства у зв'язку з несплатою ним податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 688 190 грн. (у тому числі 1 607 800 грн. за основним платежем та 80 390 грн. за штрафними санкціями), визначеного контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2010 № 0000491506/0, з урахуванням суми існуючої у відповідача переплати з цього податку.

На вказану суму податкового боргу відповідачеві було надіслано першу податку вимогу від 19.10.2010 № 1/10770 та другу податкову вимогу від 10.12.2010 № 222/12769, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 8, 10).

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час донарахування відповідачеві зазначеної суми податкового зобов'язання) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В силу вимог абзацу третього підпункту 5.3.1 пункту 5.3 цієї ж статті Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічне за змістом визначення наведено і у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК), згідно з яким податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК (який регулював порядок стягнення податкового боргу на час звернення ДПІ з даним позовом) передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3 цієї ж статті Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість застосування процедури стягнення коштів на погашення податкового боргу, а саме - наявність у платника податкового боргу в результаті несплати узгодженого грошового зобов'язання у визначений законодавством строк, та надіслання платникові податкових вимог.

У той же час суди не надали належної юридичної оцінки вказаним фактам. Зокрема, суди безпідставно відхилили як доказ належного вручення відповідачеві податкових вимог наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, пославшись на незазначення у цих податкових вимогах прізвища та ініціалів особи, яка їх фактично отримала. Однак такий факт не може слугувати спростуванням обставин щодо надіслання ДПІ податкових вимог в установленому порядку за наявності доказів направлення податковою інспекцією податкових вимог рекомендованими листами на адресу платника.

У даному разі для прийняття правильного по суті спору рішення судам слід було ретельно перевірити, чи набуло розглядуване податкове зобов'язання статусу узгодженого (встановивши, зокрема, чи було воно погашено або оскаржено платником у встановлений строк), встановити фактичну суму податкового боргу платника (у разі його наявності) на час вирішення даного спору).

Слід також зазначити, що суди безпідставно включили до предмета доказування у даній справі обставини щодо поширення податковим органом податкової застави на майно платника, а також щодо наявності у відповідача коштів на банківських рахунках.

Адже виявлення рахунків платника та стягнення як готівкових та безготівкових коштів на погашення податкового боргу здійснюється органом державної податкової служби як органом стягнення у процесі виконання відповідного рішення суду. У рішенні ж про стягнення коштів суд не повинен визначати перелік конкретних рахунків платника, кошти з яких підлягають стягненню на погашення існуючого податкового боргу такого платника.

Стадії стягнення податкового боргу реалізуються послідовно. Зі змісту пункту 95.1 статті 95 ПК випливає, що процедура стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника (у тому числі того, що перебуває у податковій заставі) застосовується у разі недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках платника. А відтак наявність у відповідача достатніх коштів на рахунках та перебування його майна у податковій заставі не підлягає дослідженню у рамках даного судового провадження.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, правильно визначивши коло обставин, які входять до предмета доказування у справі, встановити такі обставини, дати їм правильну юридичну оцінку та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-4739/11/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько