Ухвала

від 09.10.2014 по справі 810/2480/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2480/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 року № 0004742201, № 0004782201 та №0004772201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень чим порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 167 від 13.03.2014 р. працівниками Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» (код ЄДРПОУ 19414052) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Лєпта» за травень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.03.2014 р. № 182/22-01/19414052, яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 135000 грн. 00 коп. в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 135000 грн. 00 коп., що призвело до заниження сплати податкового зобов'язання до бюджету по податку на прибуток на загальну суму 31050 грн. 00 коп. в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 31050 грн. 00 коп. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість на суму 27000 грн. 00 коп., у тому числі за травень 2011 року на суму 27000 грн. 00 коп.

На підставі даного акту перевірки, 09.04.2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0004742201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 31050,00 грн. та застосовано штраф у сумі 1,00 грн., №0004782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 0,00 грн. та застосовано штраф у сумі 1,00 грн.; та №0004772201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 000,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПП «Лєпта» (постачальник) та ТОВ «ІвЧ» (покупець) 29.04.2011 укладено договір №29/04, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати пакувальну машину LB-3, 1980 р.в., заводський номер № 80-1092, виробник НП «Завод шоколадооброблюючих машин», м. Вернигород, Німеччини, а покупець прийняти та оплатити товар.

Ціна за поставлений товар складає 162000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27000,00 грн.

На підставі видаткової накладної від 04.05.2011 №04051 ПП «Лєпта» поставило, а ТОВ «ІвЧ» отримало передбачений умовами договору від 29.04.2011 №29/04 товар на суму 162 000,00 грн.

Згідно виставленого ПП «Лєпта» рахунку-фактури від 04.05.2011 № 04051 позивачем оплачено вартість товару на підставі платіжного доручення від 05.05.2011 № 26.

ПП «Лєпта» за вказаною операцією поставки товару виписано ТОВ «ІвЧ» податкову накладну від 04.05.2011 № 1.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, у подальшому дане обладнання - пакувальна машина була відправлена на експорт згідно контракту від 25.02.2011 №7, укладеного між позивачем та ЗАО «Сонагро», що підтверджується вантажно-митною декларацією від 18.05.2011 №125110002/2011/861062.

Також, до матеріалів справи додано договір транспортування №10п від 16.05.2011 року, укладений між СПД «Сахно Іван Іванович» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» (замовник), відповідно до якого перевізник зобов'язується виконати послуги з доставки товару (пакувальної машини LB-3, 1980 року випуску, №80-1092) зі склада замовника на склад Київської обласної митниці в смт Проліски, Бориспілького району, Київсьої області; договір про надання послуг в зоні прибуття транспортних засобів для проведення митного огляду №ЗМК031 від 18.05.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями, а викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.