Ухвала

від 24.12.2014 по справі 826/8433/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року м. Київ К/800/56209/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

у справі № 826/8433/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабурнум" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 60626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 у позові відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем реальності господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерком Компані» (далі - ТОВ «Інтерком Компані»), а також на відсутність доказів використання придбаної поліграфічної продукції у господарській діяльності платника.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним та скасовано.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва зі спору як скасоване помилково.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком Компані» за період з 01.01.2011 по 20.08.2013, оформлену актом від 14.04.2014 № 334/26-55-08/35197446.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на відображення у податковому обліку витрат за операціями з придбання торговельного обладнання та поліграфічних послуг у названого контрагента у зв'язку з безтоварним характером цих операцій.

На обґрунтування цього висновку ДПІ посилається на: установлену в ході досудового слідства участь ТОВ «Інтерком Компані» у діяльності конвертаційного центру, що полягала у створенні за допомогою штучного документообігу імітації поставок товару та сприяння таким чином в отриманні третіми особами податкових переваг; реєстрацію названого постачальника на підставну особу, яка не мала фактичного відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства; відсутність у цього постачальника майна, найманих працівників, основних фондів, транспортних засобів, об'єктивно необхідних для провадження торговельної діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 19.04.2014 № 60626552208, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 169 грн. (у тому числі 350 535 грн. за основним платежем та 87634 грн. за штрафними санкціями).

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального понесення цих витрат у процесі господарської діяльності платника, документальної підтвердженості цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанції дійшли різних висновків щодо дотримання позивачем наведених умов формування витрат по операціям зі спірним контрагентом.

Так, суд першої інстанції визнав викладені податковим органом в акті перевірки обставини у сукупності з фактами неподання платником товарно-транспортних накладних, оформлених при перевезенні торговельного обладнання, та відсутністю доказів розповсюдження Товариством замовленої поліграфічної продукції для отримання економічної ефекту, належним свідченням безтоварності розглядуваних господарських операцій.

У той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що реальність виконання операцій з поставки обладнання та друкованої продукції позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Інтерком Компані» підтверджується необхідними первинними документами (договорами, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними), складення яких відповідає усталеному порядку оформлення господарської операцій та які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст операції; оплата позивачем придбаних товарів у безготівковому порядку підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства.

Також апеляційний суд встановив, що транспортування придбаного торговельного обладнання здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується поданими Товариством подорожніми листами та договорами оренди транспортних засобів; придбане торговельне обладнання та замовлені друковані брошури були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом розміщення у належних Товариству магазинах (що засвідчено поданими позивачем фотозвітами).

Таким чином, апеляційний суд належним чином перевірив відповідність сформованих позивачем витрат критерію документальної підтвердженості та з'ясував фактичне використання позивачем придбаної продукції у власній господарській діяльності.

Доводи податкового органу про участь ТОВ «Інтерком Компані» у фіктивних операціях з іншими особами об'єктивно буди відхилені апеляційним судом, оскільки стосуються правопорушень, допущених третіми особами; ці доводи самі по собі не є ознаками податкової «схеми». ДПІ не подано доказів на підтвердження факту участі Товариства разом зі спірним постачальником у замкнутому русі грошових коштів, так само, як і узгодженості дій позивача з розглядуваним контрагентом з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час податкова схема передбачає здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

Установлені податковою перевіркою факти відсутності у ТОВ «Інтерком Компані» персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення розглядуваних операцій, не є свідченням неможливості виконання цим постачальником поставок в адресу позивача.

Так, відсутність у штаті контрагента достатньої кількості працівників не є доказом недобросовісності платника податків - покупця, позаяк чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб. До того ж, зміст та порядок виконання розглядуваних операцій не вимагає обов'язкової наявності у постачальника значного обсягу трудових та матеріальних ресурсів.

Показання керівника ТОВ «Інтерком Компані», у яких він заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства, також слід оцінювати критично, позаяк дана особа є заінтересованою в уникненні відповідальності за можливе невідображення господарських операцій у податковій звітності.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції у справі щодо незаконності донарахування платникові оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію відповідача по справі; ці доводи отримали належну правову оцінку під час розгляду справи по суті апеляційним судом, а тому підлягають відхиленню.

Оскільки висновки апеляційного суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 у справі № 826/8433/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько