Постанова

від 06.10.2014 по справі 826/12450/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2014 року № 826/12450/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельна Компанія Спецбуд до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновок податкового органу щодо визнання недійсними господарських операцій між позивачем та його контрагентами та прийняті на його основі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентами, а також зазначено про те, що укладання та виконання договорів відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

В позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009202203 від 06.08.2014 року; №0009192203 від 06.08.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки перевіркою встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу керівника ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1300 від 27.06.2014 року у відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельна Компанія Спецбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Адва Естейт (код ЄДРПОУ 37703130) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Перевірка проводилась з 01.07.2014 року по 07.07.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №761/26-54-22-03/32594298 від 14.07.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Інженерно-Будівельна Компанія Спецбуд (код ЄДРПОУ 32594298) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Адва Естейт (код ЄДРПОУ 37703130) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Згідно висновків акту перевіркою ТОВ ІБК Спецбуд , яке мало правові взаємовідносини з ТОВ Адва Естейт за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлені порушення: п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 81952 грн. в т.ч. по періодах: за серпень 2011 року в сумі 24966 грн., за вересень 2011 року в сумі 19634 грн., за жовтень 2011 року - в сумі 12977 грн., за листопад 2011 року в сумі 12349 грн., за грудень 2011 року в сумі 12026 грн.; п. 138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 94245 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 51290 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 42955 грн.

На підставі виявлених порушень та акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року №0009192203 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ІБК Спецбуд за платежем податку на прибуток на загальну суму 94245,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року №0009202203 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ІБК Спецбуд за платежем податок на додану вартість на загальну суму 102440,00 грн., в тому числі за основним платежем - 81952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20488,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України, звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Адва Ейстейт", обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

15.07.2011 року між ТОВ Інженерно-будівельна компанія Спецбуд (Генпідрядник) та ТОВ Адва Естейт укладено договір №7.18-11, предметом якого є виконання комплексу Монтажних робіт у житловому будинку №4 будівництва житлових будинків на земельній ділянці №19 у 3-му мікрорайоні масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва згідно робочої документації.

Пунктом 2 даного договору визначено, що вартість робіт буде визначатись по мірі надходження ПКД у кошторисі, яка може змінюватись, а також у разі виникнення необхідності проведення додаткових робіт. На виконання всіх робіт, передбачених п.1.1 договору, складається кошторис, в якому визначається вартість робіт. Кошторис є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт по встановленій формі КБ-3, підписаними уповноваженими представниками сторін. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 календарних днів з дати підписання актів КБ-2В, КБ-3 після завершення робіт.

Пунктом 7 договору визначений порядок прийому-передачі виконаних робіт, а саме - фактично виконані субпідрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі КБ-3, які представляються субпідрядником до 28 числа кожного місяця. Генпідрядник підписує їх протягом 3-х банківських днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою.

На підтвердження обгрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, типової форми № КБ-3, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554. За результатом виконання умов даного договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ "Адва Естейт" виписано податкові накладні від 30.08.2011 року №714; від 30.09.2011 року №679; від 31.10.2011 року №634; від 30.11.2011 року №710; від 30.12.2011 року №661.

ТОВ "ІБК "Спецбуд" здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Адва Естейт", що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Станом на 31.03.2012 року по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" кредиторська/дебіторська заборгованість з ТОВ "Адва Естейт" відсутня.

В податковому обліку ТОВ "ІБК "Спецбуд" вартість придбаних робіт від ТОВ "Адва Естейт" віднесено до складу собівартості реалізованих товарів (послуг) на загальну суму 409760 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартал 2011 року в сумі 222999 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 186761 грн.

Між ТОВ "Укрцентрпостач" (Генпідрядник) та позивачем (Субпідрядник) укладено договір №01/02 від 01.02.2011 року, згідно умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил та умов договору виконати і здати Генпідряднику монтажні роботи, а саме: встановлення закладних деталей (внутнішнє електропостачання, слабострумні мережі, системи протипожежного захисту).

Роботи проводяться по об'єкту будівництва - будівництво житлового будинку №4 на земельній ділянці №19 у 3-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до п.3.1 договору вартість виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт ф.КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт ф.КБ-3. Договірна ціна визначається за фактично виконані роботи згідно ДБН Д.1.1-1-2000.

На підтвердження обгрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року. За результатом виконання умов даного договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ "Укрцентрпостач" виписано податкові накладні від 31.08.2011 року №18; 30.09.2011 року №3; 31.10.2011 року №4; від 30.11.2011 року №6; від 26.12.2011 року №7; від 26.12.2011 року №8; від 26.12.2011 року №9; від 26.12.2011 року №10; від 26.12.2011 року №11.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується випискою особового рахунка за 15.12.2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ "Укрцентрпостач", ТОВ "Адва Ейстейт" у зв'язку з отриманням послуг.

На підтвердження належної реєстрації податкових накладних, позивачем надано копії реєстрів та отриманих податкових накладних із доданням квитанцій про доставку документу до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Укрцентрпостач", ТОВ "Адва Ейстейт" були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері електромонтажних робіт (основний); а також монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; організація будівництва будівель; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно ліцензії та переліку робіт, провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури позивач має право на виконання робіт, визначених укладеними з контрагентами договорами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Адва Ейстейт" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Укрцентрпостач", ТОВ "Адва Ейстейт" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV- містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Адва Ейстейт", а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва ГУ Міндоходів України №0009202203 та №0009192203 від 06.08.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельна Компанія Спецбуд задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0009192203 від 06.08.2014 року та №0009202203 від 06.08.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов