Постанова

від 16.10.2014 по справі 826/8433/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8433/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 року, - В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29 квітня 2014 року № 60626552208.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а дії відповідача щодо зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірними. Вказує, що правочини вчинені за участю контрагента спрямовані на реальне настання правових наслідків та підтверджуються необхідними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, письмові пояснення, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не підтверджено належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, а тому, висновки викладені в Акті перевірки підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лабурнум» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком компані» (код 38275186) за період з 01 січня 2011 року по 20 серпня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.04.2014 року № 334/26-55-22-08/35197446, яким встановлено порушення ст. 134, п.п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, внаслідок чого Позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 350535,00 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік - 70000,00 грн.; за 2013 рік - 280535,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29 квітня 2014 року № 60626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438169,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 350535,00 грн., за штрафними санкціями - 87634,00 грн.

Встановлено, що видами діяльності ТОВ "Лабурнум" є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними принадлежностями в спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

23.01.2013 року між ТОВ «Лабурнум» (Покупець) та ТОВ «Інтерком Компані» укладено Договір купівлі-продажу торгівельного обладнання, за умовами якого Продавець постачає, а Покупець отримує та оплачує торгівельне обладнання на умовах, зазначених у чинному Договорі та документах, що до нього додаються.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що ціна, кількість, якість, асортимент Обладнання, загальна сума постачання - узгоджуються Сторонами та фіксуються у Супровідних документах: Додатках/Специфікаціях, податковій накладній, видатковій накладній.

Відповідно до розділу 2 Договору умови постачання: на склад Покупця транспортним засобом Покупця, якщо інше не узгоджено Сторонами.

Згідно Додатків до Договору №№ 1-4 та видаткових накладних № РН-0000030 від 06 лютого 2013 року, № РН-0000046 від 27 лютого 2013 року, № РН-0000072 від 28 березня 2013 року, № РН-0000162 від 27 червня 2013 року позивачу поставлено торгівельного обладнання на загальну суму 1161191,00 грн., в тому числі ПДВ.

Матеріали справи містять копії податкових накладних від 06 лютого 2013 року № 25 на суму 311482,00 грн., від 27 лютого 2013 року № 134 на суму 396580,00 грн., від 26 березня 2013 року № 170 на суму 230844,00 грн., від 27 червня 2014 року № 107 на суму 222285,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку та копії платіжних доручень.

Крім цього, 18.03.2013 року між ТОВ «Лабурнум» (Замовник) та ТОВ «Інтерком Компані» (Виконавець) укладено Договір на виготовлення і розповсюдження поліграфічної продукції, за умовами якого виготовлення і розповсюдження (розсилка) Виконавцем поліграфічних матеріалів (продукції), надалі Продукції згідно з макетами або вихідною інформацією для створення макетів, які надаються Замовником, згідно з Додатками до даного Договору, які є його невід ємною частиною; розробка дизайн-проектів, макетів, ескізів, зразків і т. інше; Виготовлення іншої продукції, а також надання інших послуг; Кожне конкретне замовлення Замовника оформляється у вигляді Додатка до даного Договору і підписується двома Сторонами. В Додатках вказуються умови виконання Виконавцем конкретного замовлення, строки його виконання і вартість, а також інші додаткові умови.

Матеріали справи містять копії додатків до Договору №№ 1-2 від 18 березня 2013 року, 30 квітня та акти приймання - передачі робіт від 30 квітня 2013 року, 27 червня 2013 року, згідно яких позивачем замовлялось виготовлення та розповсюдження брошур.

ТОВ «Інтерком Компані» виписано на адресу позивач податкові накладні від 30 квітня 2013 року № 199 на суму 594000,00 грн., від 27 червня 2013 року № 108 на суму 371250,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку та копії платіжних доручень.

Також, 20.11.2012 року між ТОВ «Лабурнум» (Замовник) та ТОВ «Інтерком Компані» (Виконавець) укладено Договір на виготовлення і розповсюдження поліграфічної продукції, за умовами якого виготовлення і розповсюдження (розсилка) Виконавцем поліграфічних матеріалів (продукції), надалі Продукції згідно з макетами або вихідною інформацією для створення макетів, які надаються Замовником, згідно з Додатками до даного Договору, які є його невід'ємною частиною; розробка дизайн-проектів, макетів, ескізів, зразків і т. інше; Виготовлення іншої продукції, а також надання інших послуг; Кожне конкретне замовлення Замовника оформляється у вигляді Додатка до даного Договору і підписується двома Сторонами. В Додатках вказуються умови виконання Виконавцем конкретного замовлення, строки його виконання і вартість, а також інші додаткові умови.

Матеріали справи містять копії додатків до Договору №№ 1-2 від 20 листопада 2012 року та від 12 лютого 2013 року, та акти приймання - передачі робіт, згідно яких позивачем замовлялось виготовлення та розповсюдження брошур.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку та копії платіжних доручень.

Позивачем задекларовано податок на додану вартість за грудень 2012 року, за квітень 2013 року, за червень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтерком Компані» у зв'язку з придбанням торгівельного обладнання та послуг з виготовлення та розповсюдження брошур.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності господарських відносин ТОВ "Лабурнум" та ТОВ "Інтерком Компані" Позивачем надано подорожні листи, копії податкових, видаткових накладних та актів приймання, роздруківки брошурок, фотографії торгівельного обладнання та копії інвентаризаційного опису основних засобів від 01 жовтня 2013 року та зазначено, що обладнання та послуги замовлялись, які дійсно придбавались позивачем, використовувались останнім у власній господарській діяльності.

Позивачем придбано у ТОВ «Інтерком Компані» торгівельне обладнання та замовлені рекламні брошури для власної діяльності.

Суду надано адреси магазинів, які вказані в актах прийому-передачі торговельного обладнання на місцях, надано фото докази наявності обладнання у приміщеннях таких магазинів.

Транспортування придбаного товару здійснювалося власним транспортом Позивача, на підтвердження чого надано подорожні листи вантажного автомобіля, договори щодо оренди автомобіля та складу, акти вводу в експлуатацію обладнання.

Тобто, господарські взаємовідносини позивача з контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Факт придбання Позивачем меблів та каталогів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача, та його податковій звітності, а право на визнання витратами, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Усі зазначені договори підписані зі сторони Позивача директором, зі сторони контрагента - Сухаревим М. А., які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення правовідносин, були керівниками та мали право підписувати такі угоди, скріплені печатками підприємств.

На час існування спірних правовідносин, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Відтак, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірного формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте податковим органом протиправно.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29 квітня 2014 року № 60626552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.